14 грудня 2011

Деменція – це клінічний синдром, для якого характерна втрата пам'яті, а також інших функцій мислення. Дане явище виникає у разі хронічних дегенеративних уражень головного мозку прогресуючого характеру. Однак для деменції характерно не тільки зміна розумових процесів, але і прояв порушень у поведінці, а також зміни особистості людини.

Важливо розуміти, що від олігофренії яких вродженого слабоумства деменція відрізняється, насамперед, тим, що виникає внаслідок хвороби або ушкодження головного мозку. Як правило, деменція є станом, характерним для людей похилого віку. З-за природного старіння в організмі починають виникати збої в роботі різних систем. Для нервово-психічної сфери характерні когнітивні, поведінкові, емоційні порушення. До порушень когнітивного типу відноситься деменція. Втім, якщо розглядати даний стан, керуючись його зовнішніми проявами, хворим з деменцією притаманні також емоційні порушення (стан депресії, апатії), поведінкові порушення (дуже часті пробудження вночі, втрачені гігієнічні навички). В цілому осіб з деменцією поступово деградує як особистість.

Деменція – важке і, як правило, незворотне розлад яке дуже помітно позначається на звичайній життєдіяльності людини, руйнуючи його соціальну активність. Зважаючи на те, що деменція властива літнім пацієнтам, її називають також старечим недоумством яких старечим маразмом. За дослідженнями фахівців, приблизно 5% людей, яким вже виповнилося 65 років, страждають від певних проявів даного стану. Стан деменції у пацієнтів літнього віку прийнято вважати наслідком старіння, якого не можна уникнути, а захворюваннями вікового характеру, певна частина яких (близько 15%) піддаються терапії.

Симптоми деменції

Для деменції характерно її прояв одночасно з багатьох сторін: зміни відбуваються в мови, пам'яті, мисленні, уваги хворого. Ці, а також інші функції організму порушуються відносно рівномірно. Навіть початковий етап деменції характеризується дуже суттєвими порушеннями, що неодмінно позначається на людині як особистості і професіонала. У стані недоумства людина не тільки втрачає здатність виявляти раніше набуті вміння, але і втрачає можливість здобувати нові навички. Ще однією важливою ознакою деменції є відносно стабільний прояв зазначених розладів. Всі порушення виявляються незалежно від того, в якому стані перебуває свідомість людини.

Перші прояви цього стану можуть бути не дуже помітні: навіть лікарям з досвідом не завжди під силу визначити початок розвитку хвороби. Як правило, в першу чергу різноманітні прояви змін в поведінці людини починають насторожувати його рідних і близьких людей. На початковій стадії це можуть бути певні труднощі з винахідливістю, ознаки дратівливості і забудькуватості, байдужість до раніше цікавим людині речей, неможливість працювати в повну силу. З часом зміни стають ще більш помітними. Хворий виявляє неуважність, стає неуважним, не може мислити й розуміти так само легко, як раніше. Відзначаються і розлади пам'яті: найскладніше хворому запам'ятати поточні події. Дуже яскраво проявляються зміни у настрої, причому, найчастіше людина стає апатичною, іноді плаче. Перебуваючи в соціумі, людина може виявляти відхилення від загальних норм поведінки. Не чужі хворим з деменцією і параноїдні або маячні ідеї, в деяких випадках вони можуть страждати і проявом галюцинацій. При всіх описаних змін сама людина не може адекватно оцінити що відбулися з ним зміни, він не помічає, що веде себе іншим чином, ніж раніше. Проте в деяких випадках при перших же проявах недоумства людина фіксує зміни власних здібностей і загального стану, і це його сильно турбує.

У разі прогресування описаних змін хворі з часом втрачають практично всі розумові здібності. У більшості випадків відзначаються розлади мови – людині дуже важко підбирати в розмові слова, він починає робити помилки при їх вимові, не розуміє мова, з якою до нього звертаються інші. Через певний проміжок часу до даних симптомів додаються розлади функціонування тазових органів у хворого знижується реактивність. Якщо на першій стадії захворювання пацієнт може володіти підвищеним апетитом, то пізніше його потреба в їжі значно зменшується, і в підсумку настає стан кахексії. Руху довільного характеру погано координуються. При наявності у хворого супутньої хвороби, який супроводжується фебрилитетом, або розлади метаболізму провокують виникнення сплутаності свідомості. В результаті може виникнути ступор яких кома. Описаний процес деградації може тривати від декількох місяців до декількох років.

Подібні порушення поведінки людини є наслідком ураження нервової системи. Всі інші відбуваються розлади виникають як реакція на виникнення недоумства. Так, щоб приховати порушення пам'яті, хворий може проявляти занадто сильну педантичність. Його невдоволення у відповідь на необхідність обмежень в життя виражається дратівливістю і поганим настроєм.

Внаслідок дегенеративних хвороб людина може перебувати в стані повної декортикации – не розуміти того, що відбувається навколо, не говорити, не виявляти інтересу до їжі, хоча при цьому ковтати належну йому в рот їжу. У людини в такому стані будуть напружені м'язи кінцівок та обличчя, підвищені рефлекси сухожиль, хапальний і смоктальний рефлекси.

Форми деменції

Прийнято розрізняти стан деменції відповідно до ступеня тяжкості розвитку захворювання. В якості головного критерію для такого розрізнення враховується ступінь залежності людини від догляду інших осіб.

У стані легкої деменції когнітивні порушення проявляються погіршенням професійних здібностей людини і зниження його соціальної активності. Внаслідок цього слабшає інтерес пацієнта до зовнішнього світу в цілому. Однак у цьому стані людина обслуговує себе самостійно і зберігає чітку орієнтацію у власному помешканні.

При помірної деменції проявляється наступний етап когнітивних розладів. Хворому вже необхідний періодичний догляд, адже він не може впоратися з більшістю предметів побутової техніки, йому складно відкривати ключем замок. Навколишні змушені постійно підказувати йому певні дії, але все ж хворий може обслуговувати себе самостійно і зберігає здатність здійснювати особисту гігієну.

При важкої деменції людина повністю дезадаптируется до навколишньому середовищі і безпосередньо залежить від допомоги інших людей, причому потреби в ній при виконанні найпростіших дій (прийняття їжі, одягання, гігієна).

Причини деменції

Причини, за яких відбувається розвиток старечій деменції, різноманітні. Так, патологічні порушення, що негативно впливають на клітини, іноді відбуваються безпосередньо в мозку. Як правило, нейрони гинуть за наявності відкладень, згубних для їх функціонування, або за причини їх слабкої харчування внаслідок поганого кровообігу. В даному випадку захворювання має органічний характер (деменція первинна). Цей стан виникає приблизно в 90% випадків.

Внаслідок погіршення функціонування головного мозку може проявитися ряд інших захворювань — злоякісні пухлини, інфекції, погіршення обміну речовин. Протягом таких захворювань негативно впливає на роботу нервової системи і, як наслідок, виявляється вторинна деменція. Цей стан виникає приблизно в 10% випадків.

Діагностика деменції

Щоб правильно поставити діагноз, що важливо, в першу чергу, правильно визначити характер деменції. Це безпосередньо впливає на призначення методу лікування хвороби. Найбільш широко поширеними причинами прояви первинної деменції вважаються зміни нейродегенератівного характеру (наприклад, хвороба Альцгеймера) і судинного характеру (наприклад, геморагічний інсульт, інфаркт мозку).

Виникнення вторинної деменції в основному провокують серцево-судинні хворобинадмірне захоплення алкоголем, порушення обміну речовин. В даному випадку деменція може зникнути після лікування причини, з якої вона виникла.

При постановці діагнозу лікар в першу чергу проводить детальну бесіду з пацієнтом, щоб з'ясувати, чи дійсно у хворого знижені інтелектуальні показники і мають місце зміни особистості. У процесі клініко-психологічної оцінки стану хворого лікар проводить дослідження, спрямоване на визначення стану гностичної функції, пам'яті, інтелекту, предметних дій, мови, уваги. При цьому важливо врахувати в процесі дослідження розповіді близьких людей пацієнта, що мають з ним постійний контакт. Така інформація сприяє об'єктивній оцінці.

Для того щоб повністю переконатися в наличиях симптомів деменції, потрібне тривале обстеження. Існують і спеціально розроблені шкали оцінки деменций.

Важливо відрізнити слабоумство від ряду розладів психічного характеру. Так, якщо серед властивих хворому симптомів спостерігається стомлення, нервозність, порушення сну, то, припустивши відсутність змін в розумовій діяльності, лікар може припустити наявність психічної недуги. В даному випадку важливо враховувати, що психічні розлади у людей середнього та похилого віку – це наслідки або органічного ураження мозку, або депресивного психозу.

При постановці діагнозу лікар враховує, що пацієнти з деменцією дуже рідко можуть адекватно оцінити свій стан і не схильні відзначати деградацію власного розуму. Винятком є тільки хворі з деменцією на ранніх стадіях. Отже, власна оцінка його стану хворого не може стати визначальною для фахівця.

Після діагностування у хворого стану деменції лікар призначає ряд інших обстежень з метою виявлення ознак хвороб неврологічного або терапевтичного характеру, що дозволяє правильно класифікувати деменцію. Дослідження включає комп'ютерну томографію, ЕЕГ, МРІ, люмбальну пункцію. Також досліджуються токсичні продукти обміну. У деяких випадках для постановки діагнозу необхідно певний час проводити спостереження за пацієнтом.

Лікування деменції

Існує думка про неефективність лікування деменції зважаючи незворотності вікових змін. Однак це твердження вірне лише частково, адже необоротними є не всі різновиди деменції. Найбільш важливим моментом є виключення спроб самолікування та призначення терапії тільки після ретельного обстеження і постановки діагнозу.

На сьогоднішній день в процесі лікування деменції використовується медикаментозна терапія шляхом призначення хворому препаратів, які покращують зв'язки між нейронами і стимулюють процес циркуляції крові в мозку. Важливий постійний контроль артеріального тиску, зменшення навантажень розумового і фізичного характеру (ранній етап захворювання), забезпечення продуктами харчування, багатими природними антиоксидантами. У разі розладів поведінки використовуються антидепресанти і нейролептики.

При правильному підході до лікування судинних факторів у літніх людей можна помітно призупинити прогресування хвороби.

Профілактика деменції

Для профілактики виникнення деменції застосовуються заходи, що дозволяють певною мірою знизити ризик прояву даного захворювання. Важливо стежити за станом рівня холестеролу і гомоцистеїну – він не повинен бути високим. Не слід допускати розвитку гіпертонії. Важливим чинником у профілактиці деменції є активна соціальна життя, регулярна інтелектуальна діяльність, активний спосіб життя. Заходи профілактики деменції судинного типу передбачають відмову від куріння, надмірного вживання алкоголю, солі та жирної їжі. Важливо контролювати вміст цукру в крові, уникати травм голови.