22 жовтня 2011

Анафілактичний шок – це, як правило, гостро-системна алергічна реакція, яка характеризується стрімким розвитком з ознаками задухи і різкого пониження тиску. Виражена серцево-судинна і дихальна недостатність є небезпечною для життя хворого.

Причина виникнення анафілактичного шоку обумовлена повторним контактом з алергеном. Розвиток реакції залежить від чутливості організму. Так, в деяких випадках реакція настає протягом двох хвилин після контакту, але можливо її розвиток і протягом кількох годин. Дуже часто анафілактичний шок з'являється при алергії на укуси комах, при прийомі білкової їжі або введення лікарських препаратів, на які раніше спостерігалися алергічні реакції.

Відмінності анафілактичного шоку від подібних алергічних реакцій, його системність, тобто залучення декількох органів, і тяжкість хвороби. Без своєчасної допомоги такі реакції закінчуються летально. Анафілактичний шок як ускладнення лікарської алергії виникає на антибіотики, анестетики, нестероїдні протизапальні ліки, вакцини, рентгеноконтрастні засоби. Захворювання може виникнути навіть при пробі цих ліків на реакцію.

Симптоми анафілактичного шоку

Зазвичай, анафілактичний шок характеризується тим, що його симптоми проявляються по черзі. Як правило, першими візуальними симптомами є шкірний свербіж і кропив'янка, хоча в деяких випадках кропив'янка може бути відсутнім. Далі з'являється першіння в горлі, сиплое «астматичний» дихання і кашель, як наслідок швидко розвивається бронхо- і ларингоспазмуможливо розвиток і прогресування набряку Квінке. Також, різко і раптово знижується артеріальний тиск.

Дуже часто з'являються такі загальні симптоми анафілактичного шоку як відчуття жару, шум у вухах, утруднене дихання, біль голови і в загрудинної області. Під час реакції людина збуджена, неспокійна, але в рідкісних випадках може бути і, навпаки, млявим, пригніченим. Варто зауважити, що залежно від того, як йде розвиток цього патологічного стану у пацієнта можуть спостерігатися м'язові судоми.

Невідкладна допомога при анафілактичному шоці

Перше, що потрібно зробити, враховуючи можливості – терміново припинити надходження алергену в організм. Приміром, якщо алергія розвивається через укус комахи, в такому випадку доцільним буде накладення джгута трохи над місцем укусу в 1-2 см і прикладання льоду до місця входу жала комахи. Тим самим значно припиняється надходження алергену в загальний потік крові сповільнюється сам процес розвитку анафілактичного шоку. Терміново викликається бригада «Швидкої допомоги», а тим часом хворий відповідає положення на спину і звільняється від гнітючої і стискаючого одягу (краватка, коміри), тим самим забезпечується доступом кисню. При можливому блюванні голову пацієнта треба повернути набік, щоб виключити аспірацію внаслідок западання язика або блювотними масами.

Лікування анафілактичного шоку

Лікування анафілактичного шоку, точно також, як і інших алергічних станів, є симптоматичним. Пацієнту парентерально, тобто підшкірно, а краще всього внутрішньовенно вводиться від 0.2 мл і до 0.5 мл 0.1% епінефрину у формі гідрохлориду (розчину адреналіну). Це перша невідкладна допомога при анафілактичному шоці, тому людям, схильним до алергії слід мати це ліки при собі. При необхідності ін'єкції можна повторювати адреналіну, але обов'язково контролюючи частоту серцевих скорочень і дихання.

Слідом за вищевказаним препаратом вводяться глюкокортикоїдинаприклад, преднізолон в дозуванні 150 мг. Також потрібне дією в такому процесі як адекватне лікування анафілактичного шоку буде застосування антигістамінних препаратів, тобто тих, які знижують алергічну реакцію. У список цих препаратів входять димедрол, супрастин, тавегіл і інші антигістамінні цього ряду. При задусі застосовується тотальна оксигенація пацієнта кисневою подушкою, з подальшим повільним введенням внутрішньовенно 2.4% водного розчину еуфіліну, в дозі від 10 до 20 мл для зняття симптомів кисневої недостатності.

Профілактика анафілактичного шоку

Оскільки виникнення реакції практично неможливо запобігти профілактика анафілактичного шоку, насамперед, полягає в тому, щоб обмежити контакт пацієнта з наперед відомими алергенами. Також, при проведенні проби на лікарські препарати потрібно уважно спостерігати за пацієнтом та у випадку прояву перших симптомів алергії – негайно приймати відповідні заходи надання першої допомоги і лікування.