26 жовтня 2011

Гонорея (від грецького терміна «gonorrhoia» вперше вжитого лікарем Галеном у значенні «закінчення насіння») – інфекційне венеричне захворювання, передається, як правило, статевим шляхом.

Захворювання викликане особливим мікроорганізмами – гонококами Нейссера або Neisseria gonorrhoeae. Нейссер відкрив гонокок в 1879 р. Гонорея особливо поширена серед людей у молодому активному віці, щорічно у світі гонореєю хворіють понад 200 млн осіб. Співвідношення хворих гонореєю жінок і чоловіків становить, згідно з дослідженнями, 2:1, 5. При захворюванні гонореєю відбувається ураження слизової статевих органів, рідше – очей, мигдаликів, прямої кишки.

У разі запущеної гонореї уражаються життєво важливі органи – серце, легені, головний мозок. Може навіть розвинутися гонококовий сепсис. Такі ускладнення гонореї вимагають негайного лікування. Джерелами захворювання є хворі гонореєю. Дівчатка можуть заразитися гонореєю також через інфіковані рушники, мочалки, пелюшки, брудні руки.

Виділяють такі форми гонореї: свіжаякщо захворювання триває менше 2-х місяців, яка в свою чергу буває гострою, підгострій, торпідної, а також хронічна, тобто триває більше двох місяців.

Зараження відбувається під час статевого акту, причому передається захворювання і при вагінальномуі при анальномуі при оральному сексі. Жінки хворіють практично у всіх випадках контактів з хворим гонореєю, а чоловіки – не завжди, що пов'язано з вузькістю отвору уретри. Істотно рідше зараження відбувається контактним шляхом наприклад, від матері з захворюванням дитини, під час проходження плодом родових шляхів.

На завершення короткого опису розвінчаємо один з найпоширеніших міфів. Оскільки гонококи живуть тільки на слизовій, а поза її найчастіше гинуть, тому заразитися гонореєю в басейні хоча і теоретично можливо, але малоймовірно.

Симптоми гонореї

Зазвичай інкубаційний період захворювання триває від 2 до 5 діб у чоловіків і 5-10 діб у жінок.

Основними симптомами гонореї у чоловіків є:

• гостра біль і відчуття печіння при сечовипусканні;
• жовтуваті виділення з протоки сечівника мимовільні або при натисканні;
• прискорені позиви до сечовипускання;
• почервоніння шкіри сечівника навколо зовнішнього отвору;
• помутніння сечі, в ній спостерігаються «пластівці» або кров;
• ерекція може бути болючою;
• іноді піднімається температураз'являється озноб.

При відсутності лікування, інфекція поширюється на простату і яєчка.

Симптоми гонореї у жінок:

• болі при сечовипусканні;
• часті болі внизу живота;
• нерегулярні брудно-жовті густі виділення з піхви, іноді з неприємним запахом;
• часті позиви до сечовипускання;
• кровотечі між менструаціями;
• можливий озноб, підвищення температури.

Гонококовий фарингіт і стоматит супроводжується болем у горлі, набряком гортані, гнійним нальотом на мигдалинах і рясним слиновиділенням, а гонококовий проктит – свербежем та біль у прямій кишці, запорами, іноді – виділеннями. Якщо гонококи заносяться в кон'юнктиву очей, то може початися бленнорея, що супроводжується гнійними виділеннями з очей.

Потрібно відзначити, що майже у половини жінок відсутні симптоми гонореї, тому до лікаря краще звернутися, навіть якщо у людини просто була можливість заразитися. Крім того, у жінок гонорейний процес розвивається многоочагово і вражає одночасно сечовипускальний канал, шийку матки і пряму кишку.

У дівчаток 3-8 років гонорея може проявитися через різних джерел інфекції – брудних рук, предметів туалету та побутових предметів. Хвороба викликає набряк і почервоніння статевих губ, промежини, печіння і постійний свербіж в ділянці промежини, а також неприємні відчуття або біль при сечовипусканні. Хвороба, перенесена в дитячому віці, може стати причиною нерегулярності менструального циклу, статевих розладів, навіть безпліддя.

Досить часто гонорея протікає у жінок без основних симптомів, а якщо вони і проявилися, то виділення ідентифікують як молочницю, а болі при сечовипусканні – як цистит.

Діагностика гонореї

Лікар діагностує гонорею на підставі ознайомлення зі скаргами хворого, огляду і пальпації статевих органів, результатами загального мазка піхви, уретри, виділень з очей, огляду заднього проходу, даних аналізу сечі. З'ясовується статева активність пацієнта, останні статеві контакти, поява виділень з уретри, а також хворів раніше венеричними захворюваннями.

У випадку, якщо хворий не користувався дезінфікуючими засобами, може призначатися бактеріоскопічний аналіз. На ранніх стадіях хвороби, тобто при свіжій гонореї, ефективний метод прямої імунофлюоресценції, що дозволяє додатково виявити інші можливі венеричні захворювання. Перед початком основного лікування також проводяться аналізи на хламідіоз, СНІД, сифіліс. У разі хронічної гонореї призначається більш точне дослідження — ПЛР, полімеразна ланцюгова реакція або посів.

Лікування гонореї

Обов'язково, щоб лікування захворювання проводилося лікарем-венерологом в умовах стаціонару. Зазвичай лікар призначає комплекс процедур, які сприяють одужанню хворого. Сюди входять антибіотики, місцеве лікування, засоби для зміцнення імунітету і методи фізіотерапії.

Антибіотики, які застосовуються при лікуванні гонореї, відносяться до пеніцилінової групи – ампіцилін, сулациллин, бензилпеніцилін. Також можуть використовуватися і антибіотики, які відносять до тетрациклінів – тетрациклін, доксициклін, метронідазоліноді азаліди (азитроміцин, мидекамицин), цефалоспорини та деякі інші. Імунотерапія застосовується для підвищення імунітету і опірності організму інфекції, в цьому випадку можуть призначатися вакцинотерапія, аутогемотерапія, продігіозан, левамізол, глицирам, тактивін. До фізіотерапевтичним методам лікування гонореї відносяться електрофорез, магнітотерапія, лазеротерапія, УВЧ, УФО.

Місцеве лікування гонореї проводять введенням у піхву або уретру розчину протарголу (0, 5%), мікроклізм з настойкою ромашкою. Захворювання при своєчасному лікуванні виліковується досить швидко, а інакше воно може переходити в хронічну форму. Під час проведення лікування хворий повинен дотримуватися рекомендованої дієти, не вживати алкоголь. Не можна займатися спортом, потрібно виключити статеві зносини.

Якщо хвороба поєднується з хламідіозом або трихомоніазом, то лікування гонореї супроводжується застосуванням лікарських препаратів від супутніх інфекцій – азитроміцину, доксицикліну. Т. к. антибіотики практично завжди сприяють знищенню нормальної мікрофлори кишечника, то одночасно хворим прописуються лакто - і біфідосодержащіе препарати (лінекс, біфілонг).

Потрібно зауважити, що самолікування гонококової інфекції зазвичай призводить до хронічної гонореї та інших необоротних ускладнень. Так що при перших ознаках захворювання або при появі яких-небудь неприємних відчуттів в області статевих органів потрібно, як можна швидше звернутися до фахівця.

При лікуванні хронічної гонореї відбувається знищення власне інфекції, а також призначаються препарати, зміцнюючі імунітет, наприклад, вітаміни і імуномодулюючі препарати.

Якщо захворювання перейшло в хронічну форму, то основні симптоми гонореї можуть зникнути, болі пройдуть, проте залишиться «синдром ранкової краплі», в. виділення мутної рідини з отвору сечовипускального канальця. Часто спостерігаються загострення захворювання, викликані переохолодженням, менструаціями.

При своєчасному лікуванні прогнози сприятливі. Гонорея вважається вилікуваним, якщо повністю зникли симптоми захворювання, і лабораторні аналізи дали негативний результат і показали відсутність збудника.

Профілактика гонореї

Основним видом профілактики цього небезпечного захворювання є своєчасне діагностування і лікування хвороб. Для цього потрібно регулярно проходити медичні огляди в районній поліклініці, в тому числі і огляд уролога. До речі, обов'язковому огляду піддаються вагітні жінки, хворі трихомоніазом, а також ті, хто збирається перервати вагітність.

Особиста профілактика гонореї полягає у виключення випадкових статевих зв'язків, і обов'язковому застосуванні презерватива. Якщо ж випадковий статевий контакт відбувся, то рекомендується якомога швидше звернутися до венерологічний диспансер або працює при ньому пункт особистої профілактики для здійснення необхідних заходів, щоб уникнути розвитку захворювання.

Ускладнення гонореї

Серед ускладнень при запущеній гонореї у чоловіків можна назвати порушення сперматогенезу, запалення статевого члена і внутрішнього листка крайньої плоті, а також ураження яєчка і його придатка орхіт, епідидиміт або простатит, що може призвести до безпліддя. У жінки запалення поширюється в матку (ендометрит), маткові труби, і далі – в яєчники і придатки (сальпінгоофорит), що може привести до безпліддя, а також до різних статевих розладів, фригідності, розвитку позаматкової вагітності.

Якщо вагітна жінка заразилася гонореєю, то ймовірний викидень, а також передчасні пологи, загибель плода. Особливо небезпечна гонорея для новонароджених дітей, у яких можуть проявлятися захворювання очей, які призводять до сліпоти. Якщо гонококи поширилися на інші органи, то можливі такі серйозні захворювання, як ураження суглобів, серця, шкіри і головного мозку.

Для профілактики, необхідно дотримуватися основних правил особистої гігієни, особливо після туалету, регулярно обмивати статеві органи водою з милом. Потрібно зауважити, що при своєчасному лікуванні і дотриманні всіх рекомендацій лікаря ускладнень захворювання можна уникнути.