3 травня 2012

Хламідіоз – це група хвороб, які провокує мікроорганізм Chlamydia trachomatis. Ці мікроорганізми, звані хламідіями, нерухомі, дуже дрібні і знаходяться всередині клітин. Самостійно енергію хламідії не синтезують, отже, мікроорганізми паразитують в клітинах циліндричного епітелію, який вистилає придатки яєчка, протоки передміхурової залози, сім'явиносні шляхи, сечовий канал, шийку матки, піхву, анальний канал, ротову порожнину. Відбувається процес інфікування клітин так званими елементарними тільцями. Вони потрапляють у клітину, де й розмножуються. В процесі розмноження клітини формують ретикулярні тільця. Після деякого часу (як правило, через 72 години) нові елементарні тільця з'являються з ретикулярних тілець. З часом відбувається значне ураження сечостатевої системи та інших систем організму.

Іноді, у більш рідкісних випадках, внаслідок зараження хламідіями відбувається ураження суглобів, кон'юнктиви очей, а також можуть страждати і інші органи. В даному випадку у людини має місце так звана хвороба Рейтера.

Поширеність хламідіозу

Хламідія – дуже маленький мікроорганізм, отже, у звичайному мікроскопі його розглянути не можна. При цьому хламідії мають ряд властивостей, які притаманні як бактерій, так і вірусів. На сьогоднішній день існує вісімнадцять видів хламідія трахоматіс. Деякі з них провокують виникнення трахоми – дуже небезпечної хвороби очей, інші стають причиною венеричною лімфогранулеми ще кілька видів хламідій викликають хвороби сечостатевої системи, як у чоловіків, так і у жінок.

На сьогоднішній день хламідіоз є одним з найбільш широко поширених у світі захворювань. Так, в рік цей мікроорганізм інфікує близько 140 мільйонів людей у світі. Найчастіше їм хворіють люди у віці від п'ятнадцяти до двадцяти чотирьох років.

Як передається хламідіоз

Тривалість інкубаційного періоду при хламідіозі, як правило, становить від семи до двадцяти одного дня. Іноді, досить рідко, цей період може скоротитися до декількох днів. Це час, за який збудник хвороби потрапляє в організм людини і проявляються перші ознаки хвороби. Передача хламідіозу відбувається в процесі статевих контактів. Дуже рідко передача хламідіозу відбувається через побутові предмети. В якості вхідних воріт для інфекції служать статеві органи. Хламідіоз у чоловіків проявляється після попадання інфекції через поверхню сечівника. В жіночий організм хламідії потрапляють через сечовипускальний канал і канал шийки матки. У більшості випадків захворювання починає прогресувати непомітно для зараженого інфекцією людини. Дуже часто помітних запальних реакцій хламідіоз не провокує і може маскуватися. Особливо часто відбувається подібне перебіг хламідіозу у жінок. І виявити захворювання вдається вже в той час, коли у людей вже з'являються ускладнення захворювання, внаслідок яких хворий і звертається до фахівця. Тому при наявності у хворого скарг на дискомфорт в сечостатевій системі необхідно обов'язково обстежити його на предмет наявності хламідіозу.

Симптоми хламідіозу

Дуже часто при розвитку хламідіозу симптоми даного захворювання у людини взагалі відсутні. Втім, досить часто хламідіоз у чоловіків проявляється локальним запальним процесом слизових оболонок сечостатевої системи. При цьому хворий відчуває сильний дискомфорт в сечівнику, у нього можуть з'являтися як гнійні виділення, так і слиз. Хламідіоз у жінок найчастіше викликає уретрит, вагініт, цервіцит. Саме хламідіоз, симптоми якого часто доставляють жінці відчутний дискомфорт, нерідко стає причиною серйозних запалень органів малого тазу і у підсумку може призвести до безпліддя у жінок. Подібне запалення загрожує проблемами із зачаттям і виношуванням вагітності. Так, у жінок, які хворіли або хворіють запаленням малого тазу, позаматкова вагітність фіксується приблизно в 7-10 разів частіше, ніж у здорових жінок. Крім того, після перенесеного запалення у жінки на все життя можуть залишитися спайки яєчників і маткових труб, які можуть провокувати досить інтенсивну біль. Ще одним важливим моментом для хворих хламідіозом є той факт, що у зв'язку з зниженням стійкості до дії інфекційних агентів слизової оболонки сечостатевої системи помітно зростає ризик зараження ВІЛ-інфекцією у процесі сексуальних контактів.

Крім того, хламідіоз під час вагітності загрожує тим, що це захворювання передається від жінки немовляті в процесі пологів, що в результаті веде до виникнення хламідійної пневмонії або кон'юнктивіту.

Існує ряд проявів хламідіозу, характерних для представників обох статей. Отже, хламідіоз у жінок може спровокувати сильну кровоточивість шийки матки, виділення з піхви, які мають слизисто-гнійний характер. У жінки, хворої на хламідіоз, симптоми хвороби можуть проявлятися кровотечею в період між менструаціями. Крім того, можлива поява виділень з шийки матки, порушень в процесі сечовипускання, больових відчуттів в області низу живота.

Хламідіоз у чоловіків проявляється появою слизових виділень з сечівника. Іноді такі виділення мають домішка гною. В процесі сечовипускання хворий хламідіозом чоловік часто відчуває сильний дискомфорт, позиви до сечовипускання в нього частішають, проявляються больові відчуття в області мошонки, а також відчуття дискомфорту в промежині.

Хламідіоз у дітей проявляється частіше всього почастішанням позивів до сечовипускання, а також появою і у дівчаток, і у хлопчиків виділень із статевих органів і свербіння в області.

Ускладнення хламідіозу

Дуже часто хламідіоз у чоловіків і у жінок проявляється паралельно з іншими хворобами, які передаються статевим шляхом. Це може бути трихомоніаз, гонорея, гарднерельоз, уреаплазмоз та інші недуги. У підсумку хлимидиоз часто ускладнюється різними хворобами сечостатевого тракту: циститом, уретритом, пієлонефритом, простатитом, орхітом, ендометритом та ін. Щоб діагностувати ускладнення хламідіозу у чоловіків, дуже часто застосовується трансректальне УЗД передміхурової залози.

Однак хламідіоз може спровокувати не тільки ускладнення, які стосуються статевих органів, але і ураження інших систем і органів. При хворобі Рейтера у хворого розвивається хламідійний кон'юнктивіт, крім того, іноді відбувається ураження хребта, колінних, гомілковостопних, тазостегнових суглобів, що розвивається реактивний артрит.

У жінок дана інфекція може спровокувати ендометрит, непрохідність фаллопієвих труб, позаматкову вагітність.

Хламідіоз під час вагітності викликає різноманітні ускладнення в процесі розвитку плоду. Іноді внаслідок даної інфекції відбуваються передчасні пологи.

Крім того, внаслідок хламідіозу можливо прояв проктиту – запалення прямої кишки, а також пієлонефриту, фарингіту, запалення легенів.

Діагностика хламідіозу

На сьогоднішній день діагностика хламідіозу проводиться з використанням різних методів обстеження. Однак найбільш широко застосовуваним аналізом на даний час є методика ПЛР – так звана полімеразна ланцюгова реакція. При використанні цього методу у хворого береться матеріал, який містить ДНК збудника. У процесі дослідження матеріалу використовується фермент полімерази. Це дослідження гарантує високу точність і швидкість.

Високочутливим є культуральний метод діагностики захворювання. Матеріал хворого, який містить хламідії, поміщають в живильне середовище з живими клітинами. Даний спосіб діагностики не застосовується для широкого використання у зв'язку з його відносною дорожнечею.

Крім того, для діагностики хламідіозу застосовується імунофлюоресцентний метод, при якому матеріал, взятий у хворого, піддають обробці спеціальним складом, в якому є антитіла до хламідій. Недоліком даного методом є його не дуже висока точність — близько 80%. При використанні цитологічного методу діагностики проводиться забарвлення взятих у хворого клітин і їх подальша ідентифікації за допомогою світлового мікроскопа.

Серологічний метод полягає у виявленні в крові хворого антитіл до хламідій. Проте даний метод не є інформативним, оскільки близько половини людей з хламідіозом сечостатевої системи через локалізованого характеру інфекції не виробляють антитіла до хламідій. Також виявлення антитіл може бути свідченням про те, що чоловік хворів хламідіозом раніше.

Лікування хламідіозу

Дуже важливо, щоб лікування хламідіозу проводилося в обох статевих партнерів. Важливо використовувати різний підхід до лікування хронічного і свіжого недуги. Так, якщо мова йде про свіжих формах хламідіозу, то слід виробляти його лікування з урахуванням того, де локалізується поразку. Якщо має місце хронічна форма захворювання, то в обов'язковому порядку хворому призначають імуностимулюючі препарати. Важливий індивідуальний підхід до лікування хламідіозу: лікуючий лікар обов'язково враховує всі особливості кожного пацієнта.

Втім, існують і основні загальні принципи лікування хламідіозу. Важливо врахувати, що хламідії — це внутрішньоклітинні збудники, з чого випливає, що вплив на них деяких антибіотиків може бути неефективним. Тому для терапії хлдамидиоза обов'язково вибирають ті антибіотики, які можуть проникнути в осередки ураження і всередину клітини. Для лікування хламідіозу застосовуються три групи препаратів: макроліди, тетрацикліни, фторхінолони. Іноді в процесі лікування також призначають протигрибкові препарати, щоб на фоні терапії антибіотиками не відбувалося розвитку грибкової інфекції.

Досить часто лікарям доводиться лікувати і хронічні випадки захворювання. Адже нерідко в перший час розвитку хламідіозу симптомів захворювання у людини взагалі не спостерігається. Якщо захворювання прогресує в організмі вже тривалий період часу, то його вогнище поступово відгороджується бар'єром від здорових тканин. Відповідно, такий бар'єр істотно ускладнює потрапляння у вогнище антибіотиків. Крім того, в процесі розвитку хронічної форми хвороби у людини поступово слабшає імунітет. Таким чином, головним завданням в процесі лікування хламідіозу є забезпечення високого доступу антибіотика і поліпшення проникності бар'єрів, які огороджують ділянки запалення. В даному випадку ефективним буде метод імуностимуляції, а також місцеве лікування. Крім того, паралельно призначається курс антибіотиків.

Після проходження курсу лікування хламідіозу хворий в обов'язковому порядку повинен піддаватися чіткому контролю над його станом. Припиняти лікування слід повністю в тому випадку, якщо мають місце негативні аналізи на наявність хламідій, пацієнт не висловлює скарг на власний стан, лабораторні аналізи не свідчать про наявність запалення в організмі. Через тиждень після закінчення лікування проводять контрольний аналіз на хламідії. Такий аналіз повторюється ще через 14 днів.

Якщо при таких аналізах не буде виявлено хламідій, то пацієнта вважають здоровим. У разі, якщо лікування проводилося обом партнерам, то про відновлення статевого життя можна говорити після останнього негативного аналізу у партнерів.

Іноді після лікування хламідіозу в жінок виникають прояви молочниці, яка є реакцією на порушення біоценозу у піхві. Щоб попередити таке явище, часто застосовують спеціальні препарати, що відновлюють порушений біоценоз.

Існують також певні народні методи, які застосовуються в процесі лікування хлаимидиоза. Так, народна медицина рекомендує приймати відвар стебел петрушки, настій з суміші трави хвоща і плодів ялівцю. Також рекомендується пити перед прийняттям їжі по одній столовій ложці настою збору трав, в який входить лист вахти, корінь оману, квіти волошки, нирки берези, мучниця. Існують і інші трав'яні збори, які можна вживати при захворюванні хламідіозом, проте слід врахувати, що вони не можуть замінити традиційного лікування даного захворювання.

Профілактика хламідіозу

В основному заходи профілактики хламідіозу схожі з профілактичними методами, застосовуваними для профілактики інших захворювань, які передаються статевим шляхом. Втім, в даному випадку до профілактики хвороби слід ставитися особливо уважно, адже поширеність хламідійної інфекції дуже висока, при цьому перебіг хвороби часто буває безсимптомним. Найбільш дієвим методом профілактики захворювання є правильне сексуальне поведінка. В даному випадку мова йде про уникнення випадкових статевих зв'язків, а також про постійному використанні презерватива. Не можна вважати, що захистити від хламідіозу зможуть так звані «народні» методи, наприклад, спринцювання, миття статевих органів. Такі методи можуть впливати негативно, порушуючи мікрофлору статевих органів.

Важливо дотримуватися правил гігієни, вести здорове життя та проходити періодичні обстеження у спеціаліста, а також періодично здавати аналізи. Особливо важливо звернути увагу на профілактичні заходи людям, які збираються стати батьками.