Опис актуально на 19.09.2014

• Склад
• Форма випуску
• Фармакологічна дія
• Фармакодинаміка та фармакокінетика
• Показання до застосування
• Протипоказання
• Побічні дії
• Інструкція по застосуванню Амписида (Спосіб і дозування)
• Передозування
• Взаємодія
• Умови продажу
• Умови зберігання
• Термін придатності
• Особливі вказівки
• Аналоги
• Дітям
• З алкоголем
• При вагітності і лактації)
• Відгуки
• Ціна, де купити

Склад

Таблетки включають в себе 375 мг сультаміцилліну, а також карбоксиметил натрію крохмаль, целюлозу микрокристаллическую, магнію стеарат.

Порошок для пероральної суспензії містить 250 мг/5 мл сультаміцилліну, сахарозу, ангідрид оцтової кислоти, камедь ксантанова, гипролозу, натрію дигідрофосфат, кармеллозу натрію, ароматизатор «гуарана».

Порошок для в/м ін'єкцій складається з сультаміцилліну у різних масових частинах та доданого розчинника (лідокаїну).

Порошок для в/в і в/м ін'єкцій складається з сультаміцилліну у різних масових частинах та доданого розчинника (води для ін'єкцій).

Форма випуску

Лікарський засіб Амписид випускається в декількох фармакологічних формах:

• у формі таблеток в плівковій оболонці — 375 мг №10 в упаковці;
• у формі порошку для подальшого приготування пероральної (для прийому всередину) суспензії — 250 мг/5 мл В упаковці 1 флакон по 70 мл або 40 мл;
• у формі порошку для подальшого приготування ін'єкційного розчину для введення внутрішньом'язово — 250 мг/500 мг/1000 мг + 125 мг/250 мг/500 мг, відповідно. У упаковці 1 флакон порошку + розчинник;
• у формі порошку для подальшого приготування ін'єкційного розчину для введення внутрішньовенно та внутрішньом'язово 250 мг/500 мг/1000 мг + 125 мг/250 мг/500 мг, відповідно. У упаковці 1 флакон порошку + розчинник.

Фармакологічна дія

Антибактеріальне.

Фармакодинаміка та фармакокінетика

Амписид (Ampisid) є бактерицидним кислотоустойчивым антибіотиком з досить широким спектром дії. Механізм дії полягає в блокуванні реплікації пептидоглікану бактеріальної клітинної стінки.

Одним з діючих речовин препарату представлений ампіцилін — напівсинтетичний антибіотик пеніцилінового ряду, схильний до руйнування бета-лактамазами.

Інший компонент лікарського засобу – сульбактам, який сам по собі не виявляє антибактеріальну активність, проте відіграє важливу роль в механізмі дії. Пригнічуючи бета-лактамази, сприяє ефективному дії ампіциліну на стійкі штами, що виробляють бета-лактамази.

Сультамициллин активний по відношенню до більшості грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів.

Неефективний по відношенню до всіх штамів синьогнійної палички, пенициллиназопродуцирующим штамів стафілококівбільшості штамів ентеробактерій і клебсиелл.

Дія сультаміцилліну на мікроорганізми, що виробляють бета-лактамазу, не перевищує ефективності ампіциліну.

При пероральному прийомі відбувається гідроліз сультаміцилліну, що забезпечує концентрацію сульбактаму та ампіциліну у крові у молярному співвідношенні 1:1.

Смах ампіциліну перевищує у 2 рази концентрацію, отмечающуюся при пероральному прийомі рівної дози препарату Ампіцилін.

Біодоступність дорівнює 80% від рівносильною в/в дози ампіциліну і сульбактаму.

T1/2 для сульбактаму та ампіциліну – 75 хвилин і 1 годину, відповідно (збільшується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів, що страждають важкою нирковою недостатністю).

50% сульбактаму та 75% ампіциліну виводиться з сечею в незміненому вигляді.

При ін'єкційному введенні проникає у більшість рідин і тканин організму (проникність в СМР при запаленні різко зростає).

У крові досягаються досить високі концентрації діючих речовин.

T1/2 для обох активних речовин становить 1 годину.

Сульбактам практично не піддається метаболізму.

В основному в незміненому вигляді 70-80% препарату виводиться нирками, решта 20-30% з жовчю, а також молоком матері.

Показання до застосування

Бактеріальні інфекційні захворювання, які були викликані чутливими до сультамициллину збудниками, різної локалізації:

• інфекційні захворювання ЛОР-органів (у тому числі тонзиліт, середній отит);
• інфекційні захворювання органів дихання (у тому числі хронічний бронхіт, пневмонія, емпієма плеври, абсцес легенів);
• інфекційні захворювання статевих органів та сечовивідних шляхів (у тому числі ендометрит, пієліт, цистит, пієлонефрит, уретрит, простатит);
• інфекційні захворювання м'яких тканин і шкіри (у тому числі імпетиго, рожа, повторно інфіковані дерматити);
• інфекційні захворювання жовчних шляхів (у тому числі холангіт, холецистит);
• інфекційні захворювання суглобів і кісток;
• інфекційні захворювання ШКТ (у тому числі дизентерія, сальмонеллоносительство, сальмонельоз);
• зептический ендокардит, гонококкова інфекція, менінгіт, сепсис, скарлатина, перитоніт.

Також антибіотик Амписид застосовується для профілактики можливих ускладнень в післяопераційний період і при оперативних втручаннях на органах малого тазу і черевної порожнини.

Протипоказання

• період грудного вигодовування;
• інфекційний мононуклеоз;
• гіперчутливість.

З особливою обережністю призначають у період вагітності, а також при печінкової та/або ниркової недостатності.

Побічні дії

Шлунково-кишковий тракт:

• зниження апетиту;
• відчуття нудоти;
• діарея;
• блювота;
• підвищення активності «печінкових» трансаміназ;
• іноді — псевдомембранозний ентероколіт.

Система кровотворення та гемостазу:

• тромбоцитопенія;
• лейкопенія;
• анемія.

Нервова система:

• загальне нездужання;
• головні болі;
• підвищена сонливість.

Алергічні прояви:

• ангіоневротичний набряк;
• кропив'янка;
• риніт;
• гіперемія шкіри;
• кон'юнктивіт;
• артралгія;
• еозинофілія;
• лихоманка;
• анафілактичний шок.

Інші:

• при проведенні тривалої терапії можлива суперінфекція, яка викликана мікроорганізмами стійкими до сультамициллину (кандидоз).

Лабораторні показники:

• підвищення вмісту сечовини;
• азотемія;
• гіперкреатинемія.

Місцеві реакції:

• при введенні внутрішньом'язово — болючість у місці ін'єкції;
• при введенні внутрішньовенно — флебіт.

Інструкція по застосуванню Амписида (Спосіб і дозування)

Для лікарського засобу Амписид інструкція по застосуванню передбачає кілька способів доставки препарату в організм: внутрішньовенно, перорально (внутрішньо) та внутрішньом'язово.

Спосіб застосування препарату і необхідні добові дози визначаються лікарем, залежно від тяжкості патології, її перебігу, локалізації та індивідуальних особливостей організму пацієнта. Перед початком терапії обов'язково проводять внутрішньошкірну пробу з метою визначення характерної для кожного пацієнта чутливості організму до даного антибіотика, для подальшого попередження алергічних реакцій.

Як правило, внутрішній прийом препарату Амписид рекомендують через 60-120 хвилин до прийому їжі, у добовій дозі 375 мг-750 мг для пацієнтів дорослого віку, і в добовій дозі 25 мг-50 мг на кілограм ваги для дітей, чия вага не перевищує 30 кг Добову дозу препарату рекомендовано розбити на 2 прийоми.

Лікування із застосуванням внутрішньовенного введення Амписида (струминно, повільно протягом 3-5 хвилин або у вигляді інфузій) призначають у клінічно тяжких випадках перебігу захворювання. Разову дозу лікарського засобу розчиняють у 100 мл або 200 мл ізотонічного розчину або в 5-10% розчині глюкози. Добова доза препарату, залежно від тяжкості патології, може варіювати від 1500 мг (легкий перебіг) до 12000 мг (в особливо важких випадках). Зазвичай внутрішньовенне введення препарату здійснюється протягом 5-7 днів з наступним переходом на внутрішньовенні ін'єкції. Добову дозу для пацієнтів дитячого віку з масою тіла менше 30 кг, визначають з розрахунку 15 мг препарату Амписид на один кілограм ваги (при легкому перебігу захворювання).

Відповідно з періодом напіввиведення препарату введення добової дози Амписида ділять на 3-4 рази. За іншою схемою лікування введення лікарського засобу здійснюється 2 рази на день. Курс терапії, в основному, не перевищує 14 діб. Варто зауважити, що після зникнення симптомів захворювання та нормалізації загального стану, бажано продовжити прийом препарату Амписид ще на 2 дні.

Для профілактики післяопераційних інфекціюї призначають 1500 мг-3000 мг Амписида, безпосередньо перед процедурою хірургічного втручання.

Передозування

Симптоми, які спостерігаються при випадковому передозуванні Амписидом, кардинально відрізняються від можливих побічних ефектів препарату. Необхідно пам'ятати, що бета-лактамні антибіотики у високих дозах можуть призвести до серйозних порушень функції ЦНС, в тому числі до судом.

Рекомендують проведення симптоматичного лікування з промиванням шлунка і призначають гемодіаліз, який ефективний для виведення ампіциліну, так і для сульбактаму.

Взаємодія

Лікарський засіб Амписид фармакологічно несумісне з аміноглікозидами, білковими гидролизатами і препаратами крові.

При внутрішньому прийомі глюкозамін, антациди, проносні препарати, аміноглікозиди, а також прийом їжі здатні знижувати та/або уповільнювати абсорбцію сультаміцилліну, тоді як прийом аскорбінової кислоти підвищує її.

Бактеріостатичні препарати (Хлорамфенікол, макроліди, линкозамиды, сульфаніламіди, тетрацикліни) надають антагоністичну (знижують ефективність) дію.

Бактерицидні антибіотики (в тому числі цефалоспорини, аміноглікозиди, Циклосерин, Рифампіцин, Ванкоміцин) заподіюють синергидное (посилюють ефективність) дію.

Сечогінні препарати, НПЗЗ, Фенілбутазон, Алопуринол та інші лікарські засоби, які знижують канальцеву секрецію, збільшую зміст ампіциліну в плазмі.

Прийом Алопуринолу підвищує можливість появи висипки на шкірних покривах.

Сультамициллин пригнічує мікрофлору кишечника, знижує протромбіновий індекс і реплікацію вітаміну К, тим самим збільшуючи ефективність непрямих антикоагулянтів.

Амписид знижує дію пероральних контрацептивних засобів, етинілестрадіолу, а також препаратів, при метаболізмі яких в організмі утворюється ПАБК.

Умови продажу

За рецептом.

Умови зберігання

Список Б. У сухому, захищеному від світла місці, при температурі нижче 25 °C.

Термін придатності

Для пероральних форм – 24 місяці.

Для ін'єкційних форм – 36 місяців.

Особливі вказівки

При проведенні курсу терапії з використанням Амписида необхідно здійснювати постійний контроль над функцією нирок і печінки, а також функцією органів кровотворення.

У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівка на підвищену чутливість до антибіотиків пеніцилінового ряду можливо прояв перехресних алергічних реакцій з антибіотиками цефалоспоринового ряду.

При проведенні терапії пацієнтів з сепсисом, існує ризик розвитку реакції Яриша-Герксгеймера (реакції бактеріолізу).

Через зростання нечутливою до сультамициллину мікрофлори можливе формування суперінфекції, що є показанням для перегляду антибактеріального лікування.

Якщо при лікуванні пацієнта, страждаючого гонореєю, існує підозра на сифілітичні ураженнянеобхідно призначити дослідження в темному полі, перед застосуванням Амписида, після чого проводити серологічні тести кожні 30 днів протягом не менше 4 місяців.

Аналоги Амписида

Аналоги препарату представлені лікарськими засобами з однієї фармакологічної групи і володіють схожим механізмом дії. Фармакологічна промисловість випускає досить багато аналогів препарату Амписид (Аmpisid), найвідомішими з яких є:

• Амоксицилін;
• Амоксиклав;
• Аугментин;
• Флемоклав;
• Оскампицин;
• Медоклав;
• Сульбацин і т. д.

Дітям

Застосовується для лікування пацієнтів дитячого віку в рекомендованих дозах.

З алкоголем

Не слід вживати напої, що містять алкоголь, на фоні проведення терапії препаратом Амписид.

Амписид при вагітності і лактації

При вагітності застосовується з особливою обережністю, після консультації лікаря та всебічної оцінки ризику для плода.

Краще відмовитися від грудного вигодовування під час проведення лікування з застосуванням Амписида.

Відгуки про Амписиде

Відгуки про Амписиде говорять про безумовної ефективності лікарського засобу при лікуванні інфекційних захворювань, викликаних чутливими до нього мікроорганізмами. Описують різні побічні ефекти препарату, які є плинними і найчастіше слабко виражені. При правильному підборі схеми лікування та при відсутності протипоказань препарат Амписид показує хороші результати.

Ціна Амписида, де купити

В аптеках Росії ціна Амписида в таблетках 375 мг №10 коливається від 250 до 350 рублів.

Ціна суспензії для перорального прийому 40 мл у середньому, складає 230 рублів.

Вартість ін'єкційних форм препарату залежить від дозування та кількості флаконів.