Опис актуально на 20.02.2012

Природний антибіотик. Активну антибактеріальну речовину — бензатину бензилпеніцилін. Основний компонент отримують з цвілевих грибів. Щодо мікробних клітин діє бактерицидно. Механізм дії антибіотика Ретарпен заснований на придушенні процесу синтезу клітинної стінки бактерії. Діє тривало. Ефективний проти грампозитивної флори, спороутворюючих, анаеробних паличок, грамнегативної флори, трепонеми. Ретарпен не діє на стафілококи, які продукують пеніциліназу. Випускається у вигляді лиофилизата.

Показання і протипоказання:

Ретарпен призначають при захворюваннях, спричинених стрептококами, блідими трепонемами: сифіліс, скарлатина, гострий тонзиліт, ревматизм, бешихове запалення. Препарат призначають для профілактики післяопераційних ускладнень. Ретарпен не застосовується при гіперчутливості до бензилпеніциліну, при сінній лихоманці. Препарат протипоказаний при бронхіальній астмі.

Побічна дія:

Тривала терапія препаратом Ретарпен може призвести до розвитку суперінфекції. При лікуванні можуть відзначатися головні болі, алергічні реакції, глосит, анемія, стоматит, ексфоліативний дерматит, артралгія, лихоманка, анафілактичний шок, гіпокоагуляція, лейкопенія.

Спосіб застосування:

Ретарпен вводять виключно внутрішньовенно. При призначенні двох ін'єкцій їх роблять в різні сідниці. Для лікування вродженого сифілісу дітям молодшого віку та новонародженим вводять 1, 2 млн ОД одноразово або розбивають на дві ін'єкції. Первинний серонегативний сифіліс: Ретарпен вводять внутрішньом'язово в дозі 2, 4 млн ОД. Вторинний свіжий сифіліс первинний серопозитивний сифіліс: 2, 4 млн ОД через 7 днів ін'єкцію повторюють. Третинний сифіліс: по 2, 4 млн ОД, курс 3-5 тижнів терапії. Фламбезия: 1-2 ін'єкції по 1, 2 млн ОД. Скарлатина, гострий тонзиліт, бешиха, ранові інфекції: лікування починають з бензилпеніциліну, потім вводять Ретарпен. Профілактика присутпов суглобового ревматизму: внутрішньом'язово 2, 4 млн ОД кожні 15 днів.

Особливі вказівки:

Неприпустимо введення препарату Ретарпен внутрішньовенно або підшкірно. При випадково попаданні лікарського засобу в просвіт судини відзначається порушення зорового сприйняття, минуще відчуття пригніченості, тривоги. Для попередження синдрому Уанье перед ін'єкції проводять аспірацію для виявлення випадкового попадання голки шприца в просвіт судини. При підозрі на сифіліс при лікуванні венеричних захворювань проводять серологічні, мікроскопічні дослідження. Рекомендується в період антибактеріальної терапії призначати вітаміни групи В для профілактики грибкової інфекції. При необхідності призначають леворин, ністатин. При недотриманні вказаних строків терапії, самостійній зміні кількості введеного препарату Ретарпен підвищується ризик формування резистентності збудників.

Лікарська взаємодія:

Аміноглікозиди, рифампіцин, ванкоміцин, циклосерин, цефалоспорини та інші бактерицидні антибактеріальні засоби надають синергидное дію. Тетрациклінові антибіотики, линкозамиды, макролідні антибіотики, хлорамфенікол та інші бактеріостатичні препарати мають сильно виражену антагоністична дія. Ретарпен знижує протромбіновий індекс, пригнічує кишкову мікрофлору, підвищує ефективність непрямих антикоагулянтів, незначно впливає на ефективність гормональних контрацептивів. Алопуринол, діуретики, фенілбутазон, блокатори канальцевої секреції, нестероїдні препарати підвищують рівень концентрації пеніцилінів. При одночасному призначенні алопуринолу підвищує ризик розвитку алергії у вигляді шкірної висипки.