Опис актуально на 30.05.2012

Протитуберкульозний препарат. Механізм дії спрямований на пригнічення процесу синтезу миколиевых кислот, які є дуже важливим компонентом у структурі стінки мікобактерій. Ізоніазид діє бактерицидно. Висока ефективність відзначається при впливі на быстроразмножающиеся бактерії, у тому числі розташовані внутрішньоклітинно. Ізоніазид випускається у вигляді розчину, таблеток.

Показання:

Ізоніазид призначають при туберкульозі. Препарат застосовується у складі комбінованої терапії, для профілактики, а також лікування туберкульозу у дорослого та дитячого населення, ефективний при туберкульозному ураженні будь-якої локалізації. Ізоніазид дитині призначається за тими ж свідченнями, що і дорослим.

Протипоказання:

Ізоніазид не застосовується при лікарський гепатит, непереносимості основного речовини, при патології печінкової системи. При судорожних припадках, нирковій недостатності, алкоголізмі, вагітності, артеріальної гіпертонії, стенокардії, гіпотиреозі і декомпенсованих захворюваннях ССС Ізоніазид застосовують з обережністю.

Побічна дія:

Нервова система: дратівливість, головний біль, швидка стомлюваність, ейфорія, парестезії, безсоння, периферична невропатіяоніміння кінцівок, депресія, зміна настрою, психози, поліневрит. У пацієнтів з епілепсію на тлі прийом лікарського препарату можливо почастішання нападів. Серцево-судинна система: підвищення кров'яного тиску, стенокардія, прискорене серцебиття. Травний тракт: токсичний гепатит, гастралгія, блювання, нудота. Можливо розвиток артралгії, свербіння, гіпертермії, шкірного висипу. Рідко відзначаються менорагії, гінекомастія, схильність до крововиливів, кровотеч.

Передозування:

Проявляється дизартрією, запамороченнями, гіперрефлексією, дезорієнтацією, млявістю, дизартрією, метаболічним ацидозом, периферичної поліневропатією, кетонурией, глюкозурією, судомами, гіперглікемією, порушеннями в роботі печінки, комою. Терапія включає призначення вітамінів групи В, нікотинаміду, глутамінової кислоти, фізіотерапевтичних процедур, масажу.

Спосіб застосування:

Ізоніазид приймають по 600-900мг в день в три прийоми після їжі. Добова доза препарату Ізоніазид дитині – 5-15 мг/кг/добу. Внутрішньом'язово препарат вводять по 5-15 мг/кг. Внутрішньовенні вливання здійснюють протягом 30-60 секунд по 10-15 мг/кг у вигляді 10%-го розчину, курс лікування розрахований на 30-150 вливань. Після внутрішньовенних вливань вимагається суворий постільний режим. Для профілактики туберкульозу Ізоніазид приймають внутрішньо по 5 мг/кг у два прийоми, або внутрішньом'язово 1 раз на день до 300мг. При тяжкій формі легенево-серцевої недостатності, при вагітності, артеріальної гіпертонії, тотальному атеросклерозі, при ІХС Ізоніазид не призначають у дозі більше 10мг/кг

Особливі вказівки:

З метою уповільнення швидкості розвитку резистентності лікарський засіб призначають спільно з іншими протитуберкульозними медикаментами. Перед застосуванням необхідно провести тест на визначення швидкості інактивації ізоніазиду з-за різниці швидкості метаболізму. У разі реєстрації швидкої інактивації препарат призначають у більш високих дозах. При високій ймовірності розвитку периферичного невриту (пацієнтам з алкоголізмом, вагітним, пацієнтам з цукровим діабетом, хронічною нирковою недостатністю, з порушеним харчуванням) необхідно призначати піридоксин у дозі 10-25мг на добу. Важливо в період протитуберкульозної терапії уникати вживання в їжу риби (скипджека, сардинелл, тунця), чеширського і швейцарського сиру, в іншому разі зазначається порушенням метаболізму. Ізоніазид здатний спровокувати гіперглікемію і вторинну глюкозурію. Препарат не впливає на результаті ферментних тестів на цукор, але може стати причиною хибнопозитивної результату при проведенні тесту з відновленням двовалентної міді. У період протитуберкульозної терапії можливе підвищення білірубіну, АСТ, АЛТ без прояву певної симптоматики. У разі реєстрації ознак токсичного гепатиту Ізоніазид відміняють.

Лікарська взаємодія:

Нефротоксичність і гепатотоксичність зростає при надходженні в організм парацетамолу. Ізоніазид здатний індукувати систему цитохрому Р450, що призводить до посилення процесу метаболізм парацетамолу до токсичних речовин. Ізоніазид прискорює метаболізм етанолу, підвищує його гепатотоксичність. Препарат знижує метаболізм теофіліну, що веде до підвищення його концентрації. Аналогічний ефект спостерігається при взаємодії з алфентанилом. Дисульфірам і циклосерин здатні посилювати вираженість побічного впливу препарату на центральну нервову систему. При одночасному введенні відзначається підвищення гепатотоксичності рифампіцину. Ризик розвитку периферичних невритів знижується при призначенні піридоксину. Ізоніазид може посилювати ефективність бензодіазепінів, індандіону, теофіліну, карбамазепани через зниження їх метаболізму при активації системи цитохрому Р450. Ізоніазид знижує концентрацію препарату Кетоконазол у крові. При одночасному надходженні медикаменту з енфлураном значно зростає ризик формування фтористого неорганічного метаболіту, який має виражену нефротоксичну дією.