Опис актуально на 02.02.2012

Антибіотик.Відноситься до групи напівсинтетичних пеніцилінівмає широкий спектр бактерицидної дії, ефективний проти грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів. Механізм антибактеріальної дії препарату ґрунтується на інгібуванні синтезу пептидоглікану (незамінний компонент мембрани бактеріальної клітини), що призводить до руйнування бактерій (лізис). Не ефективний Амоксицилін проти мікроорганізмів, які навчилися в процесі природного відбору синтезувати фермент, що руйнує пеніцилін і його похідні — пеніциліназу. У шлунку лікарський засіб не руйнується і не модифікується під дією шлункового соку, стійке до кислот, всмоктується в кишечнику, має високу біодоступність (потрапляє в кров практично повністю).

Показання:

Амоксицилін широко застосовується в терапії бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими мікроорганізмами. Показанням для призначення антибіотика служать інфекції дихальних шляхів (пневмонія, бронхіт), захворювання придаткових пазух (синусит, фронтит), інфекційно-запальне ураження гортані і лімфатичного глоткового кільця (тонзиліт, фарингіт). Ефективний Амоксицилін щодо збудників середнього отиту. В урології і нефрології застосовується для лікування пієлонефриту, пієлітах, запального інфекційного ураження сечового міхура (цистит), передміхурової залози (простатит) і сечовипускального каналу (уретрит). Входить до схеми лікування гонореї. У гінекології Амоксицилін призначають при ендометриті, цервіциті. Гастроентерологи знаходять можливість застосування антибіотика в терапії абдомінальних інфекцій (холангіт, холецистит). У дерматології Амоксицилін призначають за наявності інфекційно-запального ураження шкіри (бешиха, вторинно інфіковані дерматози). В інфекційних відділеннях Амоксицилін використовують у лікуванні таких грізних інфекційних захворювань як лістеріоз, лептоспіроз і хвороба Лайматакож ефективний відносно збудника дизентерії і сальмонельозу. При інфекційному ураженні оболонок головного мозку (менінгіт) Амоксицилін може бути включений до схеми терапії. У кардіології застосовується з метою профілактики ендокардиту.

Протипоказання:

Багато пацієнтів мають в анамнезі життя алергічні реакції на ті або інші антибіотики. Це не обов'язково повинні бути антибіотики пеніцилінового ряду, так як можлива перехресна сенсибілізація. У всіх цих випадках краще утриматися від призначення Амоксициліну або не починати його без попереднього проведення алергічних проб. У разі прямих даних про наявність у пацієнта алергічних реакцій на пеніцилін і його похідні застосування Амоксициліну строго протипоказано. Якщо в анамнезі є дані про підвищену чутливість до будь-яких лікарських препаратів, Амоксицилін потрібно призначати з обережністю. Це ж справедливо по відношенню до використання препарату у лікуванні вагітних. Наявність у хворого такого вірусного захворювання як інфекційний мононуклеоз (викликається одним з типів вірусу герпесу) використовувати Амоксицилін не можна.

Побічна дія:

Традиційно для антибіотиків характерно велика кількість можливих побічних ефектів, серед яких на першому місці алергічні реакції: найбільш характерні прояви у вигляді кропив'янки, еритематозних висипань або банальної гіперемії шкірних покривів, а можуть приводити до серйозних ускладнень: ангіоневротичний набряк, ексудативна поліморфна еритема або ексфоліативний дерматит. Ринітом і кон'юнктивітом будуть проявлятися алергічні реакції зі сторони слизових. Крайня ступінь алергічних проявів — анафілактичний шок. Травний тракт може відреагувати на терапію Амоксициліном дисбактеріозом (характерний для будь антибіотикотерапії), і менш специфічними симптомами — порушенням роботи смакового аналізатора, нудотою і блювотою, розладами кишечника. По причині того ж дисбактеріозу можливий розвиток стоматиту і глоситу власне, саме вони, як правило, викликають у хворих порушення смаку. Печінка може відреагувати на призначення препарату помірним підвищенням активності печінкових форм трансаміназ. Підвищене збудження, безсоння, відчуття тривоги — такі ознаки побічних ефектів з боку нервової системиу рідкісних випадках — атаксія, зміна поведінки, сплутаність свідомості, судомний синдром і навіть депресія. Периферичний відділ може відреагувати невропатиями. У крові на фоні лікування Амоксициліном може відбутися зміна морфологічної картини: нейтропенія, лейкопенія, анемія, зменшення кількості тромбоцитів. Через пригнічення нормальної мікрофлори при тривалій терапії препаратом можливий розвиток кандидамикоза піхви.

Спосіб застосування:

Амоксицилін випускається фармацевтичною промисловістю у формі таблеток по 1 граму і капсул по 250 і 500 міліграм. Також можна зустріти таку форму випуску, як розчин і суспензія для внутрішнього застосування. У флаконах випускається порошок для ін'єкцій у дозуванні один грам. Дорослим Амоксицилін призначають у дозі півграма тричі на добу, при затяжному або тяжкому перебігу хвороби дозу допускається збільшити до грама на один прийом. Дітям старше 10 років Амоксицилін призначають у тих же дозах (переважно використовувати препарат у формі суспензії). Від п'яти до десяти років — 250 мг три рази, до п'яти років — 125 три рази. До двох років — з розрахунку 20 мг на кілограм маси тіла. Для лікування гонореї Амоксицилін призначається одноразово в дозі 3 г, краще в схему лікування включити один грам пробенацида. Жінкам рекомендується ввести дану комбінацію антибіотиків двічі.

Особливі вказівки:

При одночасному призначенні естрогенсодержащих контрацептивів і Амоксициліну рекомендується використовувати додаткові заходи контрацепції. При тривалому лікуванні Амоксициліном слід контролювати функції печінки та кровотворних органів. При лікуванні сепсису Амоксициліном потрібно передбачити можливість розвитку реакції бактеріолізу (реакція Яриша-Герксгеймера). Передозування загрожує сильною блювотою і діареєю, що саме по собі здатне призвести до порушення водно-електролітної рівноваги. Основні заходи при передозуванні полягають у промиванні шлунка, призначенні пацієнту активованого вугілля або інших ентеросорбентів. Показані препарати для нормалізації водно-електролітного рівноваги — при легкій передозуванні у вигляді пиття, у важких випадках — у вигляді інфузії. Можливий гемодіаліз.

Лікарська взаємодія:

При застосуванні Амоксициліну поряд з бактерицидними антибіотиками (рифампіцин, цефалоспорини, аміноглікозиди) спостерігається посилення ефекту, при використанні з бактеріостатичними препаратами (тетрацикліни, макроліди, сульфаніламіди) — ослаблення. Підсилює ефективність непрямих антикоагулянтів (так як інгібує утворення в печінці вітаміну К), пригнічує активність пероральних контрацептивів. Амоксицилін потенціює токсичну дію метотрексату, прискорює всмоктування дигоксину. Антацидні препарати і прийом їжі сповільнює всмоктування Амоксициліну в кишечнику.