30 жовтня 2011

Дерматит (від грец. derma – шкіра) – це запальне ураження шкіри, яке розвивається внаслідок впливу на неї різних факторів навколишнього середовища. Різновидів дерматитів безліч, наприклад, алергічний, періоральний, атопічний дерматит і багато інших. Несприятливими факторами, що впливають на шкіру, можуть бути хімічні, механічні, фізичні і деякі інші.

Алергічний дерматит з'являється як наслідок зіткнення з подразниками (алергенами), у осіб, які мають до них підвищену чутливість. В основі цього виду дерматиту лежить реакція сповільненого типу, і тут має значення схильність до алергічних реакцій. Зазвичай уповільнена реакція відбувається так: алерген потрапляє на шкіру, його захоплюють клітини епідермісуу відповідь на це імунна система утворює антитіла, внаслідок чого людина стає гиперчувствительным до алергену. Подібна реакція на вплив алергену може розвиватися кілька тижнів, симптоми дерматиту у цей період можуть підсилюватися або, навпаки зникати. Найпоширенішими подразниками є різні хімічні речовини в лакофарбових виробах, синтетичні клеї, скипидар та його компоненти, солі кобальту і хрому, а також косметичні засоби, лікарські препарати, стильні порошки, деякі рослини (примула, дягель і ін).

При контактному дерматиті речовини, що проникають у шкіру, здатні викликати запалення за рахунок алергічної чи іншої реакції. Контактний дерматит може виникати при попаданні на шкіру різних біологічних, механічних або інших подразників. Вираженість проявів захворювання залежить від часу і сили дії подразника.

Періоральний дерматит найчастіше вражає жінок молодого віку і дітей, і проявляється в локалізованих висипаннях (папул) в періоральній області (біля рота і (або) повік та очей). Вважається, що основну роль у розвитку захворювання відіграють різні мазі і креми, у складі яких є кортикостероїдні гормони, які використовуються при лікуванні вугрів та інших запалень шкіри, розацеа і себорейного дерматиту. Можливою причиною периорального дерматиту може стати і використання фторованих зубних паст. Деякі відзначають зв'язок периорального дерматиту з гормональною дисфункцією і захворювання ШЛУНКОВО-кишкового тракту.

Симптоми дерматиту

Симптомами контактного дерматиту можуть бути поява набряклості, легкого почервоніння шкіри, бульбашок, висипки у вигляді червоних крапок і плям, а при тривалій дії сильного подразника – утворення виразок і тріщин на шкірі. Площа ураження від подразника – така ж, як і площа його контакту зі шкірою.

Симптоми дерматиту алергічної форми дуже схожі на те, як проявляється контактний дерматит, однак протікають більш гостро, спостерігається свербіж, лущення, гіперемія. Можуть бути висипання, які групуються, поступово утворюючи кірки. Симптоми такого дерматиту іноді можуть бути схожі з симптомами екземи (мокнуший лишай). Також запалення може поширюватися і за межі ділянки, де було вплив подразника.

Симптоми периорального дерматиту проявляються в появі дрібних червонуватих папул (вузликів) і гнійників, переважно навколо рота, на щоках, навколо очей. Висипання зазвичай з'являються поступово, протягом декількох днів і тижнів. Почервоніння шкіри посилюється при прийомі гострої їжі. Особливістю цих висипань є тонкий обідок здорової шкіри, який примикає до запаленої каймі губ. Запалені папули викликають свербіж і печіння, шкіра стягується, іноді виникає непереносимість зволожуючих і інших косметичних засобів.

Основні причини, по яких виникає або алергічний контактний дерматит, можна розділити на екзогенні і ендогенні, тобто діють ззовні і зсередини організму.

До зовнішніх факторів належать:

• хімічні: луги, кислоти, лаки, фарби, солі лужних металів (нікелю, хрому, кобальту), синтетичні матеріали і смоли, сполуки ртуті і т. д.
• біологічні: різні рослини (плющ, полин, борщівник, амброзія, хризантеми, тюльпани та ін), бактерії, грибки
• фізичні: рентгенівське і радіоактивне випромінювання, вплив на шкіру дуже високих і низьких температур, а також електричного струму і т. д.
• механічні: тиск, тертя шкіри

Ендогенними факторами виникнення дерматитів відносяться:

• порушення обміну речовин і різні ендокринні порушення (склеродермія)
• лікарські препарати (антибіотики, новокаїн і т. д.)
• харчові продукти (наприклад, суниця і т. д.)

Причинами периорального дерматиту є підвищена чутливість до певних косметичних і лікарських засобів (помади, креми, лосьйони), у складі яких є кортикостероїди, фторовані зубні пасти, інсоляції, синтетичні тканини і т. д.

Діагностика дерматитів

Для постановки діагнозу «дерматит», як контактної, так і алергічного, проводиться дослідження крові (еозинофілія), яке робиться натще. При алергічному дерматиті у пацієнта відзначається збільшення еозинофілів – лейкоцитарних клітин. Можуть проводитися різні алергологічні тести, наприклад, проби на шкірі. Ці шкірні проби (РТМЛ, РСАЛ та ін) полягають у нанесенні на шкіру алергену і визначення реакції на нього. Шкірні проби бувають аплікаційними (нанесення на поверхню шкіри) і скарификационными (шляхом нанесення уколу голкою і т. д.).

Підвищення рівня Ig E у крові зазвичай свідчить про те, що подразник має алергічну природу. Також дерматолог (або алерголог) обов'язково здійснить візуальний огляд хворого і вислухає скарги.

Тому при появі пухирців і вираженого почервоніння шкіри варто якомога швидше звернутися до лікаря для своєчасної постановки діагнозу.

Лікування дерматиту

Основним принципом лікування дерматитів є усунення дії алергену і дотримання гіпоалергенної дієти. Вид алергену визначає діагностика дерматиту, після чого призначаються необхідні препарати. Для усунення дії алергену призначаються антигістамінні засоби (тавегіл, кларитин, телфаст, супрастин), гіпосенсибілізуючі (глюконат кальцію), седативні (гліцин, персен, збори трав), кортикостероїдні речовини (локоїд, целестодерм, сінафлан, белосалік). Якщо симптоми дерматиту виражені слабо, то призначається місцеве лікування (креми, аерозолі), у більш запущених випадках – антигістамінні та інші препарати всередину.

При дотриманні гіпоалергенної дієти потрібно виключити наступні продукти: цитрусові, риба, гриби, копченості, яйця, молоко, шоколад, кава, полуниця, мед.

Додатково може призначатися і вітамінотерапія (рибофлавін, аскорутин, В6) фізіотерапія (кріомасаж та ін). Також відбувається лікування супутніх захворювань. При правильному лікуванні прогнози досить сприятливі.

Лікування дерматиту алергічної форми полягає у виявленні алергену і усунення його впливу на шкіру, застосування зовнішніх засобів, а також, в ускладнених випадках – використання седативних та антигістамінних препаратів. При наявності пухирів на шкірі використовуються пов'язки з відварами трав або з розчином борної кислоти.

При поліпшеннях, потрібно дбайливо ставитися до шкіри, берегти її від впливу сонячних променів.

При лікуванні контактного дерматиту використовуються волого-висихають пов'язки, а після підсихання пухирців — спеціальні кортикостероїдні мазі.

Пероральний дерматит лікується з використанням антигістамінних препаратів для зняття свербіння. Застосовують примочки з ромашкою і шавлією, тетрациклінова мазь. Можуть також призначатися і антибіотики (еритроміцин, метациклин і т. д.). Також обов'язково потрібно відмовитися від тих, які застосовувалися раніше косметичних засобів, кремів і мазей. Зазвичай, при дотриманні вказівок лікаря, помітне поліпшення настає вже через пару тижнів, рецидивів зазвичай немає. Також необхідно дотримуватися щадну дієту, не вживати кисле, копчене, солоне і пряне, а також алкоголь і каву.

Ускладнення дерматитів

При відсутності лікування алергічний дерматит може трансформуватися в екзему, а тривале використання гормональних засобів при периоральном дерматиті може призвести до витончення шкіри, а також до появи гормональних вугрів. Також ускладнення дерматитів можуть до основного захворювання бактеріальної (піодермія) або вірусної інфекції, а також поступова атрофія шкіри, тобто порушення її захисних властивостей. При піодермії на шкірі з'являються гнійнички, згодом підсихаючою і покриваються кірками, що часто супроводжується підвищенням температури. Таким чином, якщо виникли перші симптоми дерматиту краще відразу звернутися до лікаря. Серед профілактичних заходів можна відзначити дотримання здорового способу життя, своєчасне лікування різних захворювань, а також дотримання техніки безпеки на виробництві.