19 грудня 2011

Гідраденіт – це стан, при якому відбувається гнійний запальний процес апокринных потових залоз, які знаходяться в пахвових западинах (як правило, запалення одностороннє), а також у пахових складках. У рідкісних випадках запалення проявляється навколо сосківв області анусу, мошонки, великих статевих губ.

Подібна патологія проявляється у представників всіх рас. Однак найбільш важкі форми захворювання виникають у людей негроїдної раси. При цьому гідраденіт діагностується у представників обох статей однаково часто. В основному запалення проявляється у людей середнього віку. На сьогоднішній день немає даних про вплив спадкових факторів на виникнення захворювання. Дуже часто гідраденіт прогресує в літній період у людей, які довго перебувають в жарких і дуже вологих приміщеннях.

Причини гидраденита

Збудником гидраденита є в основному золотистий стафілокок. Проходячи крізь гирлі волосяного фолікула, стафілокок виявляється у вивідному протоці апокринных залоз. Факторами, які провокують розвиток гидраденита, як правило, стає ослаблення організму загалом, стан підвищеної пітливості, а також лужна реакція, яка відбувається в області пахв, в анусі і в паху. Як правило, подібні прояви виникають внаслідок ігнорування правил загальної гігієни, при отриманні мікротравм, порізів. Також хвороба може виникнути після розчісування дерматозів, викликають свербіж, у тих, хто страждає ендокринними порушеннями нервового характеру (це може бути дисфункція статевих залоз, діабет). Зниження опірності місцевого характеру також може привертати до розвитку хвороби. Потові апокринні залози розвиваються тільки під час статевого дозрівання, причому у дівчаток це відбувається раніше, ніж у хлопчиків. У представниць жіночої статі таких залоз більше, ніж у чоловіків. Чим старша людина, тим швидше згасають функції цих залоз. Зважаючи на це гідраденіт – нехарактерне захворювання для людей похилого віку.

Також факторами ризику розвитку цього захворювання є імунодепресивні станизастосування коштів для депіляції, ожиріння, вторинна бактеріальна інфекція.

Симптоми гидраденита

На самому початку хвороби у процесі пальпації фахівець виявляє невеликі щільнуваті вузли, розташовані поодиноко. Вони знаходяться в дермі або гіподерми. На даному етапі захворювання людина відчуває порівняно невелику хворобливість в області освіти вузликів. Хвороба прогресує, вузли порівняно швидко стають більше розміром, відбувається їх споювання з шкірою. Пізніше вони знаходять грушовидну форму, виділяючись у вигляді сосків. У пацієнта шкірний покрив набуває червоно-синій колір, відбувається набряк тканин, місця локалізації захворювання стають дуже болючими. Іноді ізольовані вузли починають зливатися в одне загальне ураження виникає флуктуація, а пізніше вони розкриваються довільно, і при цьому виділяється гній, у якому виявляються домішки крові. В процесі розвитку захворювання не відбувається утворення некротичного стрижня. В окремих випадках може виникнути щільний розлитої доскообразний інфільтрат. В такому випадку людина відчуває біль не тільки під час рухів, але і в стані спокою. У результаті хворий втрачає працездатність, самопочуття у нього постійно погане.

В основному в процесі дозрівання гидраденита проявляється загальне нездужання, у хворого поступово піднімається температура, біль стає більш інтенсивним. Після того, як вузли розкриваються, відчуття напруження та біль поступово зменшуються. Кілька днів потому на виразках утворюються рубці. Якщо під час хвороби виник інфільтрат, то він буде розсмоктуватися більш тривалий період. Але навіть після зменшення прояву симптомів дуже часто відбувається рецидив захворювання, тому гідраденіт триває досить довго. Як правило, в пахвових западинах розвивається односторонній гідраденіт. Хоч в окремих випадках хвороба може бути і одночасно двосторонній. У середньому гідраденіт триває близько 10-15 днів, але при рецидивах захворювання її протягом більш тривалий. Останнє стосується огрядних людей, які скаржаться на гіпергідроз, діабет. Також рецидивів гидраденита схильні люди, не ретельно стежать за гігієною тіла.

Діагностика гидраденита

Як правило, діагностика гидраденита не становить особливих труднощів. Зважаючи на дуже своєрідною локалізації запального процесу, а також характерною для картини захворювання, спеціаліст, передусім, проводить ретельний огляд. Від фурункулів гідраденіт відрізняється повною відсутністю некротичного стрижня. Також гідраденіт важливо відрізняти від колликвативного туберкульозу. При колликвативном туберкульозі перебіг захворювання більш тривалий, причому хвороба починається з ураження лімфовузлів, хворобливості людина не відчуває.

Лікування гидраденита

Лікування гидраденита в обов'язковому порядку повинно відбуватися під ретельним наглядом фахівця. Як правило, для лікування захворювання лікар призначає терапію з використанням антибіотиків, нітрофуранів, сульфаніламідів. Також застосовується аутогемотерапія. Якщо у пацієнта виявляються рецидивуючі форми гидраденита, то для лікування використовують специфічну імунотерапію, призначають препарати, що мають загальне зміцнювальне дія.

В якості засобу для місцевої терапії гидраденита успішно застосовується іхтіолова коржик. У період, коли з вузлів виділяється гній, її слід змінювати двічі в день. У цей час для лікування використовують УВЧ, сухе тепло, ультрафіолетове опромінення, а також перебування під сонячними променями.

Для лікування гидраденита зовнішньо застосовуються не тільки синтетичні лікарські засоби, але і спиртові настоянки лікарських рослин (звіробій, софора, арніка), обліпихова і евкаліптова олія, сік листя каланхое.

Якщо в процесі захворюванні утворився абсцес, то його розкривають з допомогою невеликого розрізу. Подальше лікування проводять із застосуванням хірургічних методів, а також фітотерапії. Щоб закрити рану після проведення хірургічного втручання, не можна використовувати пов'язки, які в процесі руху втирають в шкіру гній. Тому слід використовувати бактерицидний пластир.

Лікування гидраденита буде максимально ефективним, якщо починати його на першій стадії хвороби. У перші дні слід самостійно нагрівати ділянки тіла, де розвивається захворювання, сухим теплом. Процедуру варто проводити через кожні три-п'ять годин. У домашніх умовах це можна робити за допомогою махрового рушника, попередньо проглаженного гарячою праскою, а також підставляючи уражені частини тіла під прямі сонячні промені.

Щоб попередити подальше поширення недуги на потові залози, розташовані поруч, слід дуже акуратно вистригти волосся, що росте в області поразки.

Не варто приймати ванну, поки триває лікування гидраденита, адже вода сприяє швидкому поширенню інфекції. Після того, як дільницю, де розвивається захворювання, буде щільно заклеєний пластирем, можна приймати душ. Двічі в день місце ураження слід протирати серветкою, змоченою в слабкому марганцового розчині. Шкірні покриви біля ділянки ураження потрібно протирати саліциловим або камфорним спиртом, щоб запобігти інфікування близько розташованих потових залоз. Досить відчутний ефект приносить лікування гидраденита з використанням деяких народних засобів.

Як правило, хвороба триває досить тривалий період часу, періодично загострюючись. Дуже рідко хвороба виліковується спонтанно, в основному потрібна призначення консервативного або хірургічного лікування.

Харчування при гидрадените

У комплексі процедур, спрямованих на лікування гидраденита, дуже важливо дотримання спеціально розробленої дієти. Відразу ж після появи захворювання в наступні три місяці категорично заборонено вживати алкогольні напої, всі гострі страви, пряні приправи. В обмежених кількостях слід їсти солодке. Також дуже важливим є відмова від куріння.

Хворим рекомендується приймати полівітаміни, вживати продукти, що містять велику кількість фосфору, заліза, вітамінів В1, В2, В6, А, З, Е. Крім того, рекомендується приймати засоби, які мають здатність підвищувати захисні сили людського організму. Це обліпихова олія, настоянки женьшеню, елеутерококу, препарати сухих пивних дріжджів.

Профілактика гидраденита

Головним принципом профілактики гидраденита прийнято вважати дотримання загальноприйнятих правил гігієни. Так, одяг людини обов'язково повинна відповідати температурі і вологості повітря. Не слід постійно носити занадто тісний одяг.

Людям з зайвою вагою слід вжити заходи, спрямовані на нормалізацію маси тіла. Важливо щодня проводити належні гігієнічні процедури в м'язових западинах. Область, в якій розташовані потові залози, слід постійно обробляти розчинами, що мають дезінфікуючі властивості. Однак занадто часте гоління волосся в пахвовій зоні також може стати причиною розвитку хвороби із-за виникнення дрібних ранок, крізь які проникає інфекція. Тому цю процедуру слід проводити тільки в міру потреби, з використанням якісних приладів для гоління.

У деяких випадках розвиток хвороби можуть спровокувати парфумерні засоби, які подразнюють шкіру. Тому слід уникати неякісних та непридатних засобів косметики та парфумерії. Важливою мірою профілактики слід вважати також здоровий спосіб життя та підтримання імунітету на високому рівні.

Ускладнення гидраденита

Якщо лікування гидраденита було відкладено або проведено неправильно, то захворювання може в підсумку призвести до виникнення деяких важких ускладнень. Так, ускладненнями гидраденита може стати лімфаденіт, абсцес, флегмона, сепсис.