Опис актуально на 03.10.2011

Препарат берлітіон відноситься до групи гепатопротекторів. Він чинить гіполіпідемічну та гіпоглікемічну дію. Діючою речовиною препарату є альфа-ліпоєва кислота. Дана речовина знижує концентрацію глюкози в крові, при цьому збільшуючи концентрацію глікогену в печінці. Також засіб здатне нормалізувати вміст гликолизированных речовин, підвищувати эндоневральное кровопостачання і збільшувати концентрацію глутатіону, що є антиоксидантом. Завдяки цим процесам в організмі нормалізіруются. У зв'язку з цим спостерігаються нормалізація функції периферичних нервів. У хворих з діабетичною полинейропатией сенсорного характеру припиняється відчуття печіння шкіри, «мурашок» і оніміння.

Після прийому всередину лікарського засобу з ШКТ альфа-ліпоєва всмоктується досить швидко. Метаболізм даного речовини здійснюється через окислення бокового ланцюга і шляхом S-метилювання тіолів. З організму виводиться через нирки.

Показання і спосіб застосування препарату:

Препарат берлітіон призначають при діабетичної або алкогольної полінейропатії, а також при хворобах печінки. Це гострий гепатит, хронічний гепатити, цироз печінки. Хворим з діабетичною чи алкогольної полинейропатией берлітіон 300 в капсулах або берлітіон-300 ораль призначають по дві капсули один раз на добу. Також можливий прийом капсул берлітіон 600 — по одній капсулі на добу перед першим прийомом їжі. Не рекомендується запивати капсули молоком, оскільки діюча речовина з'єднується з кальцієм. Якщо у хворих діагностуються тяжкі форми захворювання, то протягом одного-двох тижнів можливе поєднання прийому берлитиона всередину, а також внутрішньовенно.

Для розведення концентрату берлитиона використовується виключно ізотонічний розчин натрію хлориду (0, 9%). Одну ампулу препарату необхідно розвести в 250 мл розчину протягом тридцяти хвилин вводять внутрішньовенно. Після того, як курс інфузій закінчується, треба перейти на прийом таблеток препарату (можливий прийом капсул берлітіон 300 або 600). Лікування повинно тривати не менше двох місяців, а при необхідності курс терапії можна повторити через шість місяців. Пацієнтам з хворобами печінки призначається по 600-1200 берлитиона на добу, залежно від тяжкості захворювання.

Протипоказання і можливі побічні ефекти:

Берлітіон не можна приймати хворим з вираженою гіперчутливістю до компонентів препарату. Препарат не призначається дітям до вісімнадцяти років, вагітним і годуючим груддю. При прийомі даного засобу можливе виникнення ряду побічних ефектів. Так, можуть проявитися гіперергічні реакції — свербіж шкіри, екзема, висип, кропив'янка, анафілактичний шок. Можливі порушення у функціонуванні ЦНС — диплопія (після введення внутрішньовенно), тяжкість у голові, судомний синдром. Рідко можливий прояв тромбоцитопатії або тромбоцитопенічної пурпури. Зважаючи на зниження рівня глюкози у крові можуть виникнути запаморочення, болі в голові, порушення зору, пітливість.

При передозуванні препарату може виникнути нудота, блювання, головний біль. Якщо препарат поєднувати з великими дозами алкоголю (10-40 г чистого алкоголю), можливо прояв дуже тяжкої інтоксикації організму. Для інтоксикації характерні ступор, психомоторне збудження, судоми, лактатацидоз, рабдоміоліз, гемоліз, гіпоглікемія, шоковий стан, поліорганна недостатність. У такому разі проводиться симптоматична терапія: виклик блювоти, промивання шлунка, прийом ентеросорбентів.

Особливі рекомендації:

Діюча речовина препарату з'єднується з металами, тому берлітіон не призначають тим, хто приймає відповідні ЛЗ. Розчин для інфузій не готують на розчинниках, які містять цукор. При прийомі препарату допускається керування автотранспортом і складними механізмами.