Опис актуально на 23.06.2012

Противопаркинсоническое засіб. Основні компоненти: леводопа (попередник дофаміну), карбідопа (є інгібітором декарбоксилази ароматичних амінокислот). Противопаркинсоническое вплив леводопи ґрунтується на перетворенні основного речовини в центральній нервовій системі в допамін, що дозволяє заповнити недолік допаміну у нервовій системі. Наком усуває тремор, ригідність, слинотеча, гипокинезию, дисфагію. Дофамін, утворений в периферичних тканинах, не бере участі у реалізації протипаркінсонічного дії леводопи, він відповідає на вираженість побічних ефектів препарату. Карбідопа є інгібітором периферически розташованої дофа-декарбоксилази. Карбідопа дозволяє знизити вироблення дофаміну в периферичних тканинах, що веде до збільшення кількості леводопи, що надходить у центральну нервову систему. Оптимальними поєднаннями леводопи і карбідопи вважаються 4:1, 10:1. Наком починає діяти через добу, повний терапевтичний ефект досягається протягом тижня. Наком випускається в таблетованій формі.

Показання:

Наком призначають при синдромі паркінсонізму, хвороби Паркінсона, синдром паркінсонізму, викликаного інтоксикацією токсичними речовинами, метаном, чадним газом, на тлі цереброваскулярних захворювань.

Протипоказання:

Наком не застосовується при психоневрозе, важкій формі психозу, при закритокутовій глаукомі, непереносимості леводопи, карбідопи, при грудному годуванні, шкірних захворюваннях невідомої етіології, при меланомі, виношуванні вагітності. При патології легеневої системи, при ерозивно-виразкових ураженнях травного тракту, при епілептичних припадках, бронхіальній астмі, інфаркті міокарда з порушеннями ритму, при тяжкій патології печінки, ниркової системи, при декомпенсованих формах ендокринних захворювань, при цукровому діабеті, ХСН Наком застосовують з обережністю.

Побічна дія:

На початку терапії можливі диспепсичні розлади, блювання, нудота, біль в епігастрії, ульцерогенна дія, дисфагія. Рідко відзначається ортостатична гіпотензія, порушення ритму. На фоні тривалого лікування відзначаються гіперкінези, мимовільні рухи, дискінезії. Рідко реєструється депресія, підвищена збудливість, безсоння, психічні розлади, тромбоцитопенія, гемолітична анемія, лейкопенія, запори, тахікардія, збільшення ваги.

Спосіб застосування:

Наком приймають 2-3 рази на добу по ¼ таблетці всередину. Поступово дозу збільшують кожні 3 дні на ¼ таблетки до моменту досягнення оптимального ефекту. Середня терапевтична доза 1-2 таблетки в день. Неприпустимо приймати більше 1, 5 м леводопи, 150 мг карбідопи, що відповідає 6 таблеток.

Особливі вказівки:

Неприпустима різка відміна препарату Наком з-за ризику розвитку симптомокомплексу, який схожий зі злоякісним, нейролептичного синдрому: підвищення рівня КФК в сироватці крові, відхилення в психіці, підвищення температури тіла, м'язова ригідність. За пацієнтами, які приймають антипсихотичні медикаменти або різко перервали лікування, потрібне особливе спостереження. Лікарський засіб не застосовується для усунення екстрапірамідних реакцій, пов'язаних з прийомом медикаментів. Терапія Накомом потрібно контролю периферичної крові, оцінки психічного здоров'я пацієнта. При прийомі їжі з високим вмістом білка можливе порушення абсорбції медикаменту. Пацієнтам з глаукомою необхідний контроль внутрішньоочного тиску. Таблетки необхідно приймати разом з їжею, запивати водою за необхідності, не розжовувати. Тривале лікування потрібно оцінки роботи серцево-судинної системи, нирок, органів кровотворення, печінки. Наком приймають по схемі до планованої операції, а також відразу після неї. Медикамент впливає на керування автотранспортом, знижує швидкість психомоторних реакцій.

Лікарська взаємодія:

Порушення серцевого ритму спостерігається при одночасному застосуванні дитиліну, бета-адреностимуляторів, медикаментів для інгаляційної анестезії. Трициклічні антидепресанти знижують біодоступність одного з активних компонентів – леводопи. Клозепин, діазепам, м-холіноблокатори, клофелінфенітоїн, нейролептики, тиоксантен, дифенилбутилпиперидин, фенотіазін, резерпін, папаверин, піридоксин знижують вираженість протипаркінсонічного ефекту препарату. Галюцинації і дискінезії відзначаються при призначенні препаратів літію. Метилдопа посилює побічну дію. Інгібітори МАО ведуть до порушення кровообігу, що пов'язано з накопиченням норепінефрину і допаміну під впливом леводопи, підвищенням кров'яного тиску. При прийомі тубокурарину відзначається виражене падіння кров'яного тиску.