Опис актуально на 07.07.2012

Протипаркінсонічний препарат. Активний компонент – пірибедил. Основна речовина володіє вазодилатирующим периферичним впливом, є агоністом дофамінових рецепторів. Проноран підвищує електричну коркову активність (під час сну, в період неспання), стимулює церебральні метаболічні процеси (підсилює мозковий кровотік, підвищує споживання кисню, покращує насичення тканин головного мозку киснем). Лікарський засіб впливає на деякі функції, які контролюються дофаміном. Проноран чинить вазодилатуючу дію, володіє дофамінергічною периферичним ефектом. Проноран випускається в таблетованої лікарської форми з контрольованим вивільненням.

Показання:

Проноран застосовується при хворобі Паркінсона, при нейросенсорном дефіциті і порушення когнітивних функцій у процесі старіння в якості симптоматичної терапії. Лікарський засіб призначають у комбінації з леводопою при вираженому треморі. Препарат застосовується при ішемічних проявів на тлі офтальмологічних захворювань, при переміжної кульгавості на тлі облітеруючих захворюваннях артерій.

Протипоказання:

Проноран не застосовується при артеріальної гіпотонії, непереносимості пирибедила, при вагітності, в гострому періоді інфаркту міокарда, при годуванні груддю.

Побічну дію, передозування:

Прийом пирибедила може супроводжуватися порушенням, тривожністю, метеоризмом, блювотою, нудотою, ортостатичною гіпотензією. При передозуванні реєструється блювота. Потрібне проведення посиндромной терапії, своєчасної промивання шлунка.

Спосіб застосування:

Проноран приймають по 50 мг на день всередину в 1 прийом після їжі. При необхідності дозу пирибедила збільшують до 100 мг (2 прийом по 50мг). Монотерапія при хворобі Паркінсона: 150-250 мг на день на 3-5 прийомів. Комбінована терапія хвороби Паркінсона леводопою: 100-150 мг на 2-3 прийоми.

Особливі вказівки:

Особам, що страждають артеріальною гіпертонією, потрібно проведення додаткової терапії для профілактики гіпертонічних кризів.

Лікарська взаємодія:

Ефективність препраата Проноран знижують метоклопрамід, тиоксантен, бутирофенон, фенотіазін і інші антагоністи дофаміну.