Опис актуально на 11.05.2012

Анксіолітичний засіб. Основна речовина діазепам. Лікарський засіб має протисудомну, седативно-снодійну, центральним міорелаксуючою ефектами. Активний компонент є похідним бензодіазепіну. Принцип дії заснований на стимуляції бензодіазепінових рецепторів, які розташовуються в аллостеричному центрае ретикулярної фармації в стовбурі головного мозку. Анксіолітичну вплив обумовлено впливом на лімбічну систему (мигдалеподібний комплекс). Седуксен зменшує вираженість тривоги, емоційного напруження, занепокоєння, страху. Завдяки впливу на неспецифічні ядра в таламусі, ретикулярну фармацію стовбура головного мозку проявляється седативний ефект, зменшується вираженість неврологічної симптоматики (страх, тривожність). Снодійний ефект проявляється завдяки пригнічення клітин ретикулярної фармації в стовбурі головного мозку. Седуксен пригнічує эпилептогенную активністьне знімаючи збудження з вогнища. При посилення пресинаптичного гальмування реалізується протисудомний ефект. Діазепам може призвести до розширення коронарних артерій і падіння кров'яного тиску. Седуксен підвищує поріг больової чутливості, знижує секрецію шлункового соку в нічний час доби, пригнічує пароксизми. Ефективність препарату реєструється на 2-7 дні застосування. При хронічному алкоголізмі, синдромі абстиненції лікарський засіб послаблює вираженість тремору, ажитації, негативізму, галюцинацій, алкогольного делірію. При аритміях, кардиалгиях, парестезиях ефект реєструється на сьомий день застосування. Седуксен випускається у вигляді драже, розчину, таблеток.

Показання:

Седуксен призначають при безсонні, дисфорії, тривожних станах, при спастичних станах, викликаних травмами спинного і головного мозку, при спазмі скелетної мускулатури, при бурситі, міозиті, прогресуючому хронічному поліартриті, артриті, ревматичному пельвиспондилоартрите, вертебральном синдромі, головних болях напруги, стенокардії. Діазепам призначають при транзиторних реактивних станах, тривожність, тремор, ажитації, напруженості, абстинентному синдромі. Седуксен призначають при комплексному лікуванні виразкової хвороби, артеріальної гіпертонії, менструальних розладах, психосоматичних розладах у гінекологічній практиці та акушерстві, при клімактеричних розладах, епілептичному статусі, гестозу, хворобі Меньєра, екземі. Лікарський засіб призначають при медикаментозних отруєннях, перед оперативними втручаннями, загальною анестезією, ендоскопічними маніпуляціями. Парентерально препарат призначають при рухових порушеннях у психіатричній і неврологічній практиці, при інфаркті міокарда. Седуксен показаний при передчасному відшаруванні плаценти, для полегшення пологів, при передчасних пологахдля купірування епілептичних нападів, при параноїдально-галюцинаторних станах.

Протипоказання:

Седуксен не призначають при гострих медикаментозних інтоксикаціях, гострої алкогольної інтоксикації, шоковому стані, при комі, непереносимості діазепаму, тяжкому перебігу ХОЗЛ, міастенії, при закритокутовій формі глаукоми, абсансе, гострої дихальної недостатності, синдромі Леннокса-Гасто, вагітності, годуванні груддю. При епілепсії в анамнезі, спінальних атаксиях, епілептичних нападах, церебральної атаксії, органічної патології головного мозку, особам похилого віку, при схильності до зловживання психоактивними препаратами, при гіпотермії і нічному апное Седуксен призначають з обережністю після консультації фахівців.

Побічна дія:

Нервова система: у літніх пацієнтів на перших етапах лікування, можлива швидка стомлюваність, запаморочення, підвищена сонливість, хиткість при ходьбі, дезорієнтація, атаксія, порушення концентрації уваги, антероградна амнезія, уповільнення психічних, рухових реакцій, депресія, мігрень, тремор, ейфорія, каталепсія, слабкість, дистонічні екстрапірамідні реакції, сплутаність свідомості, міастенія, дизартрія, гіпорефлексія, парадоксальні реакції (суїцидальні думки, страх, агресія, м'язовий спазм, психомоторне збудження, галюцинації, дратівливість). Травний тракт: нудота, гастралгія, печія, сухість у роті, гикавка, гіперсалівація, підвищення рівня ферментів печінки, порушення в роботі печінкової системи, порушення апетиту. Органи кровотворення: анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, гіпертермія. Сечостатева система: зниження лібідо, порушення в роботі ниркової системи, дисменорея, затримка сечовипускання, нетримання сечі. Седуксен може спровокувати алергічний відповідь. Лікарський засіб чинить тератогенну дію на плідпригнічує роботу центральної нервової системи, пригнічує смоктальний рефлекс, порушує роботу дихальної системи. Серед місцевих побічних ефектів реєструється венозний тромбоз, флебіт, почервоніння і припухлість у місці ін'єкції. Седуксен може призвести до розвитку медикаментозної залежності, диплопії, порушення функції дихання, булімії. При різкому припиненні прийому діазепаму реєструється синдром «відміни», з'являється тривожність, мігрень, дратівливість, страх, порушення сну, хвилювання, збудження, деперсоналізація, дисфорія, депресія, посилене потовиділення, парестезії, гіперакузія, розлади сприйняття, тремор, блювота, нудота, гострий психоз, галюцинації, тахікардія, судомний синдром. Застосування у доношених, недоношених дітей в акушерстві: гіпотермія, диспное, м'язова гіпотонія.

Передозування:

Проявляється сплутаністю свідомості, підвищеною сонливістю, зниженням рефлексів, парадоксальним збудженням, глибоким сном, оглушенностью, арефлексією, ністагмом, брадикардією, апное, тремор, дизартрія, падіння кров'яного тиску, пригніченням роботи серцевої та дихальної систем, комою, колапсом, комою. Потрібно своєчасне промивання шлунка, призначення ентеросорбентів, форсованого діурезу. Посиндромная терапія спрямована на стабілізацію кров'яного тиску, підтримка роботи дихальної системи, проведення ШВЛ. Специфічним антагоністом є флумазеніл, який призначають в умовах стаціонару. Призначення гемодіалізу визнано малоефективним.

Спосіб застосування:

Седуксен призначають ректально, внутрішньовенно, внутрішньом'язово, внутрішньо. Дозу розраховують залежно від чутливості пацієнта до лікарського засобу, клінічної картини захворювання, стану хворого. Для анксіолітичної дії призначають діазепам 2-4 рази на день по 2, 5-10 мг. У психіатричній практиці при іпохондричних, істеричних, дисфорийных станах, психозах препарат призначають 2-3 рази на добу по 5-10 мг. В деяких випадках дозу збільшують до 60 мг на добу. При синдромі абстиненції лікарський засіб у першу добу приймають 3-4 рази по 10 мг, потім дозу знижують, призначаючи лікарський засіб 3-4 рази по 5 мг. В неврологічній практиці при дегенеративних захворюваннях, спастичних станах центрального генезу: 2-3 рази по 5-10мг. Комплексне лікування інфаркту міокарда: 10 мг внутрішньом'язово, потім перорально 1-3 рази по 5-10мг. Для премедикації при дефібриляції: внутрішньовенно повільно окремими дозами вводять 10-30 мг.

Особливі вказівки:

Внутрішньовенні вливання седуксену проводять повільно, бажано у велику вену, на кожен мілілітр (відповідає 5 мг) – 1 хвилина. Неприпустимо проведення бесперерывных внутрішньовенних вливань з-за ризику адсорбції лікарського засобу, випадання осаду. На період лікування потрібно повна відмова від алкоголевмісних напоїв. При вираженій патології печінкової, ниркової систем необхідний регулярний контроль за станом крові, ферментів печінки. Застосування високих доз протягом тривалого часу викликає медикаментозну залежність. Лікування повинно завершуватися поступово для попередження синдрому «відміни», що проявляється сплутаністю свідомості, тривожністю, головними болями, напруженістю, міалгією, гиперакузией, деперсоналізацією, тактильної гіперчутливістю, світлобоязню, епілептичними припадками, галюцинаціями, парестезіями в кінцівках. При появі суїцидальних думок, тривожності, м'язових судом, збудження, агресії терапію седуксеном поступово припиняють. Вагітним жінкам призначають діазепам виключно в рідкісних випадках, за життєвими показаннями. Седуксен впливає на пам'ять, увагу, виконання складної роботи.

Лікарська взаємодія:

Седуксен здатний підсилювати пригнічувальний вплив нейролептиків, етанолу, антидепресантів, седативних засобів, наркотичних анальгетиків, транквілізаторів, препаратів для анестезії на центральну нервову системи. Еритроміцин, циметидин, дисульфірам, пероральні контрацептиви, вальпроєва кислота, пропранолол, кетоконазол, метопролол, пропоксифен, флуоксетин, ізоніазид і інші інгібітори мікросомального окислення посилюють дію лікарського засобу, а також подовжує його період напіввиведення. Зворотний ефект реєструється при одночасному призначенні індукторів мікросомальних ферментів. Антацидні препарати знижують швидкість всмоктування седуксену, але не впливають на повноту всмоктування. Наркотичні анальгетики можуть призвести до психологічної залежності, посилити ейфорію. При призначенні гіпотензивних медикаментів відзначається виражене падіння кров'яного тиску. Клозапін посилює пригнічення дихання. У пацієнтів з хворобою Паркінсона седуксен знижує ефективність препарату Леводопа. При призначенні омепразолу відзначається подовження часу виведення діазепаму. Аналептики, інгібітори МАО, психостимулятори помітно знижують активність діазепаму. Седуксен здатний підвищувати токсичність зидовудину. Рифампіцин знижує концентрацію препарату в крові, підсилює його виведення з організму. Низькі дозування теофіліну зменшують, перекручують седативний ефект. Неприпустимо змішування лікарського засобу з іншими медикаментами в одному шприці.