Опис актуально на 31.01.2013

Нестероїдний протизапальний засіб. Активною речовиною є індометацин. Основний компонент являє собою похідне індолуксусной кислоти. Метиндол чинить знеболювальну, протизапальну дії. Жарознижувальний ефект пов'язаний з процесом неселективного пригнічення активності циклооксигенази-1, 2, які беруть активну участь у синтезуванні простагландинів. Лікарський засіб чинить антиагрегантна дія. Препарат у вигляді гелю і мазі усуває больовий синдром, припухлість суглобів, ранкову скутість, еритема, набряклість навколо суглобів, дозволяє розширити обсяг рухів. Метиндол випускається у таблетованій лікарській формі, у вигляді драже, капсул, гелю, мазі, розчину, супозиторіїв.

Показання:

Інструкція по застосуванню препараті Метиндол рекомендує призначати медикамент при патології опорно-рухового апарату дегенеративного та запального характеру: хвороба Персонейджа-Тернера (невралгічна аміотрофія), артрит при хворобі Рейтера, хвороби Педжета, ювенільний хронічний артрит, псоріатичний артрит, ревматоїдний артрит, хвороба Бехтерева (анкілозуючий спондилоартрит), ревматизм, подагричний артрит (крім гострих нападів подагри).

Лікарський препарат купірує больовий синдром: люмбаго, зубний біль, після травматичних пошкоджень і оперативних втручань, головний біль, біль при тендините і бурсит, невралгія, ішіас, міалгія. Медикамент показаний при симптоматичному лікуванні перикардиту, вторинному гіперальдостеронізмі (синдром Барттера), при альгодисменореї, при незарощенні баталлова протоки, аднекситі, запальних процесах у малому тазі. У період розродження медикамент призначають як токолітичного і знеболюючий засіб. Метиндол показаний при отиті, фарингіті, тонзиліті та інших інфекційно-запальних захворюваннях ЛОР-органів, що супроводжуються больовим синдромом. Індометацин призначають при гарячковому синдромі (печінкових метастазів солідних пухлин, лімфоми, лімфогранулематоз) у разі відсутності терапевтичного ефекту від прийому парацетамолу і ацетилсаліцилової кислоти.

Метиндол гель і мазь призначають при травматичних ушкодженнях суглобів, зв'язкового апарату, м'язів, сухожиль (вивихи, розтягнення, удари, навантаження). Лікарський препарат показаний при таких локалізованих запаленнях м'яких тканин, як тендиніт, тендовагініт, бурсит, синдром «плече-рука». Мазь та гель призначають при міалгії, люмбаго, ішіас, радикуліті, ревматичному артриті, деформуючому остеоартрозі, остеохондрозі з корінцевим синдромом, анкілозуючому спондилоартриті, плечолопатковий періартрит, псоріатичному артриті. Виняток становить дегенеративна патологія дрібних міжхребцевих і тазостегнових суглобів.

Протипоказання:

Метиндол не призначають при вроджених пороках серця (тяжка форма тетради Фалло, атрезія легеневої артерії, важка форма коарктації аорти), при виразковій хвороби травного тракту, при кровотечах (з органів шлунково-кишкового тракту, внутрішньочерепні), при «аспірінової» тріаді ( непереносимість медикаментів пиразолинового ряду і ацетилсаліцилової кислоти, рецидивуючий поліпоз навколоносових пазух і носа, бронхіальна астма), при виразковому коліті, цирозі печінки з портальною гіпертензією, при порушеннях зору й колірного сприйняття, при артеріальній гіпертонії, набряків, хронічної серцевої недостатності, бронхіальній астмі, патології зорового нерва, печінковій недостатності, порушеннях згортання крові (схильність до частих кровотеч, збільшення часу кровотеч, гемофілія), при виношуванні вагітності, порушеннях кровотворення (анемія, лейкопенія), при патології вестибулярного апарату, зниження слухового сприйняття, хронічної ниркової патології системи, грудному вигодовуванні. Ректальні форми препарати протипоказані при геморої, ректальних кровотечах і проктиті. Літнім пацієнтам, дітям, при депресії, паркінсонізмі, епілепсії, тромбоцитопенії, гіпербілірубінемії Метиндол призначають з обережністю. Мазь та гель не призначають дітям до 1 року, при порушеннях цілісності шкірних покривів.

Побічна дія:

Травний тракт: порушення в роботі печінкової системи, діарея, болі в епігастрії, НПВС-гастропатия, печія, блювання, підвищення рівня ферментів печінки, гіпербілірубінемія, зниження апетиту, нудота. Тривала терапія може стати причиною виразки слизових оболонок в травній системі. Органи чуття: помутніння рогівки, порушення зорового сприйняття, диплопія, порушення слухового сприйняття, шум в вухах, зміни смакового сприйняття, кон'юнктивіт. Нервова система: периферична невропатія, депресія, підвищена сонливість, швидка стомлюваність, збудження, запаморочення, дратівливість, головні болі, безсоння. Серцево-судинна система: набряклість, тахіаритмія, загострення хронічної серцевої недостатності, підвищення рівня кров'яного тиску. Сечовидільна система: сосочковий некроз, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, порушення в роботі ниркової системи, гематурія, протеїнурія.

Система гемостазу, органи кровотворення: лейкопенія, анемія (апластична і гемолітична форми), кровотечі (ясенне, шлунково-кишкові, гемороїдальні, маточне), еозинофілія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз. Алергічні реакції: бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, шкірний свербіж, шкірний висип, анафілактичний шок, вузлувата еритема, фотосенсибілізація, синдром Лайєлла (епідермальний, токсичний некроліз). Зміни лабораторних показників: підвищення рівня калію, агранулоціти, цукру, глюкозурія, лейкопенія, тромбоцитопенія. Місцеві реакції: загострення геморою, тяжкість і дискомфорт в аноректальній області, шкірний свербіж, печіння. З інших реакцій можлива аутоімунна гемолітична анемія, апластична анемія, посилене потовиділення, асептичний менінгіт (у осіб з аутоімунною патологією). Гель і мазь можуть викликати загострення псоріазу, висипання і гіперемію в місці аплікацій, при тривалому лікуванні можливі системні прояви.

Передозування:

Проявляється сильними головними болями, вираженим запамороченням, блювотою, розладами пам'яті, нудотою, дезорієнтацією в часі і в просторі. У тяжких випадках з'являються судоми, парестезії, німіють кінцівки. Потрібне екстрене виведення лікарського препарату з організму людини, подальша тактика заснована на симптоматичної терапії. Гемодіаліз не довів свою ефективність. Специфічний антидот не розроблений.

Спосіб застосування:

Метиндол призначають ректально, зовнішньо і всередину. На початковому етапі дорослим призначають по 25 мг індометацину 2-3 рази в день (після прийому їжі, запивати молоком). При неефективності кількість препарату збільшують до 150 мг на добу (тричі по 50 мг). Метиндол ретард приймають 1-2 рази на день (1 таблетка містить 75 мг активної речовини). У добу не більше 200 мг. Після досягнення необхідного ефекту кількість препарат поступово знижують протягом 4-х тижнів.

Максимальна добова доза при тривалій терапії становить 75 мг. Метиндол вводять внутрішньом'язово 1-2 рази в день по 60 мг для купірування загострень хронічних процесів, гострих станів. Внутрішньом'язові ін'єкції роблять протягом 7-14 днів, після чого переходять на ректальні або пероральні форми прийому. Ректально супозиторії вводять 1-3 рази на день по 50 мг, по можливості максимально глибоко після повного звільнення кишечника перед сном. При нападах подагри призначають по 200 мг на день в супозиторіях (додатково до прийому всередину). Гель і мазь застосовують виключно зовнішньо, наносячи на область уражених суглобів 3-4 рази в день, можливо накладення оклюзійних пов'язок (але не рекомендується). Для дорослих загальна кількість мазі не повинно бути більше 15 см на добу, для дітей – 7, 5 см мазі, видавлюється з тюбика.

Особливі вказівки:

Метиндол відміняють за 48 годин до визначення рівня 17-кетостероїдів. У період лікування потрібен контроль над функціональним станом печінкової та ниркової систем, показниками периферичної крові. Застосування антацидних медикаментів дозволяє знизити і попередити диспепсичні розлади, спричинені прийомом індометацину. Метиндол здатний впливати на управління складними механізмами, автотранспортними засобами. Необхідно уникати попадання мазі та гелю Метиндол на слизові оболонки, область очей, пошкоджені тканини.

Лікарська взаємодія:

Вираженість нефротоксичних ефектів зростає при спільному застосуванні з парацетамолом. Лікарський засіб підвищує рівень метотрексату, препаратів з іонами літію, дигоксину, що веде до посилення вираженості їх токсичного впливу. Глюкокортикостероїди, колхіцин, кортикотропін, етанол підвищують ризик шлунково-кишкових кровотеч. Медикамент посилює гіпоглікемічну дію пероральних гіпоглікемічних кошти, інсуліну; підвищує ефективність антиагрегантів, непрямих антикоагулянтів, тромболітиків (урокіназа, алтеплаза, стрептокіназа); можливі кровотечі.

Метиндол посилює побічні ефекти МКС, естрогенів, глюкокортикостероїдів, ацетилсаліцилової кислоти, НПЗЗ. Лікарський засіб знижує дію діуретичних препаратів. Ризик гіперкаліємії значно зростає на тлі прийому калійзберігаючих діуретиків. Індометацин здатний знижувати ефективність гіпотензивних та урикозуричних засобів. За рахунок пригнічення синтезу простагландинів у нирках підвищується нефротоксичність при прийомі препаратів Аі, циклоспорину. Абсорбція активної речовини знижується при прийомі колестираміну та антацидів.

Пликамицин, цефотетан, цефамандол, вальпроєва кислота, цефаперазон збільшують ризик кровотеч і підвищують частоту розвитку гіпопротромбінемії. Гематотоксичність зростає при одночасній терапії миелотоксическими медикаментами. За рахунок інгібування метаболізму Метиндол підвищує токсичність зидовудину. Лікарський препарат підвищує ризик токсичних ефектів від застосування аміноглікозидів у новонароджених дітей (за рахунок підвищення концентрації активної речовини в крові і зниження ниркового кліренсу).