Опис актуально на 04.11.2011

Основне, активно діюча речовина – диклофенак. Диклоберл відноситься до групи НПЗЗ. Має виражену протизапальну дію завдяки інгібуванню синтезу простагландинів. Диклофенак усуває набряклість тканин при запаленні, чинить знеболювальну, жарознижувальну дію. Препарат знижує адгезивність тромбоцитів при дії АДФ і колагеном. При внутрішньом'язовому введенні Диклоберла максимальна концентрація основної речовини спостерігається через 20 хвилин. При пероральному прийомі Диклоберл повністю всмоктується з кишечника, а максимальна концентрація реєструється через 2ч. При введенні супозиторія Смах відзначається вже через пів години.

Показання:

Диклоберл призначають при дегенеративних, запальних захворюваннях ОДА: псоріатичний, ревматоїдний, ювенільний артрит (хронічна форма), невралгічний аміотрофіяанкілозуючий спондиліт, ревматизм, остеоартроз, подагричний артрит, артрит при хвороби Рейтера. Диклоберл купірує больовий синдром: бурсит, мігрень, люмбаго, зубний біль, тендиніт, оссалгия, ішіас, міалгія, радикуліт, невралгія, онкологічний, післятравматичний, післяопераційний больовий синдром. Аднексит, альгодисменорея, інфекційні захворювання ЛОР-органів, отит, фарингіт, тонзиліт.

Протипоказання:

«Аспіринова» тріада, «аспіринова» астма, порушення кровотворення, виразкові ураження ШКТ, порушення згортання крові, вагітність. Супозиторії не призначають при геморої, ректальних кровотечах, запальних процесах, травмах прямої кишки і ануса. З обережністю Диклобер призначають при бронхіальній астмі, анемії, артеріальної гіпертонії, декомпенсованою ХСН, набряковому синдромі, дивертикуліті, печінкової недостатності, цукровому діабеті, індукованих гострих порфириях, ниркової недостатності, пацієнтам літнього віку.

Побічна дія:

Шлунково-кишковий тракт: спазми, абдомінальний біль, діарея, здуття живота, диспепсичні розлади, підвищення рівня печінкових ферментів, пептичні виразки, ШЛУНКОВО-кишкового тракту кровотечі, мелена, жовтяниця, блювання, афтозний стоматит, гепатонекроз, гепатит, панкреатит, гепаторенальный синдром, коліт, цироз. Нервова система: дратівливість, головні болі, порушення сну, диплопія, асептичний менінгіт, тривожність, запаморочення, слабкість, судоми, депресія. Органи почуттів: шум у вухах, скотома, зниження слуху, збочення смаку, нечекость зорового сприйняття. Шкірні покриви: алопеція, свербіж, екзема, багатоформна еритема, токсичний дерматит, кропив'янка, висип, фотосенсибілізація, токсичний епідермальний некроліз. Сечостатева система: затримка рідини, олігурія, протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, азотемія, гостра ниркова недостатність, папілярний некроз. Органи кровотворення: анемія, еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія, пурпура, агранулоцитоз. Дихальна система: кашель, набряк гортані, бронхоспазм. Алергія: набряк язика, губ, стрімке анафілактичний шок.

Спосіб застосування:

Диклоберл приймають під час або після їжі тричі на день по 25-50 мг. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту дозу зменшують. У добу не більше 150 мг. Диклоберл пролонгованої дії призначають у дозі 100 мг один раз на добу. Розчин Диклоберла перед введенням розводять у NaCl, вводять внутрішньовенно (30-180 хвилин). Ректально: двічі в день по 50 мг, або 100 мг одноразово

Передозування:

Гіпервентиляція легенів, запаморочення, сплутаність свідомості, диспепсичні розлади, кровотечі, судоми, біль в епігастрії, порушення роботи ниркової і печінкової систем. Гемодіаліз і форсований діурез неефективні.

Особливі вказівки:

При необхідності досягнення швидкого ефекту Диклоберл приймають за півгодини до їди. Необхідно проявляти обережність при призначенні препарату пацієнтам, що приймають діуретики, з нирковою недостатністю, серцевою недостатністю, зі зниженим ОЦК. При тривалій терапії потрібен контроль стану печінкової системи, картини крові, проводити аналіз калу на приховану кров. Препарат знижує швидкість реакцій.

Лікарська взаємодія:

Диклоберл підвищує концентрацію: препаратів Li, метотрексату, циклоспорину, дигосксина. Знижує ефективність снодійних, гіпоглікемічних, гіпотензивних, сечогінних ЛЗ. Диклофенак підвищує токсичність циклоспорину та метотрексату. При одночасному прийомі АСК сниается рівень препарату в крові. Парацетамол, препарати Аі посилюють нефротоксичність Диклоберла. Цефотетан, цефоперазон, вальпроєва кислота, цефамандол, пликамицин призводять до гіпопротромбінемії. Колхіцин, алкоголь, кортикотропін, препарати звіробою призводять до кровотеч ШКТ.