17 жовтня 2012
- Ерозія матки
- Відгуки про Плаквениле
- Аналоги Бронхипрета
- 6 місяць вагітності
Цервіцит – це хвороба, при якій у жінки розвиваються запальні інфекційні процеси в шийці матки. Щоб більш точно визначити суть цього захворювання, необхідно знати про будову статевих органів матки жінки. Шийка продовжує тіло матки, розташоване між піхвою і порожниною матки. Цервікальний канал проходить по центру шийки і з'єднує піхву і порожнину матки. В цервікальному каналі міститься слизова пробка, яка не дозволяє мікроорганізмів із зовнішнього середовища проникнути у внутрішні репродуктивні органи.
Причини цервіціта
Основною причиною цервіціта є захворювання, які передаються статевим шляхом. При розвитку певної хвороби, що передається статевим шляхом, поступово відбувається розрідження густого слизу, внаслідок чого починається запалення слизової оболонки. Після цього інфекція починає поширюватися на основу шийки матки. В силу таких змін мікроби поступово потрапляють в матку, придатки, пізніше поширюються в сечовий міхур, нирки та інші органи. У підсумку в порожнині малого тазу жінки розвиваються патологічні явища, аж до перитоніту.
Якщо основною причиною розвитку цервіціта у жінки вважаються венеричні хвороби, то лікарі також виділяють цілий ряд факторів, які сприяють розвитку цього захворювання. Ризик розвитку цервіціта значно зростає, якщо жінка була інфікована вірусом герпесу або вірусом папіломи людини. Цервіцит може наздогнати дівчину в період, коли вона тільки починає активне статеве життя. Також цервіцит шийки матки може проявитися як наслідок механічного або хімічного подразнення (мова йде про протизаплідних або гігієнічних засобах). В деяких випадках запальний процес виникає як наслідок алергічної реакції організму на латекс, інші компоненти протизаплідних засобів або засобів особистої гігієни.
Фактором, що провокує захворювання, також є ослаблений імунітет внаслідок інших соматичних захворювань. Крім того, цервіцит може розвиватися внаслідок травм, завданих у процесі аборту або пологів (в даному разі важливо якісно вшивати всі розриви піхви і шийки матки, отримані в родовому процесі), при опущенні статевих органів у жінок. Також захворювання часто вражає жінок, що вступили в клімактеричний період.
Всі описані вище причини сприяють активному розмноженню мікроорганізмів, віднесених до групи умовно-патогенних (стафілококи, стрептококи, ентерококи, кишкова паличка). При нормальному стані здоров'я жінки такі мікроорганізми присутні в мікрофлорі піхви.
Симптоми цервіціта
Найчастіше симптоми цервіціта у жінок практично не проявляються, або виникають тільки стерті ознаки захворювання. Можливо періодична поява невеликих виділень з піхви, які переважно мають слизистий характер. Якщо у жінки розвивається гонорейний цервіцит, то виділення набувають жовтого відтінку, якщо хвороби супроводжує трихомоніаз, виділення будуть пінистими. При молочниці виділення з піхви набувають сирну консистенцію. Як правило, більш інтенсивними виділення при цервіциті бувають в перші дні після того, як закінчилися місячні.
Також у хворої цервицитом відзначається наявність періодичних дискомфортних відчуттів внизу живота. Втім, при супутніх хворобах, що передаються статевим шляхом, відчуття можуть бути більш інтенсивними. При цьому, в залежності від хвороби, біль може бути тупим, так і сильною, ріжучої. Жінка, болеющая цервицитом, може відчувати неприємні відчуття або біль відразу ж після сексуального контакту. Іноді після статевого акту виділяється невелика кількість крові або рожевих виділень. Ще один симптом – позиви до сечовипускання, які згодом виявляються помилковими. Жінці може доставляти занепокоєння свербіж та подразнення статевих органів, відчуття печіння в процесі сечовипускання.
Втім, всі ці симптоми проявляються далеко не у всіх випадках цервіціта. Тому цілком зрозумілим є той факт, що цервіцит виявляють у пацієнтки випадково, при проведенні профілактичного огляду або при дослідженні з приводу інших захворювань.
Якщо інфекція поширюється і вражає інші органи, симптоми стають яскраво вираженими: у хворої піднімається температура, її турбують головні болі, нудота, можуть відзначатися непритомність і дуже сильний біль у животі. У такому разі потрібно негайно звертатися за допомогою до лікаря.
Види цервіціта
Насамперед, фахівці підрозділяють цервіцит на інфекційну і неінфекційну форму захворювання. Все ж більш часто діагностується інфекційний цервіцит, спричинений хворобами, які передаються статевим шляхом. У свою чергу, причинами неінфекційної форми хвороби часто стають травми, наявність новоутворень, хімічне або радіаційний вплив.
За оцінкою локалізації захворювання прийнято розрізняти
ендоцервіцит (в даному випадку мова йде про запалення слизової цервікального каналу) і экзоцервицит (уражається піхвова частина шийки матки).
Перебіг захворювання може бути як гострим, так і хронічним. Якщо своєчасне лікування захворювання не було зроблено, розвивається хронічний цервіцит. Оцінка виду збудника хвороби дозволяє виділити специфічний і неспецифічний цервіцит.
Ускладнення цервіціта
Протягом тривалого часу захворювання може не позначатися негативно на загальному стані жінки. Однак якщо цервіцит переходить у хронічну форму, то в процесі прогресування хвороби порушується цілісність та диференціювання епітелію каналу шийки матки, а також піхвової частини шийки матки. На фоні таких порушень часто розвивається ерозія шийки матки з часом переходить у дисплазію. Якщо запальний процес в цервікальному каналі триває протягом тривалого часу, то властивості слизу шийки матки змінюються. Підсумком таких патологічних змін може стати безпліддя. Ендоцервіцит може стати причиною порушення прохідності каналу шийки матки. При відсутності адекватного лікування можливе подальше поширення інфекції, що призводить до аднекситу і ендометритів. Крім того, поширення інфекції при цервіциті може стати причиною пієлонефриту і перитоніту. Якщо цервіцит поєднується з вірусом папіломи людини високого онкогенного типу, значно зростає ризик розвитку онкологічних новоутворень в шийці матки.
У жінок з хронічним цервицитом часто виявляються постійні болі в області таза. Крім того, захворювання може призвести до позаматкової беременності, викиднів та інших ускладнень в процесі виношування дитини і пологів.
Діагностика
Діагностувати цервіцит первинно можливо вже в процесі гінекологічного огляду шийки матки в дзеркалах. Такий огляд демонструє почервоніння і наявність набряків. Під час дотику можлива кровоточивість, також іноді гінеколог відзначає наявність виділень гнійного характеру, ерозій, точкових крововиливів. Якщо точно встановити діагноз у процесі огляду не вдається, проводиться колькоскопия. При якій доступно зображення поверхні шийки матки, у кілька разів збільшене. Таке дослідження допомагає виявити найменші дефекти слизової оболонки.
Крім описаних досліджень пацієнтці з підозрою на цервіцит обов'язково проводять дослідження виділень, щоб виявити характер бактеріальної флори. Також проводиться взяття мазка і посів, щоб визначити вид збудника і чутливість до антибіотиків. Для виключення онкологічної патології проводиться взяття мазка онкоцитологію.
В якості додаткових досліджень також практикується проведення загального аналізу сечі та крові, аналізи та дослідження, що дозволяють виключити ряд венеричних хвороб, аналіз на ВІЛ. Визначити, чи мають місце ускладнення, дозволяє проведення ультразвукового дослідження органів малого тазу.
Лікування цервіціта
На першому етапі розвитку хвороби важливо провести медикаментозну терапію, щоб усунути збудника захворювання. В даному випадку лікування призначається залежно від інформації, отриманої внаслідок мікробіологічних досліджень. Якщо у жінки діагностовано специфічний цервіцитлікування цієї форми хвороби проводиться препаратами, які ефективно борються з певним типом мікробів. Якщо цервіцит спровокований трихомонадами яких бактеріями, жінці призначається курс лікування антибіотиками. На другому етапі лікування важливо забезпечити відновлення адекватної мікрофлори у піхві. З цією метою застосовуються свічки біфікол, ацилакт, вагилак, лактобактерин та ін. Також лікар призначає пацієнтці прийом полівітамінів, препаратів, що зміцнюють імунну систему, фітопрепаратів. Крім того, на даному етапі ефективні деякі фізіотерапевтичні методи. Їх повинен підбирати лікар з урахуванням індивідуальних особливостей організму жінки. Якщо шийка матки деформована, після курсу лікування проводиться пластична хірургічна операція цього органу.
Іноді медикаментозне лікування не повністю усуває проблему. У такому випадку жінці призначається проведення кріотерапії, електрокоагуляції або лікар використовує лазер. Всі ці процедури виконуються під місцевою анестезією. Але подібні методи лікування при цервіциті застосовуються дуже рідко, так як лікування антибіотиками та противірусними засобами в більшості випадків справляє належний ефект. Такі процедури лікар рекомендує в разі частих рецидивів цервіціта, так як вони дозволяють видалити атипові клітини.
Жінкам, у яких діагностований хронічний цервіцит в період менопаузи, проводиться лікування гормональними препаратами у вигляді свічок, кремів. Після проведення лікування виконуються контрольні дослідження, щоб визначити ефективність терапії.
Профілактика цервіціта
Щоб попередити прояви цервіціта, жінка повинна обов'язково проходити регулярні огляди у гінеколога, дозволяють виявити цервіцит та інші хвороби на ранніх етапах. Важливо не допускати проведення абортів, дотримуватися моногамного типу відносин, ведучи статеве життя тільки з одним постійним партнером. Для попередження зараження венеричними захворюваннями слід використовувати презерватив, якщо існує ймовірність того, що партнер є джерелом інфекції.
Не менш важливо обов'язково забезпечити ефективну та своєчасну терапію венеричних захворювань, а також інших недуг сечостатевої системи. Жінка не повинна допускати прояви опущення статевих органів, вчасно звертаючись у разі таких симптомів за лікарською допомогою. Особливу увагу слід приділяти зміцненню імунітету, періодично приймаючи вітаміни, практикуючи заняття спортом та гартування, зміцнює організм. Правильний підхід до правил особистої гігієни також є ефективним методом профілактики. Лікарі рекомендую жінкам не використовувати засобів гігієни з ароматизаторами, так як вони можуть містити компоненти, що подразнюють слизову оболонку.
В період клімаксу жінкам для попередження захворювань сечостатевої сфери у деяких випадках рекомендується приймати препарати, що містять гормони.