8 грудня 2011

Гестоз – це стан, що характерно виключно для вагітних жінок. Дане ускладнення вагітності порушує роботу ряду систем і органів в організмі вагітної жінки. Подібний стан зникає через кілька днів після народження дитини. Згідно з дослідженнями фахівців, гестоз тією чи іншою мірою характерний для третини вагітних жінок. Захворювання часто проявляється в період між шістнадцятою та двадцятої тижнем вагітності, але найбільш характерним для виникнення гестозу є третій триместр вагітності. Причина прояви даної патології – характерні зміни в організмі майбутньої матері, з-за яких в плаценті відбувається утворення речовин, які проробляють микросокопические дірочки в судинах. Саме через ці отвори тканини з крові потрапляє білок плазми, а також рідину. Це сприяє утворенню набряків. На самому початку захворювання набряки ще не можна побачити, однак при зважуванні вже спостерігається значне зростання ваги.

Аналогічні микроответрстия утворюються також в судинах нирок, через них білок потрапляє в сечу. Загальний аналіз сечі, що вагітна жінка повинна проходити регулярно, полегшує діагностику і дає можливість почати лікувати гестоз відразу ж після початку захворювання.

Види гестозу

Прийнято розрізняти декілька видів гестозів у вагітних. Ранній Гестозв першій половині вагітності, що проявляється нудотою, блювотою, часто нестримної. У жінки спостерігається сильне слиновиділення. Пізній Гестоз виявляється на пізніх термінах вагітності (третій триместр). Для цього стану характерні прояви нефропатії, водянки, прееклампсії, еклампсії. Діагностуються також рідкісні форми гестозів, які проявляються хворобами печінки, шкіри, нервової системи та ін. Також прийнято виділяти «чисті» гестози, які виникають у здорової вагітної жінки при відсутності фонових хвороб. «Об'єднані» гестози проявляються внаслідок захворювання, яке передувало даній патології. Це може бути артеріальна гіпертонія, ендокринопатія, захворювання нирок.

Причини гестозу

На сьогоднішній день не існує єдиного точного думки про походження гестозів. Однак є ряд теорій, які передбачають певну етіологію гестозу. Так, згідно кортико-вісцеральної теорії гестоз вагітних представляється як певний невроз вагітних, для якого характерне порушення взаємодії між корою і підкорковими структурами. В результаті в гемодинаміці з'являються рефлекторні зміни. Цю теорію підтверджує досить часте прояв гестозів як слідства нервових стресів.

Згідно імунологічної теорії гестоз виникає внаслідок зміни механізмів, які відповідають за забезпечення трасплацентарного імунітету в організмі. За генетичної теорії до гестозу схильність мають ті жінки, у матерів яких спостерігалась прееклампсія.

Ще одна теорія свідчить про взаємозв'язок гестозу і дефіциту в організмі жінки вітамінів групи В і фолієвої кислоти. Саме в третьому триместе беременноти організм потребує значно більше згаданих вітамінів. При недостатньому їх надходженні в організм концентрація гомоцистеїну в крові стає вище. Гомоцистеїн – речовина дуже токсична для ендотелію. Під дією цієї речовини з'являються пори в судинах, крізь які плазма проходить у тканини. Наслідок — набряки, підвищення тиску в судинах і зниження діурезу.

Згідно плацентарної теорії у хворих гестозом, порушується міграція трофобласта, внаслідок чого відбувається спазм, зниження межворсинчатого кровотоку, гипоксия. Далі внаслідок гіпоксії уражається ендотелій, виникають порушення в гемодинаміці, гормональному фоні, обмін речовин.

Симптоми гестозу

При гестозу зміни відбуваються в багатьох органах: порушується функціонування нирок і печінки, плаценти, нервової системи. Може виникнути гіпоксія хронічного характеру, синдром затримки росту пліда.

При ранньому гестозу (токсикозі) у вагітних, як правило, виникає блювота, яка може виникати багато разів на день. Спостерігається постійна нудота, знижений апетит, бажання їсти гостру і солону їжу. Постійна блювота не сильно впливає на вагу вагітної: він помітно не знижується. Температура залишається нормальною. Інші описані симптоми характерні тільки для перших місяців вагітності, пізніше вони зникають самостійно. У більш рідкісних випадках блювання у жінки не припиняється і пізніше, при цьому вона стає непереборною. При подібному стані блювота може проявлятися до двадцяти разів на добу причому, це відбувається в будь-який час доби. Хвора різко худне, у неї виробляється стійке відраза до їжі. Пульс стає частішим, знижується артеріальний тиск. При цьому аналізи свідчать про наявність в сечі ацетону і білка. В особливо важких випадках може підвищуватися температура тіла, проявлятися аритмія і стан марення.

За пізнього гестозу захворювання розвивається поетапно. Спочатку виникає водянказ часом переходить в нефропатию, пізніше – в прееклампсію і еклампсію. При виникненні водянки у вагітних виявляються набряки з-за постійної затримки в організмі рідини. У цей період можуть проявлятися як прихованих, так і явні набряки. З огляду на більш низького виділення сечі з організму маса тіла вагітної збільшується дуже швидко, сечовиділення більш інтенсивно вночі. Набряки, як правило, спочатку з'являються в області кісточок, потім вони починають розповсюджуватися вгору. Іноді у жінки спостерігаються і одночасні набряки обличчя. В кінці дня більш виглядають набряклими ноги, низ живота.

При нефропатії у жінки в наявності вже три основних симптому гестозу: виражені набряки, наявність у сечі білка, періодично проявляється високий артеріальний тиск. Може спостерігатися поєднання будь-яких двох симптомів. Нефропатія проявляється на тлі водянки. При даному стані особливо небезпечним є високий показник діастолічного тиску, що впливає на зниження плацентарного кровотоку. Відповідно, плід отримує менше кисню. Пізніше нефропатія може переходити в еклампсію, що є дуже небезпечним станом для вагітної жінки. При прееклампсії порушується мікроциркуляція в центральній нервовій системі. Крім трьох основних симптомів гестозу при даному стані може виявлятися відчуття тяжкості в потилиці, біль у шлунку, головний біль, блювання, нудота. У жінки може погіршитися зір і пам'ять, порушитися сон. Внаслідок порушення кровотоку в потиличній частині кори головного мозку перед очима може стояти «пелена» або спостерігатися миготіння «іскор». Ознаками прееклампсії є висока систолічний ПЕКЛО (від 160 мм рт. ст) і діастолічний АТ (від 110 мм рт. ст.). Значно зменшується виділення сечі, крові зменшується кількість тромбоцитів, знижується згортуваність крові, порушується робота печінки.

При еклампсії, найбільш важкої стадії гестозу, спостерігаються напади судом, при цьому всі функції систем і органів порушуються. Судоми, які провокує біль, яскраве світло, різкі звуки і т. д., тривають кілька хвилин. Після нападу жінка втрачає свідомість. Також після подібних нападів може розвиватися глибока кома. Це може спровокувати відшарування плаценти, кровотечі, гіпоксію плода і передчасні пологи. Даний стан загрожує життю плода.

Важливо врахувати, що при гестозу певний період часу жінка може почувати себе досить добре, скаржачись лише на невеликі набряки, помітне збільшення у вазі. Однак набряки характерні не тільки для кінцівок, але і для плаценти, що призводить до недостатнього постачання киснем плода. Тому описані симптоми є приводом невідкладно відвідати лікаря.

Діагностика гестозу

Приводом для подібного припущення діагнозу є наявність у вагітної жінки описаних симптомів. Лікар проводить регулярний огляд і зважує пацієнтку, щоб виключити наявність набряків. Діагностика гестозу проводиться з урахуванням результатів загальних аналізів сечі і крові. Постійне вимірювання артеріального тиску дозволяє визначити наявність проблем у даному напрямку. Також для постановки правильного діагнозу визначається добовий діурез, для чого необхідно дізнатися співвідношення рідини, яка була випита, і тієї, яка виділяється. Як правило, діагноз «гестоз» ставлять при наявності трьох симптомів – набряків, білка в сечі і підвищеного АТ.

Якщо у жінки немає видимих набряків, але вага зростає занадто швидко, то лікар може провести пробу Маклюра-Олдріча. Для цього під шкіру вводиться фізіологічний розчин і визначається період, за який розсмокчеться папула. У разі якщо це сталося швидше, ніж за тридцять п'ять хвилин, в організмі є приховані набряки.

Лікування гестозу

Якщо фахівець визначає у вагітної жінки тільки незначні набряки ніг, то у такому разі лікування можна проводити амбулаторно. При наявності значних набряків і білка в сечі необхідна госпіталізація і стаціонарне лікування. При важкому гестозу існує загроза життю матері та плоду. Тому лікування проводиться в реанімаційному відділенні або у відділенні інтенсивної терапії.

В обов'язковому порядку в стаціонарі перед призначенням лікування проводиться обстеження жінок, що включає аналізи крові та сечі, дослідження стану плода шляхом проведення УЗД, кардіотокографії і доплерометрія.

В процесі лікування використовується інфузійна терапія з метою відновлення необхідної кількості рідини в судинному руслі і виведення рідини з тканин організму. Також важливо відновити втрачений білок. При наявності підвищеного артеріального тиску застосовується гіпотензивна терапія. Тривалість лікування залежить від стану жінки. Якщо лікування не дає належного ефекту протягом трьох днів при тяжкому ступені гестозу, то проводиться операція кесарева розтину.

Профілактика гестозу

Як правило, гестоз частіше всього виникає у жінок, вагітних двійнею, у тих, чий вік перевищує 35 років, у жінок, які мають різноманітні хронічні хвороби (патологію нирок, гіпертонію, порушення жирового обміну), статеві інфекції. Щоб попередити розвиток гестозу вагітних вкрай важливо постійно стежити за власною вагою. Для цього не слід переїдати, варто вживати їжу, яка має високий вміст білка, істотно обмежити в меню солодке і борошняне. Дуже важливо вживати достатню кількість клітковини, яка є в овочах, висівках, фруктах, зелені. Жінки, які зауважують, що суттєво додали у вазі, повинні обмежити вживання гострого, солоного і рідини. Так, пити слід не більше 1-1, 5 літра на добу. Важливим фактором профілактики гестозу є повноцінний сон (не менше восьми годин на добу), позитивний емоційний фон.

Ще одним методом профілактики гестозу прийнято вважати активний спосіб життя. Вагітним рекомендуються щоденні прогулянки пішки, плавання, заняття йогою, а також виконання спеціально розроблених вправ для певного періоду.