Опис актуально на 18.02.2012

Глюкокортикостероїд. Діючою речовиною виступає беклометазон. Ефективно застосовується при лікуванні бронхіальної астми (базисна терапія). Альдецин надає антиалергічну та помірно виражену протизапальну дію. Беклометазон підсилює вироблення інгібітора фосфоліпази А2 – аннексина (липокортина), гальмує вироблення медіаторів запалення, зменшує вивільнення арахідонової кислоти, надає гнітюче вплив на синтезування продуктів метаболізму арахідонової кислоти – простогландинов і эндоперекисей. Протизапальна дія обумовлена пригніченням утворення хемотаксису, сповільнюється формування повільної алергічної реакції. Белометаон покращує мукоциліарний транспорт, зменшує кількість опасистих клітин в слизовій бронхів, зменшує гиперреактиность бронхів, знижує секрецію слизу, вироблювану бронхіальними залозами. Альдецин позитивно впливає на функціональні показники зовнішнього дихання. Лікарський засіб дозволяє відновити реакцію пацієнта на вплив бронходилататоров, що значно скорочує частоту їх використання. Препарат підвищує кількість активних бета-адренорецепторів, не чинить резорбтивної дії при інгаляційному використанні. Застосування препарату Альдецин в терапевтичних дозах не призводить до розвитку системних побічних ефектів, що виникають при застосуванні глюкокортикостероїдів. Терапевтичний ефект формується поступово, препарат не купірує бронхоспазм. Альдецин випускається у вигляді капсул, порошку, розчину для інгаляцій, аерозолю.

Показання і протипоказання:

Альдецин призначають для лікування бронхіальної астми (базисна терапія), при неефективності кетотифену, кромоглициевой кислоти і бронходилататоров. Лікарський засіб дозволяє знизити дозування пероральних глюкокортикостероїдів. Альдецин протипоказаний при неастматическом бронхіті, гострому бронхоспазмі, непереносимості беклометазона, астматичному статусі. При глаукомі, цирозі печінки, грудному вигодовуванні, остеопорозі, гіпотиреозі, вагітності, системних захворюваннях (вірусні, паразитарні, грибкові, бактеріальні інфекції) призначають з обережністю.

Побічна дія:

Подразнення в горлі, захриплість голосу, чхання, кашель, парадоксальний бронхоспазм, кандидоз рота, алергія, еозинофільна пневмонія. При тривалому застосуванні лікарського засобу в підвищених кількостях розвиваються системні побічні ефекти, надниркова недостатність, лейкоцитоз, підвищення внутрішньоочного тиску, запаморочення, головні болі, еозинопенія, катаракта, лімфопенія. При одноразовому прийомі високих доз препарату Альдецин реєструється зниження функції гіпоталамо-гіпофізарної і надниркової систем. Робота систем відновлюється самостійно через 2 дні.

Спосіб застосування:

Альдецин застосовують інгаляційно. Бронхіальна астма легкого перебігу: 2 інгаляції по 200-600 мкг. Бронхіальна астма середнього ступеня: 2-4 інгаляції в день у кількості 0, 6-1 мг. При бронхіальній астмі тяжкого перебігу призначають по 1-2 мг в день. У добу допускається застосування не більше 2 мкг беклометазона. По завершенні інгаляції рекомендується прополоскати ротову порожнину проточною водою. Лікарський засіб (250мкг в одній дозі) не застосовується у педіатричній практиці. Введення препарату здійснюється за допомогою спейсера – спеціального дозатора, завдяки якому поліпшується процес розподілу беклометазона в легенів, знижується ризик розвитку побічних ефектів. Дозування лікарського засобу при використанні порошку для інгаляцій у дисках становить 200 мкг (бекодиск), застосовується 2-4 рази на день по 200мкг.

Особливі вказівки:

Альдецин не застосовується для купірування гострих нападів бронхіальної астми. Пацієнтам необхідно пояснювати, що препарат має профілактичну дію, і що для досягнення максимального ефекту лікарським засобом потрібно користуватися регулярно, в тому числі і при відсутності ознак астми. Регулярне застосування інгалятора дозволяє поліпшити показники функції дихання вже через тиждень лікування. Причина відсутності ефекту може полягати в підвищеному вмісті слизу і мокротиння в дихальній системі, а також у результаті вираженого бронхоспазму, який перешкоджає проникненню бекломеазона в зону дії. Перед призначенням препарату Альдецин лікар повинен проінструктувати пацієнта, розповісти про аспекти правильного застосування інгалятора, що в подальшому забезпечить кращий терапевтичний ефект завдяки повному попаданню основної речовини в легені. При переведенні пацієнта з перорального глюкокортикостероида на Альдецин проводять регулярну пикфлуометрию. Через тиждень лікування добову дозу препарату щотижня знижують на 1мг. Умивання після застосування лікарського засобу дозволяє попередити ураження носа і шкіри повік. Альдецин не можна піддавати дії прямих сонячних променів, аерозоль не можна заморожувати. Балончик після використання не можна розбирати, проколювати, кидати в багаття. При охолодженні аерозолю корпус зігрівають руками.

Лікарська взаємодія:

Альдецин дозволяє відновити реакцію пацієнта на застосування бета-адреностимуляторів, що значно скорочує частоту їх застосування. Значущих лікарських взаємодій інгаляційних глюкокортикостероїдів з іншими медикаментами не зареєстровано. Індуктори мікросомального окислення (рифампіцин, фенобарбітал, фенітоїн) знижують ефективність беклометазона. Естрогени, метандростенолон, теофілін, бета2-адреностимулятори посилюють дію препарату Альдецин.