Опис актуально на 20.08.2014

• Склад
• Форма випуску
• Фармакологічна дія
• Фармакодинаміка та фармакокінетика
• Показання до застосування
• Протипоказання
• Побічні дії
• Будесонид: інструкція із застосування і режим дозування
• Передозування
• Взаємодія
• Умови продажу
• Умови зберігання
• Термін придатності
• Особливі вказівки
• Аналоги
• Синоніми
• При вагітності і лактації)
• Відгуки
• Ціна, де купити

Склад

До складу кожної дози препарату Будесонид Изихейлер входять:

• 200 мкг будесонида в якості активного компонента;
• 7, 8 мг лактози моногідрату в якості допоміжної речовини.

Форма випуску

Препарат випускається у формі однорідного порошку для інгаляцій, колір якого може варіюватися від білого до майже білого. Кожна доза порошку містить 200 мкг будесонида. Одна упаковка Будесонида розрахована на 200 доз.

Кожна упаковка препарату комплектується інгалятором, виготовленим з полімерного матеріалу. На дозуючої частині є кришка з фіксатором, на лицьовій частині нанесено напис "Easyhaler", на бічній частині передбачений лічильник залишилися доз препарату.

Фармакологічна дія

Препарат належить до фармакотерапевтичної групи “Глюкокортикостероїди для місцевого застосування" і являє собою гормональне лікарський засіб, яке застосовується для лікування і профілактики бронхіальної астми.

Терапевтичний ефект від застосування препарату обумовлений активністю входить до його складу в якості активної речовини будесонида, який є синтетичним аналогом виробляється корою наднирників гормону кортизолу (гідрокортизону), відповідального за регуляцію обміну вуглеводів і мінералів в організмі.

Потрапляючи в організм, будесонид:

• надає глюкокортикоидное дію;
• знімає симптоми запалення;
• усуває прояви алергічних реакцій.

При інгаляційному способі застосування виражений клінічний ефект розвивається до п'ятого-сьомого дня курсової терапії.

Фармакодинаміка та фармакокінетика

Будесонид належить до категорії негалогенизированных глюкокортикостероїдів. При місцевому застосуванні він знімає симптоми запалення слизової оболонки дихальних шляхів.

Поліпшення стану пацієнтів, які страждають від бронхіальної астмиможе спостерігатися вже впродовж 24 годин після першої інгаляції препарату. Однак на те, щоб домогтися максимального ефекту, потрібно кілька тижнів безперервної терапії.

Механізм впливу глюкокортикостероїдів на запальний процес при бронхіальній астмі точно не вивчений. Дослідження показали, що будесонид провокує ряд інгібіторних ефектів на клітини (в тому числі на еозинофільні гранулоцити, лімфоцити, макрофагоциты, гладкі клітини і нейтрофільні гранулоцити), а також на медіатори, які беруть участь у розвитку запалення дихальних шляхів алергічної та неалергічною природи (включаючи цитокіни, лейкотрієни, ейкозаноїди і гістамін).

Будесонид володіє вираженою глюкокортикоїдної і слабко вираженою мінералокортикоїдної активністю. Стандартні дослідження in vitro, а також дослідження, що проводилися на піддослідних тваринах, дозволили зробити висновок, що афінність (родинність) речовини до специфічних рецепторів глюкокортикоїдів в 200 разів вище, ніж аналогічний показник для кортизолу.

Що стосується місцевого протизапального ефекту будесонида, то він у тисячу разів перевищує протизапальний ефект кортизолу. Дослідження на тваринах показали, що системна активність будесонида при підшкірному введенні препарату перевищує системну активність кортизолу у 40 разів, а при пероральному прийомі — в 25 разів.

Потрапляючи в організм, будесонид:

• підвищує вироблення білка липокортина, який є інгібітором ферментної активності фосфоліпази А2;
• гальмує процеси вивільнення арахідонової кислоти і пригнічує синтез продуктів її метаболізму (простагландинів і циклічних эндоперекисей);
• попереджає крайове скупчення нейтрофільних гранулоцитів;
• гальмує ексудацію рідини і білка у вогнище запалення;
• зменшує вироблення цитокінів;
• гальмує міграцію макрофагоцитов;
• сприяє зниженню інтенсивності процесів інфільтрації і грануляції;
• знижує інтенсивність утворення субстанції хемотаксису, тобто міграцію лейкоцитів у вогнище запалення (саме це властивість пояснює ефективність застосування будесонида при так званих "пізніх" реакціях алергії);
• перешкоджає вивільненню з високоспеціалізованих імунних клітин сполучної тканини, що беруть участь в адаптивному імунітеті (так званих тучних клітин), медіаторів запального процесу;
• знижує чутливість периферичних тканин до гістаміну і серотонінуодночасно підвищуючи при цьому чутливість до адреналіну;
• підвищує кількість активних бета-адренергічних рецепторів;
• сприяє відновленню реакції організму на бета-адренергічні бронхорасширяющие лікарські засоби після тривалого лікування ними;
• знижує показники проникності тканинних бар'єрів і судинних стінок;
• гальмує проліферацію сполучної тканини у вогнищі запалення;
• сприяє стабілізації клітинних мембран;
• перешкоджає утворенню у вогнищі запалення вільних радикалів і гальмує процеси окисної деградації ліпідів під їх впливом.

При цьому речовина характеризується хорошою переносимістю (навіть при тривалому його застосуванні), не має МКС-активністю і не провокує резорбтивных ефектів.

Будесонид характеризується здатністю швидко всмоктуватися з легких, шлунка і кишкового тракту, що визначається його вираженими ліпофільними властивостями і хорошою тканинної проникністю.

Після введення в порожнину носа в дуже малих кількостях абсорбується зі слизової оболонки носової порожнини (лише п'ята частина речовини проникає в системний кровотік).

Після використання будесонида для інгаляцій в альвеоли потрапляє приблизно четверта частина разової дози речовини.

Близько 90% потрапила в шлунок і кишковий тракт дози будесонида повністю руйнується ферментної системою цитохрому Р450 вже при "першому проходженні" через печінка, що супроводжується утворенням двох основних неактивних метаболітів (їх активність становить менше 0, 01 від активності вихідної речовини).

У незначних кількостях будесонид метаболізується в сироватці крові і в легких. Показник біодоступності надійшов шлунок і кишечник речовини становить 10%. Що стосується будесонида в альвеолах, то приблизно від 25 до 30% його кількості абсорбується.

Максимальна концентрація лікарської речовини в плазмі крові відмічається приблизно через 15-45 хвилин після процедури інгаляції або введення препарату в носову порожнину.

Показник зв'язування будесонида з плазмовими білками, альбумінами становить 85-95%. Системний кліренс препарату, тобто обсяг плазми, очищається від нього за певний проміжок часу при проходженні через ниркиоцінюється як дуже високий (84 літра в годину).

Період напівжиття (напіввиведення) становить трохи менше трьох годин (приблизно 2, 8 години). Речовина екскретується головним чином з сечею та калом у вигляді кон'югованих і некон'югованих метаболітів (частково — разом з жовчю у формі метаболітів).

Період напіввиведення з плазми у дітей, як правило, на порядок нижче, ніж у дорослих пацієнтів. У дорослих пацієнтів з патологіями печінки показник біодоступності будесонида може збільшуватися.

Після перорального прийому показники вищої плазмової концентрації Cmax і час досягнення максимальної концентрації після введення дози препарату Tmax можуть змінюватись. Так, показник Тмах у різних категорій пацієнтів може перебувати в межах від 30 до 600 хвилин.

Показник системної доступності речовини після одноразового прийому також характеризується варіабельністю: наприклад, у пацієнтів, у яких діагностовано гранулематозний ентерит (хвороба Крона), він більш ніж удвічі перевищує аналогічний показник у групі здорових добровольців.

Так, у хворих з гранульоматозним ентеритом він становить 21%, а у здорових добровольців — лише 9%. Однак після прийому повторних доз будесонида у досліджуваних другої групи він наближається до значення показника в першій групі.

Показання до застосування

Будесонид показаний пацієнтам, у яких діагностовано:

• бронхіальна астма (як легкої, так і в помірно вираженою і тяжкою формах);
• хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ).

Протипоказання

Протипоказаннями до призначення препарату є:

• індивідуальна гіперчутливість до будесониду;
• вік дитини до шести років;
• лактозна непереносимість, глюкозо-галактозна мальабсорбція або лактазна недостатність (це обумовлено тим, що до складу препарату входить в якості допоміжного інгредієнта лактоза).

З обережністю Будесонид призначають пацієнтам з:

• туберкульоз легенів;
• цирозом печінки;
• інфекції органів дихання грибкової, бактеріальної та вірусної природи походження;
• глаукомою;
• гіпотиреозом;
• остеопорозом.

Побічні дії

Лікування інгаляційним Будесонидом в ряді випадків може стати причиною розвитку кандидозної інфекції ротоглотки. Досвід застосування препарату свідчить, що симптоми кандидозу виникають значно рідше, якщо проводити процедуру інгаляції до їжі, а після неї ретельно полоскати ротову порожнину.

Якщо все ж таки уникнути кандидозної інфекції не вдалося, припиняти лікування інгаляціями не потрібно, але пацієнта додатково призначають ефективні у відношенні штамів Candida spp. місцеві протигрибкові лікарські засоби.

Як і більшість інших глюкокортикостероїдів для інгаляційного застосування, Будесонид може провокувати розвиток системних побічних реакцій, серед яких:

• порушення нормальної діяльності наднирників;
• зниження темпів росту у пацієнтів дитячого та підліткового віку;
• зниження показників мінеральної щільності кісткової маси;
• розвиток катаракти і глаукоми;
• підвищення чутливості до різного роду інфекційних захворювань;
• порушення здатності адаптуватися до стресових ситуацій.

Однак слід зазначити, що імовірність виникнення таких побічних реакцій на прийом препарату у формі інгаляцій значно нижче, ніж для препаратів, призначених для перорального прийому.

В якості наповнювача препарату Будесонид Easyhaler використовується лактоза, в якій міститься невелика кількість молочних білків і яка може стати причиною алергічних реакцій у пацієнтів з її непереносимістю.

Можливі негативні наслідки прийому Будесонида розподілені за частотою їх розвитку. До найбільш частих реакцій відносять захриплість голосу, кашель, симптоми подразнення в області ротоглотки, утруднене ковтання.

Рідко можуть спостерігатися реакції гіперчутливості, включаючи появу висипань на шкірних покривах, контактний дерматит, кропив'яну лихоманку, ангіоневротичний набряк та анафілактичний шок.

Ендокринна система у рідкісних випадках реагує на прийом будесонида гіпо- або гіперкортицизмом, тобто, відповідно, зниженням або підвищенням продукції гормонів кори надниркових залоз. У вкрай рідкісних випадках може пригнічуватися функція наднирників.

Також не виключається ймовірність розвитку психічних реакцій, які можуть виражатися у вигляді депресивних станів, підвищення рівня агресії, підвищеної збудливості, тривожності, виникнення різного роду психозів, зміни поведінки у дітей, неспокою і підвищеної рухової активності.

У вкрай рідкісних випадках порушення з боку нервової системи можуть проявлятися як надмірна нервозність, дратівливість і різного роду розлади сну.

Крім того, в рідкісних випадках можливо:

• поява симптомів бронхоспазму;
• поява симптомів ураження шкірного покриву і підшкірної клітковини, які виражаються у вигляді кропив'янки, дерматиту, еритеми, гематом, ангіоневротичного набряку і т. д.;
• уповільнення зростання.

У вкрай рідкісних — очні захворювання і зниження щільності кісток.

Будесонид: інструкція із застосування і режим дозування

Будесонид призначений для інгаляційного застосування. Для забезпечення оптимального відповіді на терапію препаратом приймати його рекомендується регулярно.

При переході до використання Будесонид Easyhaler з інших інгаляційних засобів схему лікування підбирають індивідуально, виходячи з особливостей перебігу захворювання. При цьому також звертають увагу на особливості які призначалися раніше препаратів, схеми терапії та спосіб застосування препарату.

Початкову дозу також підбирають у відповідності зі ступенем тяжкості або рівнем контролю перебігу захворювання. Видимий терапевтичний ефект відзначається, як правило, через кілька днів після початку курсу лікування, а свого максимуму вона досягає через кілька тижнів після першого прийому препарату.

Дозу Будесонида регулюють до досягнення повного контролю над захворюванням, після чого плавно знижують до мінімальної, при якій буде зберігатися ефективний контроль над плином бронхіальної астми.

Початкова доза Будесонида розраховується наступним чином:

• 200-400 мкг на добу — для дорослих пацієнтів, у яких діагностовано бронхіальна астма у легкій формі (не вище 2-го ступеня), включаючи людей похилого віку і підлітків старше дванадцяти років (за показаннями лікаря допускається збільшення дози до 800 мкг на добу);
• 200-400 мкг на добу — для дітей віком від шести до дванадцяти років (за показаннями лікаря допускається збільшення дози до 800 мкг на добу);
• до 1600 мкг на добу — для дорослих пацієнтів, у яких діагностовано бронхіальна астма среднетяжелой і важкої форми (3 і 4 щабель відповідно).

Дозу у період підтримуючої терапії підбирають, орієнтуючись на ступінь тяжкості захворювання і клінічний відповідь на призначене лікування пацієнту. Після досягнення контролю над астмудозу знижують до мінімально допустимої, при якому зберігається необхідний клінічний ефект.

При дозуванні препарату двічі на добу разова підтримуюча доза становить від 200 до 400 мкг для дорослих пацієнтів, у яких діагностовано бронхіальна астма у легкій формі (не вище 2-го ступеня), включаючи людей похилого віку і підлітків старше дванадцятирічного віку.

За свідченнями лікаря в періоди загострення захворювання дозволяється збільшувати добову дозу препарату до 1600 мкг на добу. Її ділять на два прийоми і знижують після стабілізації стану пацієнта.

Режим дозування препарату один раз на добу при призначенні підтримуючої терапії передбачає вживання дорослими пацієнтами, у яких діагностовано бронхіальна астма у легкій формі (не вище 2-го ступеня), включаючи людей похилого віку і підлітків старше дванадцятирічного віку:

• 200-400 мкг разів у добу, якщо ті раніше не приймали глюкокортикостероїдних препаратів;
• до 800 мкг разів у добу, якщо раніше перебіг захворювання контролювалося глюкокортикостероидными інгаляційними препаратами, призначеними для прийому двічі в день.

Дітям від шести до дванадцяти років з діагнозом “бронхіальна астма у легкої або помірно тяжкій формі" в якості підтримуючої добової дози призначають від 200 до 400 мкг будесонида, якщо:

• пацієнти цієї категорії раніше не отримували терапії стероїдними препаратами;
• призначувані раніше для прийому двічі в день інгаляційні глюкокортикостероидные препарати дозволяли повністю тримати під контролем перебіг захворювання.

Після переведення пацієнта на разове вживання добової дози, яка варіюється в межах від 200 до 400 мкг, дозу знижують до мінімально можливої, при якій буде зберігатися ефективний контроль над перебігом захворювання.

Оптимальним вважається прийом препарату один раз на добу в один і той же час вечорами. Важливо, щоб він при цьому був регулярним.

На сьогоднішній день достатніх даних для вироблення оптимальної схеми переведення пацієнтів, які не проходили раніше курсу інгаляційної терапії глюкокортикостероидными препаратамина Будесонид Easyhaler раз на добу немає.

При загостренні перебігу захворювання і погіршення стану пацієнта, що приймає препарат один раз на добу, інструкція рекомендує збільшувати добову дозу вдвічі шляхом переведення пацієнта на інгаляції двічі на день із збереженням встановленої раніше разової дози.

При цьому пацієнтам рекомендовано негайне звернення до свого лікаря.

Також пацієнтам рекомендується постійно тримати під рукою бронходилататори короткочасного дії, які призначені для зняття симптомів гострих нападів бронхіальної астми.

Пацієнтам з хронічною обструктивною хворобою легенів (ХОЗЛ) дозу Будесонида підбирають в індивідуальному порядку, виходячи зі ступеня тяжкості захворювання. Початкова доза, яку рекомендує інструкція препарату, становить від 100 до 400 мкг речовини двічі в день.

Найбільша допустима доза — 800 мкг Будесонида двічі в день.

Передозування

Частота розвитку гострих токсичних реакцій на прийом Будесонида характеризується як рідкісна. Тривалий прийом підвищених доз препарату може спровокувати розвиток системних реакцій на глюкокортикостероидные препарати, включаючи:

• підвищення чутливості до різного роду інфекцій;
• виникнення симптомів гіпер- або гіпокортицизм;
• придушення нормальної функції наднирників.

У рідкісних випадках у пацієнта може початися процес атрофування кори надниркових залоз.

При появі симптомів гострого передозування якого-небудь специфічного лікування не потрібно. Лікування Будесонидом продовжують з використанням терапевтичних доз, рекомендованих для контролю перебігу захворювання.

Як правило, на відновлення функції гіпоталамуса, гіпофізу і кори надниркових залоз йде кілька діб.

У стресових ситуаціях може знадобитися в якості превентивної міри системне призначення глюкокортикостероїдів (наприклад, високих доз гідрокортизону).

Пацієнтів, у яких проявилися симптоми атрофії кори надниркових залоз, відносять до категорії стероидозависимых і аж до повної стабілізації їх стану переводять на адекватну підтримуючу терапію з використанням системних глюкокортикостероїдів.

Взаємодія

Одночасне призначення з Будесонидом лікарських засобів, що вступають у взаємодію з ізоферментами системи цитохрому Р450 3А4, включаючи ітраконазол, кетоконазол, нелфінавір, етинілестрадіол і т. д., призводить до порушення процесів метаболічного перетворення Будесонида і провокує підвищення його плазмової концентрації.

При нетривалому лікуванні Будесонидом (не більше 1-2 тижнів) зміна плазмової концентрації не є скільки-небудь значимим. Однак при необхідності тривалого курсового лікування його необхідно враховувати в обов'язковому порядку.

У зв'язку з відсутністю даних по забезпеченню необхідної дозування в таких випадках, вищезазначені препарати не рекомендується комбінувати. Якщо все ж такої комбінації уникнути не вдається, між прийомами препаратів витримують як можна великі інтервали, а дозу Будесонида зменшують.

Ефективність млюкокортикостероидных препаратів системної дії суттєво знижується при їх призначенні в комбінації з препаратами, що індукують процеси мікросомального окислення (наприклад, фенобарбіталом або рифампіцином).

Дія Будесонида посилюється при призначенні його в комплексі з анаболічним стероїдом метандростенолоном або естрогенними препаратами.

Підвищення концентрації Будесонида зазначалося у жінок, які в період лікування цим препаратом брали також естрогени і стероїдні протизаплідні засоби. При цьому якого-небудь ефекту від поєднання речовини з низькими дозами комбінованих оральних контрацептивів відзначено не було.

Через імовірність пригнічення функції наднирників тест, що проводиться для виявлення гіпофізарної недостатності передбачає стимуляцію адренокортикотропного гормонуможе дати хибні результати.

Умови продажу

Препарат відноситься до категорії відпускаються за рецептом лікаря.

Умови зберігання

Будесонид зберігають у захищеному від дії світла і вологи, недоступному для дітей місці. Оптимальний температурний режим — не більше 30°С.

Термін придатності

В оригінальній упаковці придатний до застосування протягом 3-х років. Після розтину алюмінієвого пакета порошок слід використовувати протягом півроку.

Після закінчення цього терміну використання препарату заборонено.

Особливі вказівки

В виду того, що на тлі прийому глюкокортикостероїдів існує небезпека затримки темпів зростання у пацієнтів дитячого та підліткового віку, зростання пацієнтів слід тримати під постійним контролем.

Якщо відзначається уповільнення зростання, схему лікування переглядають з метою зниження дози Будесонида до мінімальної ефективної. Крім цього пацієнту показана консультація у педіатр-пульмонолога.

Препарат не призначений для лікування бронхоспазму або астматичного статусу у гострій формі. Подібні стани лікують відповідно до рекомендацій лікаря.

Оскільки Будесонид Easyhaler є профілактичним засобом для досягнення необхідного клінічного ефекту необхідно регулярне використання (навіть при відсутності симптомів астми). Також не слід різко припиняти прийом препарату.

При необхідності переведення пацієнтів, які приймають глюкокортикостероїди перорально, на інгаляційні форми Будесонида подальше лікування передбачає призначення додаткових терапевтичних заходів.

Перед призначенням високих доз глюкокортикостероїдів для інгаляцій, які приймаються двічі на день, протягом захворювання у пацієнта має бути стабілізоване.

Що стосується інгаляцій, то їх проводять як доповнення до звичайної підтримуючої дози глюкокортикостероїдів системної дії.

Через приблизно десять днів починають відмова від прийому системних глюкокортикостероїдів шляхом поступового зниження їх добової дози до мінімально можливого рівня. У деяких випадках не виключається повна заміна глюкокортикостероїдів для перорального прийому на інгаляційний препарат.

При переході на інгаляційні препарати пацієнтам з дисфункцією кори надниркових залоза також в періоди підвищеного стресу (наприклад, при необхідності проведення хірургічного втручання, перенесеного інфекційного захворювання, загострення перебігу астми і т. д.), може знадобитися додаткове призначення глюкокортикостероїдів системної дії.

Це поширюється в тому числі і на пацієнтів, які протягом тривалого часу проходили лікування високими дозами глюкокортикостероїдів для інгаляційного застосування.

При переході з перорального прийому глюкокортикостероїдів на інгаляційні препарати у пацієнта можуть проявлятися симптоми, раніше придушувані завдяки призначенню системної терапії з використанням глюкокортикостероїдів. До таких симптомів відносять:

• м'язові болі;
• риніт алергічної природи походження;
• болі в суглобах;
• екзему.

Щоб усунути ці симптоми, пацієнту додатково призначають специфічні для них методи лікування.

Після скасування системної терапії глюкокортикостероїдами не виключається також поява ознак загального нездужання, які виникають навіть незважаючи на те, що дихальна функція не тільки зберігається, але і в окремих випадках навіть поліпшується.

У подібних ситуаціях лікування інгаляціями продовжують, а прийом глюкокортикостероїдів для перорального застосування скасовують, незважаючи на наявність клінічних показань до скасування інгаляцій Будесонида (наприклад, симптомів, які свідчать про недостатність наднирників).

При розвитку симптомів так званого парадоксального бронхоспазму, яким іноді може супроводжуватися інгаляційна терапія, для їх купірування негайно застосовують інгаляційні бронходилататори швидкого дії.

Застосування Будесонида припиняють, а пацієнту призначають проведення обстеження і, можливо, альтернативні методи лікування.

У тих випадках, коли епізоди диспное виникають незважаючи на належний контроль лікування, для їх купірування застосовують бронходилататор швидкого дії і потім переглядають схему лікування.

В окремих випадках, якщо у пацієнта не відзначається поліпшення стану навіть при призначенні максимально допустимих доз будесонида для інгаляцій, терапію доповнюють призначенням нетривалого курсу лікування із застосуванням глюкокортикостероїдів системної дії.

Іноді, зокрема, при призначенні високих доз препарату, а також при необхідності тривалого лікування, можуть відмічатися системні наслідки прийому інгаляційних глюкокортикостероїдних препаратів.

До таких наслідків відносять:

• синдром гіперкортицизму (синдром Кушинга);
• зміна зовнішності за кушинговому типу, яке характеризується появою ознак типового ожиріння з надлишковим відкладенням жиру на обличчі, зменшенням обсягу кінцівок через атрофії м'язів і появою стрий;
• адренальную супрессию;
• затримку росту у пацієнтів дитячого та підліткового віку;
• глаукому;
• катаракту;
• зниження показників щільності кісткової маси.

У вкрай рідкісних випадках можливі поведінкові і психологічні відхилення, що включають розлади сну, психомоторні порушення (зокрема, гіперактивність), тривожність, депресії. У дітей можуть спостерігатися напади агресії.

Однак подібні наслідки після інгаляції глюкокортикостероїдів вважаються набагато менш імовірними, ніж після прийому цих препаратів всередину.

Тим не менш, щоб уникнути їх появи, Будесонид призначають у мінімальній терапевтичній дозі, при якій зазначається необхідний клінічний ефект і вдається контролювати перебіг захворювання.

У тих випадках, коли застосування високих доз інгаляційного будесонида не дозволяє адекватно контролювати бронхіальну астму, пацієнтам додатково до інгаляціям призначають короткий курс лікування з використанням глюкокортикостероїдів системної дії.

У пацієнтів із вперше діагностованою хронічною обструктивною хворобою легенів початок лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами може супроводжуватися підвищеним ризиком розвитку пневмонії.

Щоб уникнути розвитку кандидозу ротової порожнини і захриплості голосу пацієнтам слід ретельно полоскати рот або чистити зуби після кожної процедури інгаляції. Лікування орального кандидозу передбачає призначення місцевих протигрибкових засобів і іноді тимчасове скасування інгаляційного глюкокортикостероида.

У пацієнтів, в анамнезі яких вказана залежність від глюкокортикостероїдних засобів для перорального застосування, як правило, є ті чи інші порушення функції наднирників, вимагають тривалого відновлення.

При переведенні їх на інгаляційні глюкокортикостероїди ризик погіршення функції наднирників зберігається ще протягом тривалого відрізку часу, з-за чого пацієнти постійно повинні проходити контроль функції системи “гіпоталамус-гіпофіз-кора надниркових залоз".

Якщо загострення перебігу захворювання пов'язане з ураженням дихальних шляхів бактеріальною мікрофлороюподальше лікування доповнюють призначенням антибіотиків. При цьому нерідко потрібне адекватне підвищення дози інгаляційних глюкокортикостероїдів і призначення глюкокортикостероїдів системної дії.

В якості невідкладної допомоги для зняття гострих симптомів астматичних нападів, якщо це необхідно, застосовують інгаляційні бронходилататори швидкого дії.

Перед початком лікування препаратів Будесонид Easyhaler пацієнтам з туберкульоз легень (як активної, так і неактивної форми) потрібно проходження діагностичних і специфічних лікувальних заходів для забезпечення контролю над цим захворюванням.

Також ретельний огляд, контроль і специфічне лікування потрібні пацієнтам з інфекційними захворюваннями дихальних шляхів грибкової, вірусної або іншої природи походження.

Застосування ними Будесонида Easyhaler допускається тільки в тих випадках, коли інфекції повністю проліковані.

При станах, які характеризуються підвищеним виробленням слизу в дихальних шляхах, потрібно призначення короткого курсу глюкокортикостероїдів для перорального прийому.

У пацієнтів з серйозними патологіями печінки лікування Будесонидом може призвести до уповільнення швидкості виведення препарату і, відповідно, підвищенню показника його системної біодоступності.

Також можуть відзначатися різного роду системні ефекти, що, в свою чергу, вимагає постійного контролю функції системи “гіпоталамус-гіпофіз-кора надниркових залоз".

Заборонено використання Будесонида пацієнтам з синдромами непереносимості лактози, лактазной недостатності (синдром Lapp) або порушеннями абсорбції глюкози і галактози.

У випадках, коли на тлі прийому препарату розвиваються ті або інші побічні реакції, може порушуватися здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Аналоги Будесонида

Аналоги Будесонида — це препарати, в яких в якості діючої речовини використовуються формотерол та будесонид.

Торгові назви будесонида-формотерола:

• Симбикорт Турбухалер;
• Биастен.

Синоніми

Синоніми Будесонида:

• Апулеин;
• Будекорт;
• Буденит Стери-Неб;
• Буденофальк;
• Тафен Novolizer;
• Будесонид Массачусетському Технологічному Інституті;
• Тафен Назаль;
• Будесонид Форте;
• Будиэйр;
• Будостер;
• Горакорт;
• Пульмикорт Турбухалер.

Використання вагітним і годуючим жінкам

Результати великого епідеміологічного дослідження, як і досвід застосування Будесонида у формі інгаляцій під час вагітності, показали, що препарат не чинить шкідливого впливу на внутрішньоутробний розвиток плоду і здоров'я дитини в майбутньому.

Тим не менш, прийом Будесонида вагітними жінками дозволений тільки в тих ситуаціях, коли користь для матері перевищує потенційні ризики для її майбутнього немовляти.

При цьому призначається мінімально можлива клінічно ефективна для забезпечення належного контролю за перебігом захворювання доза Будесонида.

Будесонид має здатність виділятись у грудне молоко. Однак при застосуванні його в рекомендованих інструкцією дозах він, як передбачається, не робить ніякого негативного впливу на що знаходиться на грудному вигодовуванні дитини.

З цієї причини використання препарату годуючим жінкам дозволено. Призначається в якості підтримуючої терапії інгаляційний Будесонид, який приймають по 200 або 400 мкг двічі на день, призводить до дуже малому системного впливу на організм грудної дитини.

Незважаючи на це, годуючим матерям слід приймати препарат лише у випадках, коли користь для них перевищує будь-потенційно можливий ризик для немовляти.

Відгуки

Серед інших інгаляційних лікарських засобів для лікування та профілактики бронхіальної астми Будесонид є одним з найбільш часто призначуваних. У переважній більшості випадків відгуки про нього позитивні.

Незважаючи на те, що для астматика говорити про повне відновлення здоров'я не доводиться, багато хто з пацієнтів, що проходять лікування Будесонидом, відзначають значне поліпшення власного стану і те, що препарат дозволяє досягти стійкої ремісії астми.

До того ж, місцеве застосування препарату зводить до мінімуму ймовірність розвитку побічних реакцій, які нерідко відзначаються на тлі лікування глюкокортикостероидными препаратами системної дії.

Ще один плюс Будесонида для інгаляцій — це можливість використання його жінками, які приймали інгаляційні форми глюкокортикостероїдів до зачаття, в період вагітності.

Ціна Будесонида

Середня ціна Будесонида для інгаляцій на російському фармацевтичному ринку становить від 800 до 1100 рублів.