2 березня 2012

Цитомегаловірус (інша назва — ЦМВ-інфекція) – це хвороба інфекційного характеру, яку відносять до сімейства герпесвірусів. Цей вірус вражає людину як внутрішньоутробно, так і іншими шляхами. Так, цитомегаловірус може передаватися статевим, повітряно-крапельним аліментарним шляхом.

Згідно з існуючими статистичними дослідженням, антитіла до цитомегаловірусу виявляють приблизно у 10-15% підлітків. Вже у віці 35 років кількість таких людей зростає до 40%.

Цитомегаловірус вчені відкрили в 1956 році. Особливістю цього вірусу є його спорідненість з тканинами слинних залоз. Тому якщо захворювання має локалізовану форму, то виявити вірус можна виключно в цих залозах. Цей вірус присутній в людському організмі довічно. Однак цитомегаловірус не відрізняється високим рівнем зараження. Як правило, для того, щоб заразитися вірусом, необхідні тривалі і багаторазові контакти, тісне спілкування з носієм.

Сьогодні виділяють три групи людей, контроль над активністю цитомегаловірусу для яких є особливо актуальним питанням. Це вагітні жінки, люди, у яких проявляється рецидивуючий герпес, а також пацієнти, що мають порушений імунний відповідь.

Причини цитомегаловірусу

Людина може заразитися цитомегаловірусом різними способами. Так, зараження може відбутися контактним шляхом, через використання заражених речей, у процесі пересадки органів, а також переливання крові від донора, раніше зараженого цитомегаловірусом. Захворювання передається, крім того, при статевих контактах, повітряно-крапельним шляхом, під час вагітності внутрішньоутробно і в процесі пологів. Вірус знаходиться в крові, слині, грудному молоці, спермі, виділеннях жіночих статевих органів. Але вірус, який потрапляє в людський організм, не можна розпізнати відразу ж, адже в даному випадку тривалість інкубаційного періоду складає близько 60 днів. У ці дні вірус може не проявлятися взагалі, проте по закінченню інкубаційного періоду відбувається різке початок захворювання. Переохолодження та подальше зниження імунітету стають факторами, що провокують цитомегаловірус. Симптоми захворювання проявляються і внаслідок стресу.

Симптоми цитомегаловірусу

ГРВІ найчастіше є станом, яким проявляється цитомегаловірус. Симптоми, схожі з ознаками гострої респіраторної інфекції, проявляються у процесі прогресування хвороби. При цьому хворий відчуває сильну слабкість, швидко стомлюється, у нього спостерігаються головні болі, нежить, запалюються і, відповідно, збільшуються слинні залози, починає сильно відділятися слина. При цьому мовою і яснах хворого з'являється білуватий наліт.

При генералізованій формі цитомегаловірусу відбувається ураження ряду внутрішніх органів. Так, запальні процеси можуть проходити в наднирковій залозі, селезінці, печінкової тканини, нирок, підшлункової залози, нирок. В результаті відбувається часте прояв пневмоній, які виникають нібито без причини, бронхітів, які важко вилікувати за допомогою антибіотиків. Імунний статус зазнає змін у людей з прогресуючим цитомегаловірусом. Симптоми, які описані вище, доповнює відповідна картина крові: так, у периферичній крові знижується кількість тромбоцитів. Дуже часто при цьому недугу уражаються також стінки кишечника, судини ока, периферичні нерви і мозок. Можливі запальні процеси в суглобах, висип на шкірі.

Якщо захворювання вражає органи сечостатевої системи, то у хворого мають місце хронічні неспецифічні запальні процеси. У разі труднощів з встановленням вірусної природи захворювання його дуже складно лікувати за допомогою антибіотиків.

Якщо вірус проникає в організм, то в ньому починається перебудова імунної системи. І після того, як гостра фаза хвороби закінчилася, можливо прояв вегетативно-судинних розладів і астенізації протягом тривалого часу.

У людей з імунодефіцитом (у людей, що перенесли хіміотерапію, ВІЛ-інфікованих, а також у осіб, що проходять імуносупресивну терапію при пересадці органів) наявність цитомегаловірусу може спровокувати прояв дуже важких захворювань. Ураження, які проявляються у таких хворих, можуть стати причиною летального результату.

Діагностика цитомегаловірусу

При діагностиці слід враховувати той факт, що присутність цитомегаловірусу можливо виявити тільки у випадку спеціальних досліджень сечі, слини, крові, сперми, а також мазків із статевих органів при первинному зараженні хворобою або в період загострення інфекції. Якщо вірус виявлений в інший час, то для діагностики це не має визначального значення.

Після попадання інфекції в організм в ньому починають вироблятися імуноглобуліни — антитіла до цитомегаловірусу. Вони призупиняють розвиток хвороби, внаслідок чого вона протікає безсимптомно. В процесі лабораторного дослідження крові можна виявити такі антитіла. Однак одноразова ідентифікація титру антитіл не дозволяє розрізняти поточну інфекцію від перенесеної інфекції. Адже в організмі носія вірусу і цитомегаловірус, і антитіла присутні постійно. При цьому антитіла не попереджають інфікування, і до цитомегаловірусу імунітет не виробляється. У разі нерезультативного діагностики пацієнту необхідно здати аналізи повторно по закінченню декількох тижнів.

Лікування цитомегаловіруса

Якщо у людини діагностовано цитомегаловірус, лікування хвороби буде направлено на те, щоб придушити всі форми прояви захворювання і усунути неприємні симптоми. Адже сьогодні медики не мають засобом, що знищує бактерії цитомегалії у людському організмі повністю.

У разі якщо симптоми не проявляються у пацієнтів, у яких був діагностований цитомегаловірус, лікування захворювання не потрібно. Адже це свідчить про нормальному імунітеті вірусоносія.

При виявленні вірусу в крові у такому випадку терапія передбачає підтримку і зміцнення імунної системи. Отже, необхідно проводити імуномодулюючу, а також загальнозміцнюючий лікування. Призначається також прийом вітамінних комплексів.

При лікуванні цитомегаловірусу у дітей і дорослих важливо використовувати комплексний підхід до призначення терапії. Як правило, при лікуванні призначається прийом коштів з противірусною та імунним впливом. При правильному підході до лікування захисні сили організму активізуються, і активація латентної форми хвороби надалі перебуває під контролем.

Дуже важливо пройти всі необхідні обстеження і своєчасно визначити загострення хвороби під час вагітності. Відповідно, якщо у вагітної жінки виявлено цитомегаловірус, лікування підбирається з урахуванням індивідуальних особливостей її організму. Якщо випадок захворювання важкий, іноді рекомендують вдатися до переривання вагітності. Подібний висновок ґрунтується на інформації, отриманої в результаті проведених вірусологічних досліджень, клінічних показань, УЗД плаценти і плода.

Лікування, спрямоване на підтримання імунітету, включає в себе процедури для зміцнення і загартовування організму. Так, часто у даному випадку рекомендуються банні процедури, а тим, хто має певну підготовку, можна періодично купатися в крижаній воді.

Існує багато лікарських трав, відвари яких стимулюють поліпшення загального стану організму. Підходить застосування трав з жовчогінною дією: шипшини, кукурудзяних рилець, безсмертника, деревію. Можна полоскати рот слабким розчином йоду.

Цитомегаловірус у вагітних

Однак найсерйозніші ускладнення цієї недуги проявляються у жінок, які очікують появи дитини. Цитомегаловірус і вагітність – досить небезпечне поєднання, адже зараження цим захворюванням іноді призводить навіть до передчасних пологів. Саме цитомегаловірус є однією з найбільш часто проявляються причин переривання вагітності.

До того ж дитина у матері може народитися з низькою масою тіла, а також із серйозними ураженнями легенів, печінки і центральної нервової системи. Цитомегаловірус і вагітність – це ризик того, що дитина може взагалі не вижити. Так, за різними підрахунками, від 12-30% таких новонароджених помирають. У дітей, які вижили, приблизно в 90% випадків спостерігається ряд пізніх ускладнень: вони можуть втрачати слух, іноді присутні порушення мови, атрофуються зорові нерви.

Отже, дуже важливим кроком є обстеження на наявність цитомегаловірусної інфекції у процесі планування народження дитини. Якщо правильно підійти до застосування як лікувальних, так і профілактичних заходів, то негативний вплив цитомегаловірусу на перебіг вагітності і ймовірність прояву патологій у дитини можна попередити.

Цитомегаловірус у дітей

При зараженні цитомегаловірусом дітей інкубаційний період може тривати від 15 днів до 3 місяців і навіть більше. Виділяють вроджену та набуту цитомегаловирусную інфекцію. Дуже часто цитомегаловірус у дітей протікає без виражених симптомів. При вродженої формі захворювання плід інфікується під час внутрішньоутробного розвитку, заражаючись від матері. З крові матері вірус потрапляє в плаценту, після чого він виявляється в крові плода і далі проникає в тканину слинних залоз. Якщо плід був заражений на ранніх термінах вагітності, він може загинути. В іншому випадку дитина народжується з низкою важких пороків. Так, цитомегаловірус у дітей може стати причиною мікроцефалії, гідроцефалії, а також інших патологій мозку з подальшим розвитком олігофренії. Можливе народження дітей з патологією серцево–судинної системи, ШЛУНКОВО-кишкового тракту, легень, дихальних шляхів. Також цитомегаловірус у дітей викликає судоми, парези, паралічі.

Якщо зараження дитини відбулося на пізніх термінах, то у новонародженого не спостерігається виражених вад, однак хвороба виражається вираженою жовтяницеюу дитини збільшені селезінка і печінка, можливі ураження легень і кишечника.

Якщо має місце гостре протягом цитомегаловірусної інфекції, то у новонародженого є ряд симптомів: млявість, поганий апетит, може підвищуватися температура, дитина погано набирає вагу, має нестійкий стілець. Можливі геморагічні висипання на шкірних покривах. Через певний час внаслідок поганого набору розвивається анемія, гіпотрофія. В цілому відзначається дуже важкий перебіг цитомегаловірусної інфекції, і в результаті часто закінчується смертю дитини в перший місяць життя.

Якщо хвороба має хронічну форму або безсимптомний перебіг, стан дитини залишається задовільним.

При набутій формі захворювання дитина інфікується в процесі пологів, або отримує інфекцію вже в перші дні життя під час контакту з носієм інфекції.

Можливі два варіанти перебігу цитомегаловірусу у дітей в даному випадку: або ізольовано уражаються слинні залози, або відбувається ураження кількох чи одного органу. В якості симптомів у дитини проявляється висока температура, збільшення лімфовузлів і на шиї, і в інших місцях. Набрякає слизова глотки, збільшуються мигдалики, селезінка, печінка. Дитина відмовляється їсти, порушується стілець проявляються запори або проноси. Виявляються ураження легень, ШЛУНКОВО-кишкового тракту, жовтушність склер, тремтіння кінцівок. Можливий і сепсисале ефект від терапії антибактеріальними препаратами не проявляється. Перебіг хвороби тривалий, діагноз, як правило, встановити важко, адже цитомегаловірус в крові і слині іноді не виявляють.

Також при зараженні дитини цитомегаловірусом може проявлятися цитомегаловирусный гепатит. Такі діти народжуються з тяжким геморагічним синдромом і ряд вад розвитку, описаних вище. Дуже часто хвороба закінчується летально.

Профілактика цитомегаловіруса

Профілактика цитомегаловіруса полягає головним чином у ретельному дотриманні правил як особистої, так і статевої гігієни. Важливо дотримуватися належну обережність, контактуючи із зараженими людьми. Найбільш ретельно слід дотримуватися обережності у період вагітності: у даному випадку не можна допускати випадкові статеві зв'язки. Ще один важливий момент у питанні профілактики цитомегаловірусу — підтримка імунітету. Слід вести фізично активний спосіб життя, правильно харчуватися, гуляти на свіжому чистому повітрі, приймати вітаміни, уникати стресових ситуацій. Дітей потрібно привчати до правильного способу життя й гігієни з перших років життя.