10 листопада 2012

Перший раз інформація про захворювання, зване синдром набутого імунодефіцитупрозвучала у вісімдесятих роках минулого століття. У той час фахівці виявили раніше невідому хворобу. Людина, яка захворіла нею, страждав від імунодефіциту, який раніше зустрічався тільки у недоношених новонароджених. В ході досліджень з'ясувалося, що у таких хворих імунний дефіцит був не природженою, а набутою. Саме тому хвороба і одержала назву синдром набутого імунного дефіциту, скорочено СНІД. Вперше симптоми хвороби були відзначені у кількох людей зі Швеції і США. А в 1983 році вчені оголосили про відкриття вірусу імунодефіциту людини.

З того часу історія СНІДУ триває до сьогоднішнього дня: на даному етапі мова вже йде про епідемію цієї хвороби. Як свідчить статистика, у світі нині нараховується приблизно 50 мільйонів людей, хворих на Снід. Нажаль, і зараз не існує ефективного ліки від цієї небезпечної хвороби. Тому найважливішою мірою профілактики є інформованість населення про те, що таке СНІД, і що необхідно знати для запобігання зараження.

ВІЛ-інфекція та імунітет

Спочатку слід знати про відмінності головних понять, пов'язаних з захворюванням: ВІЛ, СНІД. Так, ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини. Саме він стає збудником захворювання, яке лікарі називають ВІЛ-інфекцією. Захворювання розвивається за стадіями, і останній з них називають Снідом.

ВІЛ безпосередньо впливає на імунну систему людського організму. Завдяки імунітету організм може протистояти речовин і живих організмів, які несуть чужорідну генетичну інформацію. У процесі функціонування імунної системи виробляються антитіла, які борються з антигенами (чужорідними речовинами) та збудниками хвороб, що потрапляють в організм. В той момент, коли в організм потрапляють такі речовини, відбувається активація імунної відповіді, в якому беруть участь лімфоцити. Спочатку лімфоцити розпізнають збудників, після чого ці клітини крові блокують їх вплив і активізують вироблення антитіл.

Зараження ВІЛ

ВІЛ-інфекція розвивається у людини як наслідок зараження ВІЛ. Зараження відбувається в тому випадку, якщо інфікована кров потрапляє в кров здорової людини або ж при статевих контактах. У першому випадку вірус потрапляє в організм при проведенні ін'єкцій нестерильним шприцом, а також у процесі переливання зараженої крові. Якщо процес зараження відбувається внаслідок статевих контактів, то проникнення вірусу відбувається через слизові оболонки статевих органів, прямої кишки, а у більш рідкісних випадках – через порожнину рота. Якщо у людини є виразки або ранки на слизових оболонках, то ризик зараження різко зростає.

ВІЛ може передаватися від матері плоду під час вагітності внутрішньоутробно, а також при родовому процесі або вже під час годування малюка грудьми. Тому ВІЛ та вагітність – це серйозне поєднання, що вимагає постійного спостереження лікаря.

В даний час не зареєстровано інших способів зараження інфекцією.

У разі незахищеного орального сексу існує певний ризик зараження захворюванням для партнера «приймаючого», при цьому партнер «вводить» заразитися не може, так як відбувається тільки зіткнення зі слиною. Проте в даному випадку мова йде про низький середньостатистичному ризик, але не повної безпеки.

Під час анального контакту ймовірність передачі вірусу більш висока, так як при цьому часто пошкоджуються слизові оболонки.

Фахівці попереджають і про те, що якщо при вагінальних і анальних контактах презервативи використовуються неправильно, то ризик зараження вірусом дуже високий. Більш ймовірно зараження і в разі наявності у людини венеричних захворювань.

Важливо розуміти і те, що визначити без відповідних аналізів, чи заражена людина ВІЛ, неможливо.

Зараження інфекцією в побуті не відбувається, так як поза організму ВІЛ існує лише кілька хвилин, після чого гине. Але при цьому важливо знати, що у використаному шприці живий вірус може існувати протягом декількох днів. Через тілесні контакти – обійми, дотики, рукостискання – вірус не вдається. Непошкоджені шкірні покриви є бар'єром для передачі вірусу людині. Теоретично зараження може відбутися тільки в тому випадку, якщо при дотику хворого в рану здорової людини потрапляє достатня кількість зараженої крові. Вірус не може передаватися через одяг, постіль, предмети побуту. Не відбувається зараження і при відвідуванні лазні або басейну, оскільки, потрапляючи в воду, вірус гине. Крім того, вірус не переноситься комахами або тварин при укусах. Зважаючи низькою концентрацією вірусу в слині людини не відбувається зараження і під час поцілунку. У процесі медичних маніпуляцій зараження неможливо через ретельній стерилізації всіх інструментів.

Таким чином, важливо знати, що ВІЛ містить лише кров, сперма, піхвові виділення і грудне молоко. Отже, контактувати з зараженим ВІЛ людиною небезпечно тільки при статевих контактах, а також при загальному вживанні наркотиків. Тому важлива ретельна профілактика. Про те, як передається ВІЛ, і як можна заразитися захворюванням, повинен знати кожна людина, щоб максимально убезпечити себе і своїх близьких.

Розвиток ВІЛ

ВІЛ-інфекція протікає у чоловіків і у жінок багато років, тому хворий поступово по-своєму пристосовується до того, як жити з інфекцією. При цьому відбувається зниження імунітету, прогресуюче з часом. Така ситуація приводить до того, що у людини проявляються ознаки важких опортуністичних і онкологічних хвороб. На жаль, до сьогоднішнього дня прийнято вважати, що в основному результат ВІЛ-інфекції — це загибель хворого. Однак, вивчаючи, що таке ВІЛ, і які його наслідки, важливо розуміти, що фахівці визначають наявність і менш заразних штамів ВІЛ, та хворих, які мають високий рівень стійкості.

Симптоми ВІЛ проявляються поступово, відповідно з періодами розвитку захворювання. Це відбувається в кілька етапів. Спочатку після зараження настає інкубаційний період. Далі з'являються перші клінічні прояви хвороби, після чого слід латентний період. Після цього інфекція вступає в стадію розвитку вторинних хвороб. Останній період – термінальний. Незважаючи на те, проявляються у людини видимі симптоми ВІЛ-інфекції, він є заразним для оточуючих людей на всіх стадіях розвитку недуги. Але найбільш високий шанс заразитися від людини в гострому періоді хвороби, а також при переході ВІЛ у стадію Сніду. Саме в ці періоди йде активне розмноження вірусу в людському організмі.

Інкубаційний період триває до перших клінічних ознак хвороби. У різних людей він протекет протягом різних періодів часу: від декількох тижнів до одного року. Але в середньому цей період триває у людини близько трьох місяців. На даному етапі поставити хворому діагноз можна, виявивши в процесі лабораторного дослідження вірус, його генний матеріал або антигени. За умови класичного перебігу ВІЛ-інфекції після інкубаційного періоду настає період гострої первинної інфекції.

Симптоми ВІЛ та Сніду

Всі стадії ВІЛ мають певні прояви. Перші клінічні ознаки ВІЛ приблизно у половини хворих проявляються протягом однієї або двох тижнів. Вони ідентичні і у чоловіків, і у жінок. Такі симптоми нагадують ознаки ГРВІ: людини може лихоманити, у нього збільшуються лімфовузли, проявляється постійна сонливість і втома, турбує біль в очах і головний біль. Людина може страждати від світлобоязні, в різних місцях тіла з'являється висип, турбує кашель і нежить. Такі прояви зникають самостійно приблизно через 2-4 тижні після початку. Однак не всі інфіковані ВІЛ знають про те, як проявляється інфекція в цей період, так як у частини людей він проходить повністю безсимптомно. Ще один варіант – людина просто не звертає уваги на стерті ознаки нездужання. Після того, як симптоми стихають, настає латентний період хвороби.

Коли перші прояви захворювання зникають, слід період стабілізації стану. Життя з ВІЛ може тривати багато років. За оцінками медиків, в середньому тривалість життя з вірусом становить 12 років. Говорячи про те, скільки живуть люди з ВІЛ, слід зазначити, що деякі інфіковані прожили 20 і більше років. Однак іноді летальний результат наставав приблизно через рік після зараження вірусом. На цій стадії єдиним проявом недуги може стати збільшення деяких лімфатичних вузлів. Але в цілому загальне самопочуття хворого залишається в цей час цілком задовільним. І часто інфікована людина навіть не знає про те, що таке ВІЛ, і що він заразився цим вірусом.

Далі в процесі розвитку захворювання настає період вторинних захворювань. У хворого розвивається імунний дефіцит. Його прояви виражаються виникненням так званих опортуністичних хвороб (йдеться про інфекції, які викликають важкі наслідки виключно на тлі імунодефіциту).

СНІД – це найбільш важка форма ВІЛ-інфекції. Ця стадії може тривати від шести місяців до двох років. Захворювання протікає в різних формах: легеневої, кишковоїу формі хвороби, що вражає шкіру, нервову систему, слизові оболонки. Але в кожному із зазначених випадків механізм розвитку недуги залишається однаковим: внаслідок того, що вірус Сніду зруйнував імунну систему, відбувається активізація присутніх в організмі збудників інших хвороб. Таким чином, розвивається вторинна інфекція, від якої гине людина.

Найчастіше захворювання проявляється легеневій формі. При такому розвитку хвороби ознаки Сніду виявляються розвитком пневмонії, що протікає набагато серйозніше, ніж у неінфікованого хворого. При ВІЛ діагностується особлива, пневмоцистна форма пневмонії. Також досить часто розвивається кишкова форма, перші прояви якої перебувають у тривалих проносах, внаслідок триваючих навіть по кілька місяців. Як наслідок, кишкова форма хвороби, як у чоловіків, так і у жінок, веде до значної втрати маси тіла, а також до зневоднення організму. Аналіз наявних у медиків даних свідчить, що хвороби шлунково-кишкового тракту при Сніді проявляються в основному під дією грибів роду Candida, сальмонел, бактерій туберкульозу, цитомегаловирусов. Говорячи про те, як проявляється ця форма хвороби, слід зазначити, що симптоми в цьому випадку можуть бути найрізноманітнішими.

Приблизно в 20% випадків хвороба протікає як вторинна інфекція, яка вражає нервову систему людини. В результаті розвивається енцефаліт, менінгіт, абсцеси головного мозку, а приблизно в 2% випадків інфекція провокує пухлина головного мозку. Симптоми Сніду при цій формі проявляються на ранній стадії хвороби підвищенням температури тіла, зниженням пам'яті та інтелекту. Поступово хворий стає млявим і навіть загальмованим. На пізніх стадіях захворювання вірус продовжує розмножуватися, що провокує атрофію мозку. В результаті виникають серйозні симптоми — розпад особистості, втрата пам'яті, слабоумство, епілептичні припадки.

Приблизно у половини інфікованих хворих уражається шкіра і слизові оболонки, на яких з'являються ерозії. Пізніше на шкірі з'являються множинні пухлини, рак стінок кровоносних судин, активізуються грибкові і вірусні інфекції. Такі поразки вважаються одними з найбільш ранніх ознак Сніду.

Діагностика ВІЛ

Багато людей боятися прийняти рішення і пройти аналіз на ВІЛ. Тим не менш, якщо у людини є найменша підозра на зараження вірусом, аналіз крові необхідно здавати не зволікаючи, так як саме своєчасна діагностика може продовжити життя пацієнта. Здати кров бажано в спеціалізованому центрі, де при необхідності відразу ж можна отримати експрес консультацію фахівця. Втім, не так важливо, де саме здати аналізи: набагато актуальніше стоїть питання про негайну діагностиці.

Для виявлення вірусу в організмі людини практикується спеціальний тест на ВІЛ. В ході такого тестування можливо виявлення антитіл, що виробляються організмом у відповідь реакції на потрапляння в організм вірусу. Існує кілька різновидів таких тестів, причому, експрес-тест теоретично можна провести навіть у домашніх умовах.

Першим тестом, що дозволяє виявити вірус, є імуноферментний аналіз, який вважається найбільш поширеним методом встановлення діагнозу. За допомогою даного методу дослідження можна визначити наявність вірусу вже через три місяці після зараження. За цей час накопичується достатня кількість антитіл для виявлення інфекції. Проведення такого аналізу дає помилковий результат в 1% випадків. При підозрі на отримання хибнонегативного або хибнопозитивної результату можна провести повторний аналіз ще через три місяці.

Другий варіант дослідження – проведення так званого імунного блотінгу, який дозволяє виявити специфічні антитіла до ВІЛ. Результати цього тесту можуть бути позитивними, негативними та сумнівними. При отриманні сумнівного результату мова може йти про присутність в крові людини ВІЛ, однак організм ще не встиг виробити всі антитіла. В такому випадку необхідно спостереження спеціаліста та проведення повторного аналіз через певний період часу.

Третій проводиться тест — полімеразна ланцюгова реакція. Він дозволяє виявити РНК і ДНК віруси. В процесі цього тесту відбувається ефективна і високочутлива реакція, яка дозволяє виявити вірус у тому випадку, якщо результат імунного блотінгу невизначений. Також даний тест дає можливість виявити ВІЛ-статус новонароджених. Проведення такого тесту дає можливість виявити вірус вже через 10 днів після його попадання в організм. Але при цьому лікарі враховують, що настільки висока чутливість тесту дає реакцію і на інші інфекції. Тому хибнопозитивний результат досить поширений в даному випадку. Отже, остаточний діагноз тільки за такого тесту ставити не можна. Для проведення такого тесту необхідно складне обладнання, а також спеціально підготовлені професіонали. Зважаючи на високу вартість аналізу широко його в даний час не застосовують.

Можливе також визначення наявності інфекції методом експрес-тесту, який застосовується в екстрених ситуаціях. Але результат, отриманий при такому дослідженні, не може вважатися остаточним. Тому необхідно не пізніше провести будь-який інший повноцінний тест.

Лікування

Щоб забезпечити відносно ефективне лікування Сніду та ВІЛ-інфекції у хворих, лікарі вживають заходів для придушення активності вірусу. Крім того, практикується активне протистояння проявляються онкологічним хворобам і опортуністичних інфекцій, які виникають на тлі зниження імунітету. Крім того, хворому призначається певне ліки від Сніду, дія якого спрямована на стимуляцію захисних функцій організму. На жаль, до сьогоднішнього дня ефективна вакцина проти Сніду так і не розроблено. Тому лікарі роблять все можливе, щоб максимально зменшити прояв симптомів і поліпшити стан хворого. Перед призначенням будь-якого курсу лікування спочатку підтверджується діагноз і встановлюється, яка саме стадія хвороби має місце у пацієнта. Основним показанням до проведення специфічного лікування є зниження показників імунного статусу, а також розвиток вторинних хвороб.

Найбільш перспективне лікування ВІЛ та Сніду на сьогоднішній день – це комплексне застосування противірусних препаратів, які ефективно пригнічують розмноження вірусу, а також стимуляторів імунітету для запобігання стрімко проявляється імунодефіциту.

Однією з головних проблем, з якою доводиться зустрічатися при терапії ВІЛ-інфекції, є високий рівень токсичності, яким володіє практично кожне ліки від ВІЛ. Крім того, вірус дуже швидко пристосовується практично до будь-якого препарату, тому в процесі лікування застосовується комбінована терапія. Так як вакцина, що захищає від захворювання, досі перебуває у процесі розробки, сьогодні активно застосовується антивірусне лікування, при якому використовується відразу 2-3 препарату, які пригнічують розмноження ВІЛ.

Навіть якщо хворий впевнений, що йому відомо практично все про Снід, найбільш важливою умовою для успішного лікування захворювання є постійні консультації з фахівцем. Призначені лікарем препарати слід приймати суворо за рекомендаціями лікаря. Тільки в цьому випадку вірус Сніду в організмі знижується до мінімуму. З метою забезпечення контролю за ефективністю терапії постійно проводяться спеціальні аналізи, що дозволяють визначити силу імунної системи і кількість вірусу в організмі.

Незважаючи на те, що в даний час ефективних препаратів від ВІЛ не існує, згідно зі статистикою, близько третини людей з ВІЛ-інфекцією почувають себе задовільно і залишаються відносно здоровими протягом 10 років.

Але все ж лікування в певний час необхідно практично всім інфікованим людям. При прогресуванні Сніду немає можливості зупинити процес, але все ж перехід ВІЛ-інфекції в СНІД відбувається у різних людей за різний період часу. На сьогоднішній день існує не один міф про Снід. Але теза про те, що при вживанні наркотиків захворювання прогресує набагато швидше, це правда. Справа в тому, що при регулярному попаданні наркотичних речовин в організм послаблюється імунітет, а при взаємодії антивірусних препаратів з наркотичними речовинами може відбутися незворотна отруєння організму.

Важливо забезпечити хворому не тільки медикаментозне лікування, але і сприятливу психологічну обстановку. Інфікованим людям важливо регулярно спілкуватися і з лікарями, і з такими ж хворими. Для людей з ВІЛ знайомства легше завести у звичному для себе середовищі, серед таких же інфікованих пацієнтів. Реалії сьогодення свідчать про те, що такі хворі часто знаходять однодумців в Інтернеті: іноді для людей з ВІЛ форум або група в соціальній мережі є не менш важливою підтримкою, ніж консультації у лікаря. До того ж таке спілкування дозволяє скористатися досвідом «позитивних» хворих.

Профілактика

Профілактика Сніду і зараз залишається актуальнейшим питанням практично у всьому світі. Адже для того, щоб уникнути зараження, кожна людина повинна чітко розуміти те, як передається СНІД, а також усвідомлювати те, що при звичайних побутових контактах зараження не відбувається. Вчені остаточно визначили, які саме шляхи передачі вірусу існують. Тому важливим моментом в питанні профілактики є повна відмова від наркотиків, а також упорядкована сексуальне життя. Але навіть якщо сексуальні контакти відбуваються з одним постійним партнером, презерватив є важливою додатковою мірою безпеки.