9 грудня 2011

Міозит – це стан, при якому уражаються м'язи внаслідок впливу найрізноманітніших факторів. Це можуть бути запалення, травми, ураження токсичного характеру. Для даної недуги характерні больові відчуття, м'язова слабкість, а в деяких випадках відбувається навіть атрофія м'язів. При міозиті відбуваються запальні процеси в одній або відразу в декількох скелетних м'язах. Так запалення може розвинутися шиї, спині, грудній клітці. Якщо запалення розвинувся у великій кількості м'язів, то таку патологію прийнято називати полимиозитом. Якщо поразка відбувається не тільки в м'язах, але в процес включається і шкірний покрив, то дане захворювання називається дерматоміозит.

Для цього захворювання характерні локальні болі, інтенсивність яких збільшується після певного відрізка часу. Біль посилюється в процесі рухів, при яких скорочуються уражені м'язи. Відчуває біль пацієнт і під час пальпації. Через хворобливості в ході недуги проявляється обмеження руху суглобів. Слабкість м'язів з часом стає більш вираженою, уражені м'язи можуть атрофуватися з часом. Також міозит може перерости в хронічний недуга. У такому разі загострення відбувається під час нестабільних погодних умов, після переохолодження, ночами.

Причини міозиту

В якості причин виникнення міозиту прийнято виділяти інфекційні хвороби (ангіна, грип, ревматизм та ін); інфекції паразитарного типу (трихінельоз, ехінококоз); токсичні впливи (подагра, цукровий діабет). Також міозит може стати наслідком професійних особливостей роботи водіїв, піаністів, друкарок, тобто фахівців, які в силу професії напружують постійно одну і ту ж групу м'язів. Хвороба виникає внаслідок перебування людини в незручній позі тривалий час, після сильного переохолодження (міозит шиї), напруження м'язів, внаслідок судом м'язів при плаванні. У разі розвитку гнійного міозиту його причиною може стати місцевий інфікування.

Види міозиту

Фахівці визначають різні види міозитів. У більшості випадків міозит вражає широкі м'язи спини, шиї, плечей, рідше страждають м'язи сідниць. Але найбільш небезпечним вважається міозит шиї. При цьому недугу в шиї спочатку відчувається тупий біль, що віддає в область потилиці, плечі або між лопатки. При міозиті шиї, як правило, шийні хребці можуть нормально рухатися, але все ж іноді через больових відчуттів виникають обмеження руху.

Виникнення гострого гнійного міозиту дуже часто є ускладненням гнійних захворювань або септикопіємії. Його виникнення провокують стрептокок, стафілокок, пневмококінші мікроорганізми. Для даної форми хвороби характерне виникнення абсцесів, некрозів, флегмон у м'язах. При даній формі міозиту пацієнт відчуває сильну біль, яка стає ще більш відчутною під час руху або пальпації м'язів.

Внаслідок хвороб інфекційного характеру проявляються інфекційні негнойные міозити. В даному випадку больові відчуття і слабкість м'язів виражені значно менше, ніж при гнійному міозиті.

У хворих аутоімунними захворюваннями міозит є елементом клінічної картини. Міозит, що виникає внаслідок паразитарних інфекцій, розвивається із-за змін токсико-алергічного характеру, які відбуваються в організмі за наявності паразитів.

Для оссифицирующего міозиту характерна слабкість у м'язах, атрофічні процеси в м'язах, відкладення кальцію в сполучної тканини. При міозиті поперекових м'язів характерним симптомом є ниючі болі в попереку. Така хвороба протікає тривалий період, є частою причиною поперекових болів. При цьому спостерігається деяка щільність м'язів, їх болючість при пальпації.

Поліміозит

При полимиозите уражається не одна, а кілька груп м'язів. При цьому недугу немає проявів дуже сильної болі, проте спостерігається виражена м'язова слабкість. Хвороба починається з того, що пацієнтові стає важко виконувати звичайні дії, наприклад, підніматися по сходах. Пізніше, внаслідок атрофічних процесів в м'язах шиї людині стає важко утримувати голову вертикально. На останній стадії хвороби атрофуються жувальні, ковтальні, беруть участь у дихальному акті м'язи. Також у хворих полимиозитом іноді розвивається артрит. Якщо зробити правильну тактику лікування і здійснити його вчасно, то хворий повністю одужує.

Дерматоміозит

Дерматоміозит особливо часто проявляється у жінок у молодому або в середньому віці. Ймовірною причиною цієї хвороби вважаються генетичні фактори. Причиною, по якій відбувається запуск розвитку хвороби, може бути стрес, застуда, переохолодження, занадто тривале перебування під сонячними променями. Шкіра уражається червоного або фіолетового висипкою, яка з'являється на руках, обличчі, верхній частині корпусу. При дерматомиозите хворий скаржиться також на прояв слабкості, високої температури, ознобу. Людина починає різко втрачати вагу. При цьому симптоми хвороби можуть проявлятися як поступово, так і стрімко наростати. При подібному недугу м'язи часто стають в'ялими, а під шкірними покривами накопичуються солі кальцію, що провокують виникнення больових відчуттів.

Гострий і хронічний міозит

Захворювання прийнято ділити на гострий і хронічний міозит, також розрізняють професійний і простудний, гнійний і негнійний міозити. За умови наявності у хворого недолікованої гострій стадії міозиту хвороба може поступово знайти хронічну форму. При хронічному міозиті болі виникають у разі переохолодження, змін погоди, в нічний час. Хронічна форма міозиту виникає також внаслідок інфекційної хвороби.

Симптоми міозиту

Основними симптомом цього захворювання є біль, яка проявляється як ниючий. Під час руху або дотику до м'язів больові відчуття посилюються. З часом больові відчуття можуть наростати. Якщо помацати м'язи, то виявляються вузлики і тяжі, які є особливо болючими. Іноді в наявності невеликі набряки, почервоніння шкіри. Також у хворих миозитом може виникнути лихоманка, головні болі. При міозиті шиї, що виникає, як правило, внаслідок переохолодження, біль віддає в потилицю, між лопатки, плечі.

Міозит жувальних м'язів викликає стискання щелеп судомного характеру, напруга м'язів. Іноді хворий взагалі не може говорити і жувати. Якщо не вживати своєчасного лікування, то хвороба може прогресувати, через що запалення пошириться на нові групи м'язів.

Діагностика міозиту

При постановці діагнозу «міозит» слід розрізняти міозит і остеохондроз шийного відділу хребта. Для цього проводиться рентгенологічне дослідження, а також з'ясовується, чи збережена рухливість хребців і мають місце дегенеративні ураження. Фахівець вивчає скарги хворого. Пізніше проводиться аналіз крові: при міозиті в крові спостерігається підвищена активність м'язових ферментів, присутні специфічні антитіла. Для діагностики використовується електроміографія.

Лікування міозиту

Лікування міозиту слід обов'язково починати після прояву перших симптомів цієї хвороби. В якості терапії використовується багато різних методів, серед яких виділяють електростимуляцію м'язів і нервів за допомогою фізіотерапії і фармакопунктури. У процесі комплексної терапії використовуються анальгетики, засоби з судинорозширювальною дією. Якщо у хворого діагностовано гнійний міозит, йому призначають прийом антибіотиків. При даній формі міозиту іноді необхідно: розтин гнійника, дренування рани, її подальший промивання антисептиками.

Хороші результати спостерігаються після проходження курсу масажу у виконанні досвідченого фахівця. Хворим призначаються сеанси регулярної лікувальної фізкультури. Проте в даному випадку всі рухи хворого і розподіл навантаження повинен суворо контролювати лікар. Також застосовується вакуумна терапія, рефлексотерапія. В домашніх умовах застосовується сухе тепло. Так, уражене місце можна обмотати вовняним шарфом. Застосовується для лікування міозиту і метод розтирання ураженого місця. Для цього підійдуть розігріті і розчинені у воді ефірні олії (найбільший ефект приносить розтирання маслом евкаліпта, майорану, лаванди). Бажано, щоб хворий перший час перебував в стані спокою. Широко використовуються також народні методи лікування міозиту.

Профілактика міозиту

З метою профілактики міозиту дуже важливо попереджати будь-які перенапруження м'язів, уникати травм, не перебувати на протягах, на холоді. Слід дотримуватись активного способу життя, урізноманітнити раціон харчування здоровою їжею, завжди правильно і вчасно лікувати хвороби інфекційного характеру.