29 листопада 2011

Цікаву взаємозв'язок нещодавно помітили учені: виявляється між захворюваннями щитовидної залози і психіатричними проблемами існує взаємозв'язок. Вся справа в тому, що для пацієнтів з яскраво виявленим тривогою і депресією властива вкрай висока концентрація в крові гормону щитовидної залози. Таким чином, на думку лікарів, стабілізація гормонального фону може призводити і до позитивних результатів в психіатрії, такі дані днями опублікувала газета The New York Times.

Близько двох відсотків жителів Америки страждають від недостатньої вироблення гормонів щитовидної залози – гіпотиреозу. Фахівці вважають, що лікування хронічної форми даного захворювання може зменшити прояв психіатричних захворювань, а також привести в порядок когнітивні здібності.

Вірогідність збоїв в роботі щитовидної залози зростає з віком, а причин таких збоїв може бути величезна кількість. Підвищений синтез щитовидних гормонів веде до прискорення обміну речовин, що в свою чергу може призводити до швидкої втрати ваги, підвищеним серцебиття та пітливості, тривожності. Недолік же, навпаки, сприяє набору ваги, депресії, млявості, проблем з пам'яттю і концентрацією уваги. Єдине, на чому лікарі не можуть зійтися одноголосно, що все-таки первинніші – проблеми психіатричного характеру або патології щитовидної залози.

Деякі лікарі вважають, що лікування прихованої форми порушень щитовидної залози і депресії повинно проводиться одним засобом – гормонами. Але тут починають сперечатися ендокринологи, які дотримуються думки, що приховану форму гіпотиреозу взагалі лікувати не варто через стресового навантаження на серце. А це в кінцевому підсумку призводить до підвищеного ризику виникнення хвороби Альцгеймера і слабоумства в старості.

Після п'ятдесяти років у жіночого населення порушення в роботі щитовидної залози виникають частіше, ніж у чоловіків. Фахівці розглядають дану ситуацію з цікавою точки зору: вони вважають, що така статистика зумовлена небажанням жінок лікувати незначні відхилення, списуючи їх на різноманітні фактори. Жіноча психіка, при цьому, як раз менш стійкою.

Ще один момент, який для лікарів залишається незрозумілим – це визначення нормального рівня гормонів щитовидної залози, тому що для різних людей у здоровому стані ці показники можуть відрізнятися в 10 разів.