8 грудня 2011

Клишоногість – це стан, для якого характерна деформація стопи. При цьому стопа відхилена всередину від поздовжньої осі гомілки. Прийнято розрізняти клишоногість вроджену і придбану. Дана патологія досить поширена: так, від усіх вроджених деформацій клишоногість становить близько 12%. При цьому у хлопчиків даний недуга виявляється в два рази частіше, ніж у дівчаток, і приблизно в половині випадків має місце двостороння клишоногість.

Причини клишоногості

За умови народження дитини з клишоногістю у здорових батьків ймовірність народження другої дитини з подібним вад зростає на кілька відсотків (2-5%). Однак у більшості випадків клишоногість у дітей має спорадичний характер, що підтверджує її походження як вродженого пороку. Фахівці стверджують, що у плода порушується розвиток м'язів приблизно на 8-12 тижні внутрішньоутробного розвитку. Дослідники називають і інші причини виникнення такого пороку. Так, причиною деформації кінцівок може стати тератогенну дію ряду речовин – наркотиків (Ecstasy), хімічних елементів. Також є ймовірність вродженої клишоногості, якщо у вагітної жінки спостерігається дуже низький об'єм навколоплідних вод (тобто маловоддя). Існує також нейром'язова теорія виникнення вродженої клишоногості. Цю теорію доводить одне з пояснень походження фіброзу м'яких тканин, який проявляється внаслідок порушення іннервації з-за первинного дефіциту нервових волокон. Незважаючи на наявність декількох теорій, описаних вище, на сьогоднішній день не існує чіткого і єдино правильне пояснення походження даної патології.

Види клишоногості

Прийнято розрізняти деякі види клишоногості згідно з певними ознаками. Так, з точки зору етіології захворювання розрізняють: ідіопатичну (первинну) клишоногість і вторинну клишоногість. У свою чергу, вторинну клишоногість прийнято розділяти на неврогенного клишоногість, артрогрипоз і синдром амніотичних перетяжок.

З точки зору тяжкості цього захворювання розрізняють легку клишоногість (це порівняно незначна деформація стопи, легко піддається корекції); захворювання середньої важкості і клишоногість тяжкого ступеня (сильно виражена деформація стопи, при цьому має місце велика ригідність)

Діагностика клишоногості

Діагноз «клишоногість» спеціаліст, як правило, може поставити в пологовому будинку, керуючись оглядом дитини і виявленої в процесі характерною деформацією. У деяких випадках може спостерігатися зовнішня торсія (тобто скрученность) кісток гомілки, а також инфлексия (перегин) підошви таким чином, що з-за перегину утворюється поперечна борозна Адамса. До того ж, досить часто у дитини діагностується гіпоплазія (тобто недорозвинення) стопи, а також зменшений обсяг тканин гомілки, тобто її гіпотрофія.

Попередню діагностику проводять, керуючись результатами ультразвукового дослідження, яке проводитиметься плоду пренатально у другому триместрі вагітності (після 16 тижнів).

При постановці такого діагнозу лікар враховує, що клишоногість дуже часто поєднується з певними патологіями. Так, дуже часто паралельно з клишоногістю у дітей розвивається дисплазія кульшового суглоба, а також спина біфідо без клінічної картини миелодисплазии.

Лікування клишоногості

В процесі лікування цієї недуги дуже важливо дотримання деяких принципів, від яких безпосередньо заздрості ефективність подальшої терапії. Отже, дуже важливо почати лікувати клишоногість якомога раніше, бажано в перші дні після народження дитини з патологією. По-друге, в процесі лікування лікар повинен вибрати таку методику, щоб забезпечити повну корекцію всіх без винятку компонентів деформації. Не менш важливим моментом при лікуванні клишоногості вважається постійний моніторинг і корекція деформацій стопи. Такі заходи слід приймати регулярно, до тих пір, поки не закінчиться період росту стопи (у віці 12-14 років)

Головним консервативним методом лікування клишоногості на сьогоднішній день вважається гіпсування. Для більшого ефекту лікування також проводиться коригувальний масаж протягом двох тижнів. Одразу ж після цього застосовується метод гіпсування, який в деяких випадках поєднують з аплікаціями парафіном. Гіпсування застосовується для лікування такої патології у дітей раннього віку. Накладати гіпс на кінцівки можна вже з 3-7-денного віку. Спочатку досягається максимально можлива корекція стопи, після чого на неї накладається гіпсова пов'язка. Таку пов'язку дитині слід міняти приблизно через один тиждень, пізніше її міняють через дві тиждень. Гіпс не знімають до тих пір, поки не буде досягнута повна або максимально можлива корекція стопи.

Корекції деформованої стопи проводять у визначеному порядку. Спочатку коригується варус і приведення, потім проводиться супінація стопи, эквинуса. Наступним етапом буде накладення гіпсу на період від трьох до п'яти місяців.

Однак на сьогоднішній день ефективність терапії виключно із застосуванням традиційного гіпсування становить лише 58%.

Крім традиційного методу гіпсування сьогодні застосовують також метод накладання гіпсу за Понцети, який був названий за прізвищем американського лікаря-ортопеда. Подібний метод прийнято вважати стандартним в деяких європейських країнах, а також у США. Його ефективність досягає 89%.

При клишоногості хворим призначається не тільки гіпсування, але і носіння туторов. Це спеціальні ортопедичні пристрої, які фіксують стопу у потрібному положенні. Щоб виготовити подібне пристосування, що використовується гіпсовий зліпок ніжок дитини. Пристосування кріпиться до ноги за допомогою ременів з липучками. Надіваються тутори на ноги дитину в основному в період сну. Також за рекомендацією лікаря застосовується носіння шин, які фіксують стопи у потрібному положенні. Хороший ефект дає також регулярне носіння спеціального ортопедичного взуття.

Якщо масаж і гіпсування дають хороший результат, то лікар призначає повторення цих процедур. У випадку неефективності таких методів дитині у віці 1-2 років проводять хірургічну операцію. Оперативне втручання необхідно приблизно в 10-30% випадків клишоногості. Така операція передбачає пересадку сухожилля передньої великогомілкової м'язи на кубовидну латеральну кістка. Це допомагає запобігти в подальшому інверсію стопи.

Ускладнення клишоногості

При правильному підході до лікування клишоногості у дітей з'являються дуже високі шанси позбавлення від цієї недуги. Але якщо хвороба не піддається своєчасному лікуванню, з'являється ризик підвивиху кісток стопи. За такої патології сильно грубіє шкіра стоп, м'язи гомілки не беруть участь у ходьбі і, відповідно, атрофуються. Через деякий час порушуються нормальні функції колінних суглобів, внаслідок чого виявляються помітні порушення рухової функції ніг пацієнта.