Опис актуально на 25.01.2012

Протигрибковий препарат. Діючою речовиною є високоселективний інгібітор процесів синтезу похідних стеролів всередині клітин грибів — флуконазол. Дифлюкан ефективний проти дріжджових грибівпроти дріжджоподібних грибів, а також проти цвілевих грибів. Препарат Дифлюкан чудово всмоктується в травному тракті і показав високу біодоступність при пероральному прийомі: концентрація препарату в крові при прийомі в таблетованій формі становить понад 91 % від рівня речовини в плазмі при внутрішньовенному введенні. Прийом їжі жодним чином не впливає на біодоступність Дифлюкана, а гранична концентрація в плазмі крові досягається вже через 30-90 хвилин. Час напіввиведення становить 30 годин, дія препарату триває добу. Дифлюкан добре проникає в шкіру, органи, тканини, в тому числі в спинномозкову рідинусекрет слизових оболонок і слину. Високі концентрації флуконазолу (вище, ніж в плазмі крові) зазначаються в шкірі (в роговому шарі), в потових залозах. У незміненому вигляді з організму виводиться нирками. Випускається у вигляді порошку, сиропу, капсул, таблеток.

Показання:

Дифлюкан призначають при грибкових пораженияч статевої сфери у жінок, відомих як вагінальні кандидози. Препарат ефективний при всіляких грибкових інфекціях, викликаних грибками Candida (кандидоз). Дана патологія може бути викликана імуносупресивної терапії, тривалим застосуванням антибіотиків, імунодефіцитом, у тому числі при ВІЛ-інфекції. Можливо застосування Дифлюкана і з профілактичною метою. Іншими показаннями до призначення лікарського засобу Дифлюкан є криптококоз (у тому числі криптококовий менінгіт), мікозного ураження шкіри, ураження грибковою інфекцією нігтьових пластинок (оніхомікози).

Протипоказання:

Дифлюкан не призначають при одночасному застосуванні терфенадину, цизаприду. Не проводились випробування і відсутні дані про безпеку застосування флуконазолу при вагітності і в період лактації, і, хоча дане протипоказання слід вважати відносним, призначати Дифлюкан вагітним слід обережно. Непереносимість флуконазолу також є одним з протипоказань для призначення препарату.

Побічна дія:

У переважній більшості випадків прийом препарату Дифлюкан не супроводжується побічними ефектами, однак, порушення з боку внутрішніх органів можливі. Нервова система: можуть мати місце головний біль, що супроводжуються вертигоможлива підвищена м'язова збудливість і судомний синдром. Шкірні покриви можуть відреагувати на прийом Дифлюкана алергічними реакціями, можливо навіть розвиток таких ускладнень як злоякісна еритема (ускладнення називається синдром Стівена-Джонсона), яка проявляється виникненням хворобливих бульбашок на слизових і шкірних покривах. Відзначені випадки такого грізного ускладнення як синдром Лайєлла: на шкірі з'являються бульозні елементи, в яких розвиваються некротичні процеси. Травний тракт: біль в епігастрії, зміна лабораторних показників функції печінки, приєднання токсичного гепатиту, порушення травлення, блювання, напади нудоти. З боку серця можуть бути зміни провідності, які знаходять відображення і на кардіограмі. В крові може мати місце зниження вмісту тромбоцитів, агранулоцитоз і лімфоцитопенія. Алергічні реакції можуть досягати максимального ступеня вираженості (анафілактичний шок).

Спосіб застосування:

Дифлюкан, що випускається у формі капсул, має дозування: 150 мг, 100 мг та 50 мг. У розчинах для внутрішньовенного введення по 100 мг і 200 мг у флаконах по 50 мл і 100 мл. Доза препарату 150 мг є ефективною добовою, приймається разом з прийомом їжі. Для лікування більшості грибкових уражень досить одноразово прийняти 150 мг Дифлюкана. Так при вагінальному кандидозі жінкам достатньо один раз прийняти одну таблетку препарату Дифлюкан, а при хронічному процесі лікарський засіб необхідно приймати в тій же дозі з періодичністю один раз на місяць. Для профілактики цього стану Дифлюкан показаний в тому ж дозуванні. При ряді грибкових інфекцій доза препарату може бути збільшена до 400 мг, а курс лікування продовжується до чотирьох тижнів.

Особливі вказівки:

Відзначені випадки розвитку важкого токсичного гепатиту на тлі прийому Дифлюкана, тому під час терапії необхідно ретельно контролювати рівень печінкових ферментів. Особливо це стосується пацієнтів, в анамнезі яких є захворювання печінкової системи, а також якщо функція печінкових клітин порушена. Таким хворим категорично заборонено займатися самолікуванням і приймати Дифлюкан без попередньої консультації з фахівцем. Токсичний гепатит, викликаний прийомом Дифлюкана, може закінчитися летальним результатом. Некротичні зміни шкіри (синдром Лайєлла), як правило, мали місце при важкої супутньої патології імунної системи (ВІЛ). У пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями та супутніми порушеннями електролітного балансу повинні приймати препарат з обережністю, так як високий ризик розвитку аритмії. При вагітності і лактації Дифлюкан призначають лише за життєвими показаннями, так як немає відомостей про те, що препарат безпечний і не має терратогенное вплив на плід.

Лікарська взаємодія:

Дифлюкан у поєднанні з оральними контрацептивами підвищує вміст останніх у крові. Рифампіцин сприяє прискоренню виведення Дифлюкана з плазми крові, що вимагає корекції дозування флуконазолу у бік підвищення. У свою чергу Дифлюкан підвищує в крові вміст Теофіліну, що потребує зменшення дози останнього при одночасному прийомі. Терфенадин і Дифлюкан можуть впливати на електричну активність серця, змінюється кардіограма, порушується серцевий ритм. Можливий летальний наслідок, тому застосування одночасно цих препаратів можливе лише тоді, коли дозування Дифлюкана не перевищує 400 мг. Все вищесказане про Терфенадин вірно і по відношенню до Цизаприду. Дифлюкан може змінювати вміст у крові Циклоспорину, тому при одночасному прийомі рекомендується одноразово провести контрольне дослідження рівня останнього в плазмі крові. Дифлюкан підвищує концентрацію Бензодіазепіну, що призводить до виникнення психомоторних реакцій. Поєднаний прийом Дифлюкана і препаратів, що впливають на час згортання крові, може бути чреватий збільшенням часу згортання і появою кровотеч. Гідрохлортіазид зменшує виведення Дифлюкана і підвищує його концентрацію в крові на 40 %.