Опис актуально на 12.05.2012

Противірусний препарат. Основним речовиною є ацикловір. Активний компонент препарату Виролекс представлений аналогом нуклеозиду тимидина синтетичного походження. Принцип впливу на вірусну клітку заснований на перетворенні і дії активної речовини на фермент тимідинкіназу вірусу. Ацикловір высокоспецифичен, высокоселективен. Препарат накопичується в клітинах, інфікованих вірусом герпесу. Лікарський засіб высокоактивно щодо збудника оперізувального лишаю, вітряної віспи, вірусу Епштейн-Барра, проти герпес симплекс першого і другого типу. Ацикловір виявляє помірний вплив на цитмегаловирус. Активна речовина лікарського засобу має імуностимулюючим ефектом. Виролекс випускається у вигляді капсул, мазей, таблеток, лиофилизата, суспензії, креми.

Показання:

Виролекс призначають при важкому і рецидивуючому перебігу генітального герпесудля профілактики герпесу. Лікарський засіб застосовують при оперізувальному герпесі, вітряній віспі.

Протипоказання:

Виролекс не призначають при непереносимості ацикловіру, валацикловіру. При грудному годуванні і виношуванні вагітності ацикловір застосовують з обережністю. Внутрішньовенні вливання здійснюють після консультації фахівців при дегідратації, ниркової патології системи, при одночасному прийомі цитостатиків.

Побічна дія:

Виролекс може викликати шкірні алергічні реакції, анафілактичні реакції, синдром Стівенса-Джонсона, лихоманку, підвищення рівня ферментів печінки, порушення зору, периферичні набряки, лейкопенію, галюцинації, лімфоаденопатія, лейкопенію, головні болі, ексудативну еритему. При парентеральному введенні можливий розвиток флебіті, ознак енцефалопатії, печінкової недостатності системи, гемолітичних порушень, гемолізу, психічних розладів, гематурії, падіння кров'яного тиску, психоз, пригнічення психічного стану, ДВЗ-синдром. При прийомі всередину Виролекс викликає алопецію, порушення в роботі травного тракту, нездужання, міалгію, запаморочення, ажіотаж, сонливість, парестезії, абдомінальні болі, нудоту.

Передозування:

Прийом 20 г ацикловіру не викликає розвитку певних специфічних симптомів. При болюсному, парентеральному введенні високих дозувань відзначаються порушення водно-електролітного балансу, гіперкреатинемія, кома, судомний синдром, підвищення азоту сечовини, летаргія, порушення в роботі ниркової системи. Потрібен гемодіаліз, підтримання функцій уражених органів.

Спосіб застосування:

Виролекс призначають внутрішньовенно краплинно, всередину, зовнішньо. Пацієнтам з імунодефіцитом для профілактики рецидиву герпес симплекс ацикловір призначають кожні шість годин по 200мг. При вираженому імунодефіциті дозу збільшують до 400 мг п'ять разів на день. Тривалість противірусної терапії 5 днів. Початкова терапія при генітальному герпесі: по 20 мг 6 разів в період неспання. Лікування простого герпесу: 5 раз в день по 200-400мг, курс 10 днів. При оперізувальному герпесі Виролекс призначають у кількості 800 мг кожні чотири години під час неспання. При генералізованому ураженні герпесом симплекс новонароджених дітей Виролекс призначають протягом 10 днів кожні 8 годин по 10 мг/кг.

Особливі вказівки:

У пацієнтів зі зниженим імунітетом тривала терапія ацикловіром може викликати появу вірусів, які стійкі до діючої речовини препарату Виролекс. Достовірних відомостей про повної безпеки застосування лікарського засобу у вагітних жінок немає. Лікування ацикловіром при вагітності виправдане лише у ситуаціях, коли користь від терапії перевищує можливі наслідки застосування препарату для плода. При пероральної терапії рекомендується забезпечувати пацієнта достатньою кількістю рідини. На період лікування жінці рекомендується припинити годування груддю. Виролекс не захищає від передачі герпесу при статевому контакті, тому пацієнтам слід утримуватися від сексуальних контактів на момент терапії.

Лікарська взаємодія:

При одночасному призначенні імуностимуляторів реєструється посилення ефекту. У разі змішування розчинів з лікарськими засобами важливо враховувати при внутрішньовенному введенні лужну реакцію препарату Виролекс. При призначенні блокатором канальцевої секреції відзначається зниження секреції в канальцях для введеного ацикловіру, що веде до збільшення концентрації препарату в спинно-мозкової рідини, крові. Також реєструється посилення токсичного впливу, подовження часу напіввиведення з організму. Призначення нефротоксичних засобів підвищує ймовірність ураження ниркової системи.