20 березня 2013

Емоційно нестійкий розлад особистості – це стан, при якому у хворого виявляється виражена імпульсивність, неврівноваженість. При цьому хворому дуже складно самостійно контролювати такі прояви. Люди з цим розладом схильні до дій без урахування їх наслідків, у них завжди нестійкий настрій, а сильні афективні спалахи можуть виникати з-за самого дрібного приводу. За оцінками фахівців, ця недуга зазначається у 2-5% населення. Найчастіше хвороба вражає жінок. Фахівці виділяють два види такого розладу: імпульсивний тип і прикордонний тип.

Симптоми

У хворих з емоційно-нестійким розладом особистості визначаються виражені симптоми такого стану. Емоційний розлад у людини виражається сильної збудливістю і дратівливістю, яка, як правило, поєднується з злопам'ятністю, злостивістю, вибуховим характером. Такі люди збудливі, у них відзначається в'язкість афективних реакцій. Часті коливання настрою у них поєднуються з яскраво вираженими вибухами емоцій. Афективні коливання розвиваються як наслідок впливу зовнішніх причин, які дуже часто бувають незначними. Люди, у яких розвивається емоційно нестійкий розлад особистості, майже завжди шукають причини для невдоволення, їх все дратує. Як правило, такі хворі не можуть адекватно оцінити ситуацію з огляду на те, що їм не вистачає розсудливості.

Емоційний розлад особистості спонукає людину сприймати всі звичайні події, які відбуваються в житті кожен день, з відтінком трагічності. Отже, більшість ситуацій викликають у них серйозне напруження емоційного характеру, і, як наслідок, серйозні спалахи гніву. Останнє особливо часто проявляється при сімейних конфліктах, що, в підсумку, веде до бурхливих проявів обурення і навіть до фізичного насильства.

Такі хворі не схильні адекватно реагувати на заперечення, вони не можуть довго вислуховувати чужу думку і вкрай категоричні у всіх суперечках. Інтереси інших людей їх практично не обходять, так як вони категорично впевнені у власній значущості. Але при цьому такі люди не здатні усвідомити, що вони є винуватцями конфліктів. Навпаки, вони схильні вважати, що всі оточуючі їх не цінують і не можуть зрозуміти.

Саме тому правильне лікування емоційного нестійкого розладу особистості дозволяє не тільки поліпшити стан хворої людини, але і усунути напруження в сім'ї, яке виникає із-за його хвороби.

Типи розладу

Органічний емоційно лабільний розлад поділяються на два типи. Це імпульсивний і прикордонний варіанти розвитку хвороби.

Людям з імпульсивним типом властиві постійні прояви дуже сильної емоційної збудливості. Спочатку це розлад проявляється у дітей в ранньому дошкільному віці. Такі малюки часто кричать, вони постійно виявляють озлобленість. Якщо батьки декларують певні заборони або обмежують їх свободу, то такі дії викликають у дітей виражені реакції протесту. При цьому вони проявляють агресію і злість.

Коли дитина йде в школу, ознаки захворювання стають більш вираженими, з-за чого їх, як правило, вважають «важкими» дітьми. Вони дуже рухливі, постійно пустують і при цьому не реагують на зауваження. Такі школярі схильні до капризів і постійної уразливості. Дратівливість часто поєднується з жорстокістю і похмурістю. В колективі таким дітям спілкуватися з однолітками дуже складно, так як вони незлагідні і часто демонструють злопам'ятність. Спілкуючись зі своїми однолітками, вони прагнуть бути лідерами, диктувати власні порядки і командувати. У підсумку такі прояви ведуть до конфліктів. А ось до навчання такі діти найчастіше ставляться без особливого інтересу. Їх складно захопити якимись оригінальними підходами до шкільних предметів і позакласним заняттям. Як наслідок, школу діти з цим розладом закінчують з працею, і в подальшому житті їм дуже важко втриматися на стабільному робочому місці.

Для сформованої психопатії збудливого типу характерні приступи злості, люті, до яких часто домішується різке рухове збудження. У період запальності такі люди здатні робити абсолютно необдумані дії, які можуть нести небезпеку для оточуючих людей. Така поведінка особливо яскраво проявляється у людей з імпульсивним типом емоційного розладу під час алкогольного сп'яніння. Незважаючи на те, що такі люди демонструють активність, вони часто не здатні діяти цілеспрямовано і домовлятися з оточуючими людьми, знаходячи компроміс. Серед хворих такого типу зустрічаються люди, для яких характерна розгальмованість потягів, схильність до сексуальних ексцесів.

За умови правильного впливу з боку оточення і особливого підходу до виховання психопатичні прояви у людини з часом можуть стабілізуватися, а іноді і повністю компенсуватися. За таких умов приблизно до 30-40 років поведінка людини стає більш стабільною, а прояви емоційної збудливості помітно зменшуються.

Але можливий і інший шлях розвитку такої форми емоційного розладу. У такому разі психопатичні особливості посилюються. Цьому сприяє захоплення алкоголем, безладне життя, нетерпимість і нестриманість у бажаннях. У таких випадках соціальна адаптація порушується. В особливо важких випадках такі люди можуть здійснювати вчинки, що ведуть до порушення закону.

Прикордонний тип емоційного розладу проявляється по-іншому. При встановленні діагнозу цей стан слід диференціювати з шизофренію, шизотипическим розладом, афективними розладами, фобіями.

Для прикордонного типу особистості характерна загострена вразливість, живе уяву, активність когнітивних процесів. Люди демонструють постійне бажання бути включеними в сферу інтересів, які для них актуальними. Такі люди особливо чутливі до тим перешкодам, які можуть виникати на шляху до самореалізації, вони завжди намагаються функціонувати на максимумі можливостей. Такі люди навіть на самі звичайні події можуть реагувати занадто яскраво і навіть в деякій мірі гиперболизировано. У звичайній ситуації вони відчувають почуття, які здорові люди здатні переживати виключно в період стресу.

У людей з прикордонним типом емоційного розладу вже в підлітковому віці спостерігається дуже сильна сугестивність, схильність до фантазування. Вони дуже швидко змінюють свої захоплення, а також не можуть завести стабільні відносини з однолітками. На шкільні порядки і правила, встановлені батьками, вони можуть взагалі не звертати уваги. Тому, маючи непогані інтелектуальні можливості, такі діти демонструють погану успішність.

Прикордонні особистості також відрізняються лабільністю самооцінки, порушенням аутоідентіфікаціі, мінливістю цілей і життєвих переконань. Їм легко навіяти будь-яку думку, вони піддаються зовнішньому впливу. Серед таких пацієнтів зустрічаються багато тих, хто демонструє ті форми поведінки, які не схвалюються в суспільстві. Це може бути постійне пияцтво, наркоманія, а також кримінальні дії.

Люди з емоційним розладом прикордонного типу дуже швидко стають залежними від інших людей, причому це можуть бути навіть незнайомі особи. Хворі демонструють у таких зв'язках надцінні прихильності, з-за яких виникають серйозні конфлікти і страждання. Іноді вони можуть практикувати при цьому суїцидальний шантаж.

Такі люди, як правило, ведуть нерівну життя, в якій спостерігаються постійні зміни в сімейних справах і соціального життя. Вони дуже часто переходять від однієї крайності до іншої. Наприклад, бурхливі і всепоглинаючі почуття змінюються раптовим розставанням, а збільшення якоюсь справою – різкою втратою інтересу до нього. Але все ж такі люди здатні знаходити вихід зі складної ситуації і пристосуватися до нових життєвих обставин.

При розвитку прикордонного розлади особистості у хворих періодично проявляються тривалі періоди високої активності, почуття гострого сприйняття навколишніх явищ. Але під впливом деяких життєвих подій такі періоди змінюються дистимическими фазами. Тоді людина відчуває, що його психічні можливості знижуються, іноді, в особливо важких випадках, спостерігається прояв психічної анестезії.

Діагностика

Діагностику проводить фахівець-психіатр. В процесі встановлення діагнозу важливо диференціювати даний тип розлади з органічним розладом особистості, при якому спостерігаються подібні симптоми, однак крім них також присутні дисмнестические і когнітивні порушення, розлади потягів.

Основою для встановлення такого діагнозу є спостереження лікаря за поведінкою хворого, зокрема, виявлення порушень в емоційному реагуванні, мисленні, сприйманні та інших неадекватних проявів.

Лікування

Для лікування емоційно-нестійкий розлад особистості практикується застосування як індивідуальної, так і групової психотерапії, гештальт-терапії. Також застосовується поведінкова терапія і методи контролю над імпульсами. Практикується прийом медикаментозних засобів — препаратів літію і протисудомних препаратів.

Якщо у пацієнта спостерігаються напади тривоги, лікар призначає лікування транквілізаторами. При регулярному зниження настрою у хворого з таким розладом практикується прийом антидепресантів. Людям з високим рівнем збудливості призначається курс лікування нейролептичними засобами.

Терапію слід призначати таким чином, щоб забезпечити процес перебудови особистості хворого, сформувати в неї нові установки і змінити його ставлення як до себе, так і до навколишнього світу. Крім того, лікування передбачає позитивний вплив на хворого з метою заспокоєння тривоги, астенічних порушень, занадто сильної збудливості. Отже, таке лікування може тривати протягом багатьох років.

Профілактика

Профілактика прояви емоційно нестійкого розладу особистості у дітей передбачає, насамперед, забезпечення сприятливих умов для виховання і розвитку дитини. При постійному прояві з його боку агресії і імпульсивності батьки повинні обов'язково проконсультуватися у психолога або психіатра. Важливо гармонізувати стосунки в сім'ї, щоб дитина росла в доброзичливій і позитивній обстановці.

Ще одна важлива міра профілактики – відмова від алкогольних напоїв і психоактивних речовин.