Опис актуально на 28.03.2012

Блокатор гістамінових рецепторів. Активний компонент пригнічує продукцію базальної соляної кислоти в шлунку, а також стимульовану ацетилхоліном, гістаміном і гастрином НСl. Фамотидин знижує активність пепсину, підвищує рН шлункового соку, знижує вироблення НСl. Завдяки підвищенню рівня глікопротеїнівзбільшення утворення шлункового слизу, стимуляції синтезу простагландинів, секреції гідрокарбонату досягається протекторну і ранозагоювальну дію препарату Фамотидин. Лікарський засіб сприяє припиненню шлункових кровотеч, сприяє загоєнню ушкоджень слизової шлунка, рубців стресові виразки. Препарат чинить слабку дію на оксидазную систему ферменту цитохрому Р450 в печінковій системі (переважна вплив). Свою дію Фамотидин починає через годину, триває 12-24 години. При внутрішньовенному введенні ефект реєструється через півгодини. Одноразовий прийом веде до придушення секреції на 10-12 годин. Фамотидин випускається в таблетованій формі, у вигляді лиофилизата (розчин вводять внутрішньовенно).

Показання:

Фамотидин призначають при гіперацидності шлункового соку, виразкове ураження травної системи, стресових виразках, симптоматичних виразках, синдромі Золлінгера-Еллісона, НПЗЗ-гастропатії, ерозивно варіанті рефлюкс-езофагіту, печіїдля профілактики рецидивів кровотеч після оперативних втручаннях на травну систему, полиэндокринном аденоматозе, при системному мастоцитозе. Фамотидин призначають для профілактики аспірації шлункового соку у хворих, яким дають загальну анестезію. Препарат ефективний при диспепсичних розладах. Лікарський засіб призначають для профілактики аспіраційного пневмоніту.

Протипоказання:

Фамотидин не призначають при грудному вигодовуванні, непереносимості компонентів, в період виношування вагітності. При цирозі печінки з супутньою портосистемною енцефалопатією, при патології нирок, печінкової системи, в педіатрії призначають з обережністю.

Побічна дія:

Травний тракт: болі в епігастрії, сухість у роті, нудота, зниження апетиту, блювання, підвищення рівня ферментів печінки, гострий панкреатитзмішаний гепатит, гепатоцелюлярний гепатит, холестатичний гепатит. Органи чуття: дзвін у вухах, парез акомодації, нечіткість зорового сприйняття. Сечостатева система: зниження лібідо, аменорея, гінекомастія, гіперпролактинемія. Може розвинутися агранулоцитоз, алергічні реакції, тремор, падіння кров'яного тиску, запаморочення, асистолія, АВ-блокада, брадикардія, анафілактичний шок, бронхоспазм, міалгія, артралгія, галюцинації.

Передозування:

Проявляється тремором, колапсом, руховим збудженням, падіння артеріального тиску, блювотою. Потрібен гемодіаліз, посимптомная терапія.

Спосіб застосування:

Фамотидин таблетки приймають внутрішньо. При виразкових ураженнях травної системи: по 0, 02 г двічі на день або на 0, 04 г перед сном. В деяких випадках кількість препарату підвищують до 80-160 мг. Тривалість терапії 4-8 тижнів. З метою профілактики рецидивів виразкових уражень призначають 1 раз на день по 0, 02 г на ніч. Початкова доза при синдромі Золлінгера-Еллісона – 20-40 мг 4 рази на добу, можливе підвищення дози до 24-48 мг. Профілактика аспірації вмісту шлунка: 0, 04 грама; перед хірургічним втручанням приймають за 2 години до операції. При рефлюкс-езофагіті: двічі в день по 0, 02 грама. Внутрішньовенно Фамотидин вводять повільно 2 хвилини: по 20 мг кожні 12 годин. Для профілактики аспіраційного пневмоніту: внутрішньом'язово 0, 02 г перед операцією, або вранці в день хірургічного втручання. Порошок для ін'єкцій розчиняють в хлориді натрію 0, 9% 5-10 мл

Особливі вказівки:

Прийом Фамотидину може маскувати симптоми, що вказують на карциному у шлунку. Рекомендується перед призначенням препарату виключити злоякісні новоутворення травного тракту. Лікарський засіб необхідно відміняти поступово для попередження синдрому «рикошету». При стресі, тривалій терапії можливий розвиток бактеріальної інфекції в шлунку, не виключено подальше поширення мікробів. Фамотидин необхідно приймати через дві години після застосування кетоконазолу, ітраконазолу для профілактики їх гипервсасывания. При проведенні шкірних реакцій на гістамін важливо враховувати, що блокатор гістамінових рецепторів може подавити реакцію і призвести до ложноотрицательному результату. Лікування передбачає виключення з раціону продуктів, що подразнюють слизову шлунка.

Лікарська взаємодія:

Фамотидин пригнічує метаболізм діазепаму, аминофеназона, феназону, лідокаїну, кофеїну, трициклічних антидепресантів, фенітоїну, непрямих антикоагулянтів, аминофиллина, метронідазолу, метопрололу, буформина, гліпізиду, теофіліну, метопрололу, клавуланової кислоти в печінці. При прийомі препаратів, що пригнічують кістковий мозок підвищує ризик розвитку нейтропенії. Фамотидин знижує всмоктування кетоконазолу, ітраконазолу. Сукральфат та антациди зменшують швидкість абсорбції. Фамотидин сумісний з розчином хлориду натрію, декстрози. Лікарський засіб збільшує всмоктування клавулоновой кислоти, амоксициліну.