7 лютого 2013

Остеомієліт щелепи – це гнійно-некротичний процес інфекційної природи, який розвивається в кості, а також в тканинах, що її оточують. Запальний процес починає активно розвиватися після того, як в кісткову тканину потрапляє інфекція.

Класифікація

Виділяється кілька видів остеомієліту щелепи з урахуванням джерела інфекції. Одонтогенний остеомієліт щелепи є серйозним ускладненням запущеного карієсу зубів. Згідно зі статистикою, цей вид остеомієліту діагностується приблизно в 75% випадків. Хвороба розвивається після того, як інфекція з каріозної порожнини проникає в пульпу, а потім в корінь зуба. Далі вона також захоплює тканину кістки. Приблизно в 70% випадків остеомієліт вражає нижню щелепу, в інших випадках уражається верхня щелепа. Основною причиною розвитку цього захворювання стає вплив мікроорганізмів трьох груп: стафілококів, стрептококів, анаеробних бактерій. Хвороботворні мікроби потрапляють в кісткову тканину по лімфатичних судинах і по кістковим канальцям.

Гематогенний остеомиелит – наслідок зараження тканини кістки інфекцією, перенесеної струмом крові з первинного вогнища, в якому розвинувся запальний процес. Ця форма захворювання може розвинутися внаслідок хронічного тонзиліту, а також інших вогнищ хронічної інфекції. Гострий інфекційний процес, наприклад, дифтерія, скарлатина та інші хвороби, також може стати причиною остеомієліту щелепи. При гематогенному остеомієліті спочатку уражається частина тіла кістки, і тільки після цього запалення може вразити також зуби. Дана форма захворювання поширена менше.

Травматичний остеомієліт проявляється у хворого внаслідок переломів і ран, через які потрапляє інфекція. Поширеність цієї форми хвороби невелика.

Остеомієліт щелепи також поділяють на кілька видів залежно від особливостей клінічної картини. Це гостра, підгостра і хронічна форми остеомієліту щелепи. В даному випадку оцінюється вираженість запальних процесів.

Симптоми

При розвитку у хворого гострого остеомієліту щелепи спостерігається загальна яскраво виражена реакція організму на інфекцію. Людину турбує загальна слабість, головний біль, він погано спить. Температура тіла зростає до 38 градусів, в деяких випадках вона може підніматися і вище. Якщо показники температури тіла при остеомієліті щелепи залишаються в нормі, то це може свідчити про те, що в людини ослаблений організм, і захисні сили діють недостатньо. При гострій формі хвороби пацієнт може перебувати як у відносно легкому, так і у важкому стані.

Першим симптомом гострої форми одонтогенного остеомієліту є прояви болю в області зуба, який був інфікований. Біль значно посилюється, якщо постукати по зубу. При цьому виявляється його легка рухливість. Рухатися також можуть і сусідні зуби. Видно набряки слизової оболонки поруч з зубом, до того ж вона стає червонуватою і рихлою. Іноді розвивається поднадкостнічний абсцес. Біль поступово від одного ураженого зуба переходить в сусідні, з'являються ознаки запального процесу періодонту зубів. Больові відчуття при цьому можуть віддавати у вухо, скроню, очну ямку. При остеомієліті нижньої щелепи може порушуватися чутливість частині нижньої губи, слизової оболонки порожнини рота, шкіри підборіддя. Якщо у хворого розвивається гнійний запальний процес в білящелепних м'яких тканинах, то больові відчуття виходять за межі щелепи.

Лімфатичні вузли в області шиї збільшені, при пальпації виявляють болючість. Ознаки інтоксикації організму проявляються і в зовнішньому вигляді людини: шкіра набуває сірого відтінку, загострюються риси обличчя. Якщо в процес інтоксикації втягується печінка і селезінка, може відзначатися жовтушність склер очей. Ураження нирок веде до появи в сечі білка і еритроцитів. Можуть відзначатися коливання артеріального тиску – як підйом, так і зниження. У перший час діагностувати остеомієліт щелепи складно у зв'язку з тим, що загальні симптоми переважають над місцевими ознаками.

Підгострий остеомієлітяк правило, розвивається після стихання гострої форми. В такому стані людина відчуває, що його стан покращується, так як відбувається прорив гною з тканини кістки. При цьому запальний процес триває, і руйнування тканини кістки не призупиняється.

Хронічний остеомієліт може протікати протягом тривалого періоду – протягом декількох місяців. На тлі зовнішнього поліпшення стану хворого остеомієліт загострюється, утворюється новий свищ, відмерлі ділянки тканини кістки відторгаються, і з'являються секвестри. Щелепа у місці патологічного вогнища сплощена, зуби залишаються рухливими. При такому розвитку захворювання не завжди настає самостійне лікування.

Ускладнення

Остеомієліт щелепи може спровокувати ускладнення, які завдають великої шкоди здоров'ю людини. При запущеному захворюванні можливий розвиток сепсису, запальний процес м'яких тканин обличчя і шиї (флегмона). Також наслідком остеомієліту може стати деформація або перелом щелепи. Якщо гнійний процес поширюється на ділянку обличчя, це може призвести до розвитку синусів твердої оболонки мозку, флебітів вен особи. При висхідному поширенні може розвинутися менінгіт, абсцес мозку. Іноді ускладнення ведуть до інвалідності хворого, а в особливо важких випадках – до летального результату.

Діагностика

У процесі діагностики остеомієліту щелеп лікар спочатку вивчає клінічну картину захворювання, проводячи огляд і опитування пацієнта. Далі проводиться рентгенологічне дослідження. Але при остеомиелитическом процесі в основному уражається губчаста кістка, тому інформація, отримана при проведенні рентгенологічного дослідження, не завжди буває повною. Якщо патологічний процес розвивається швидко, то відбувається руйнування кортикального шару кістки, яку можна визначити за рентгенівським знімкам. Важливе діагностичне значення має виявлення секвестрів.

Лікування

Лікування остеомієліту щелепи проводиться відразу після проведення діагностики та визначення форми захворювання. Якщо у хворого присутні явні симптоми остеомієліту щелепи, необхідно відразу ж вжити заходів, щоб не допустити поширення запалення на ділянки поруч з місцем ураження. Незалежно від того, має місце ураження нижньої або верхньої щелепи, при одонтогенного формі захворювання обов'язково видаляється зуб, в якому почався запальний процес. При гематогенної або травматичної формі остеомієліту спочатку потрібно усунути основну причину хвороби. Отже, проводиться лікування інфекційних хвороб і травм.

Таким чином, якщо у хворого діагностовано гострий одонтогенний остеомієліт, то спочатку ліквідується запальний гнійний вогнище в кості і в оточуючих її тканинах. Також призначаються медикаментозні препарати, спрямовані на поліпшення стану організму людини в цілому.

Хірургічне втручання також практикується: при остеомієліті верхньої і нижньої щелепи проводиться дренування вогнища інфекції в кістці. Спочатку видаляється зуб, внаслідок інфікування якого проявилася хвороба. Якщо у хворого присутні околочелюстные абсцеси і флегмони, проводиться розсічення м'яких тканин, а також подальший діаліз рани. Якщо у хворого діагностовано гострий або хронічний остеомієліт щелепи, необхідно проведення протизапального лікування шляхом призначення антибіотиків. Така терапія проводиться паралельно з оперативним втручанням.

Лікування остеомієліту щелепи гострої форми проводиться тільки в стаціонарі. Крім оперативного та протизапального лікування практикується стимулююча, загальнозміцнююча, симптоматична терапія.

Слід врахувати, що чим раніше зуб видаляється при гострій формі хвороби, тим меншим буде ризик подальшого розповсюдження запального процесу, і тим швидше припиниться запалення. При наявності рухомих зубів для їх зміцнення використовується спеціальна шина або брекети. Якщо після видалення зуба залишається гнійна рана, необхідно забезпечити правильний догляд за нею. Для цього використовується промивання, зрошування антисептичними розчинами.

Комплексна терапія передбачає прийом вітамінних комплексів, в які повинні входити вітаміни групи В, аскорбінова кислота. В процесі лікування важливо забезпечити хворому постійно е рясне пиття, а в раціоні харчування повинні переважати білкові та вітаміновмісні продукти. Важливо кожного разу після їжі ретельно проводити туалет порожнини рота.

Лікування хронічної форми остеомієліту щелепи проводиться в залежності від прояву симптомів захворювання. Якщо терапія захворювання проводиться своєчасно і правильно, то можна говорити про сприятливому прогнозі.

Профілактика

Профілактичні заходи передбачають загальне оздоровлення, зміцнення імунітету, своєчасне лікування хвороб зубів, проведення їх протезування. Важливо не менш одного разу на рік відвідувати стоматолога для проведення профілактичних оглядів. Також не слід затягувати з терапією інфекційних недуг. В даному випадку особливу увагу слід звертати на лікування інфекційних хвороб верхніх дихальних шляхів. Не менш важливою профілактичною мірою є забезпечення щоденної якісної гігієни рота, а також захист від травм особи.