9 жовтня 2011

Гідронефроз – захворювання, що відноситься до хвороб нирок та сечовивідних шляхів, які характеризуються ураженням ниркової тканини і погіршенням роботи органу. В основі захворювання лежить порушення відтоку сечі, яке призводить до підвищення гідростатичного тиску та розширення чашково-мискової системи.

Робота тканин нирки полягає в утворенні сечі, яка надходить в чашково-лоханную систему. Після накопичення сеча надходить у сечовід і далі у сечовий міхур. При гідронефрозі ця провідність порушується, і сеча накопичується значно більше норми, при цьому паренхіма (тканина нирки) продовжує свою функцію, подаючи сечу в переповнену чашково-лоханную систему.

Захворювання може бути вродженим, його причинами є вроджені аномалії сечовивідних шляхів – повна і часткова непрохідність. Хвороба розвивається внаслідок вродженої аномалії розташування ниркової артерії. Неправильно розташована вона здавлює сечовід. Також спостерігаються природжені звуження сечоводу, його неправильне розташування, природжені клапани. У цих випадках в обов'язковому порядку проводиться хірургічне лікування гідронефрозу.

Придбаний гідронефроз утворюється як ускладнення деяких урологічних захворювань. Непрохідність сечоводу може бути викликана сечокам'яною хворобою, пухлинами сечовивідних шляхів, запальними процесами сечостатевої системи. Свій внесок у розвиток захворювання вносять і пухлини передміхурової залози та шийки матки. Часто спостерігаються випадки захворювання внаслідок травм.

Симптоми гідронефрозу

Симптоматика захворювання дуже мізерна, фактично немає ознак характерних виключно для гідронефрозу. В деяких випадках він розвивається безсимптомно і виявляється при діагностиці інших хвороб. Для захворювання характерні ниючі болі в області поперекуна ранніх стадіях розвитку гідронефрозу болю проявляються у вигляді нападів. Ці симптоми гідронефрозу проявляються незалежно від активності пацієнта, його положення, часу доби.

Непрямими симптомами є нудота, блювання, здуття живота, підвищення артеріального тиску під час нападів болю. Підвищення температури відбувається рідше і пов'язане з наявністю інфекції, яка викликала захворювання. Діагностика гідронефрозу методом пальпації виділяє такий важливий симптом як пухлиноподібне утворення, які локалізуються в підребер'ї.

В деяких випадках симптоми гідронефрозу на початкових стадіях проявляються виключно наявністю крові в сечі. У 20% пацієнтів її наявність визначається візуально, в інших випадках потрібне лабораторне дослідження.

Діагностика гідронефрозу

Захворювання зустрічається переважно у жінок 25-35 років, частіше виявляють при підозрах на гінекологічні хвороби.

Діагностика гідронефрозу полягає в повному лабораторному обстеженні, при якому підтверджується діагноз, виявляється причина і стадія хвороби. Призначає аналізи крові і сечі, ультразвукове обстеження нирок. Це дає можливість виявити наявність крові в сечі, ступінь розширення чашково-лоханной системи, присутність запального процесу.

Призначається рентгенологічне обстеження нирок, для визначення розмірів органу, наявності каменів. Проводиться серія внутрішньовенних урограм. При такому обстеженні у вену вводять контрастну речовину, яка переробляється нирками і виводиться разом з сечею. Таким чином, можна простежити роботу сечовивідної системи. У важких випадках розчин виводиться протягом декількох годин, або не з'являється зовсім. Визначення ступеня ураження тканин нирки призначають радіоізотопне дослідження, ангіографію, комп'ютерну та магниторезонансную томографію, сканування нирок.

Ускладнення гідронефрозу

Підвищення гідростатичного тиску в чашково-мисковій системі призводить до такого небезпечного ускладнення, як розрив чашки чи миски. При цьому сеча надходить в заочеревинний простір, порушуючи роботу інших органів.

Ускладнення гідронефрозу можуть полягати у виникненні сечокам'яної хвороби і приєднанні інфекції. Пієлонефрит ускладнює перебіг хвороби і прискорює пошкодження тканин нирки.

Характерно для гідронефрозу і розвиток ниркової недостатності. Нирка припиняє функціонувати, внаслідок чого зростає вміст залишкового азоту в крові. Оскільки надлишок азоту не виводиться з сечею, настає інтоксикація і без своєчасного втручання смерть пацієнта.

Лікування гідронефрозу

Лікування хвороби спрямоване на усунення причин, усуває симптоми гідронефрозу, а також покликане зменшити розміри миски і зберегти нирку. Саме збереження працездатності органу і є першочерговим завданням, але оскільки більшість випадків захворювання виявляються на пізніх стадіях це не завжди можливо.

Консервативне лікування гідронефрозу призначається лише для усунення запального процесу, полегшення симптомів, зниження артеріального тиску. Як правило, його призначають в якості підготовки до оперативного втручання.

Оперативне лікування проводиться кількома методами, які спрямовані на збереження органа. Такі реконструктивні хірургічні втручання допомагають усунути причину захворювання і зберегти нирку і її функції. На пізніх стадіях хвороби, а особливо у літніх пацієнтів збереження органу може бути небезпечним. Ускладнення гідронефрозу або повне порушення роботи нирки передбачає неможливість її відновлення, у такому разі проводять видалення органу.