11 лютого 2012

Уретрит — це захворювання, для якого характерно прояв запального процесу в сечівнику. Найбільш яскравими ознаками уретриту є виражені больові відчуття в процесі сечовипускання, а також поява виділень з уретри. Це захворювання діагностується у хворих обох статей.

Види уретриту

Уретрит – інфекційна хвороба, отже, його розвиток відбувається внаслідок впливу інфекційного агента. Таким можуть бути віруси, гриби, бактерії та ін. Також в особливо рідкісних випадках зустрічаються захворювання променевим, токсичною, алергічних уретритом і деякими іншими його видами.

В залежності від того, внаслідок дії якого збудника розвивається уретрит, розрізняють два різних типу захворювання: уретрити специфічні і неспецифічні. У першому випадку виникнення специфічного уретриту провокують статеві інфекції (хламідії, гонокок, трихомонада, уреаплазма та ін) Такі інфекції можуть поєднуватися з впливом інших вірусів, грибів, бактерій, при цьому в організмі може бути кілька інфекцій. В даному випадку хвороба ускладнюється тим, що, як правило, людина не фіксує, коли гостра стадія хвороби переходить у хронічну.

Неспецифічний уретрит проявляється внаслідок впливу умовно-патогенної мікрофлори. Його виникнення провокують стафілококами, стрептококи, кишкові палички, грибки та ін. Захворювання в обох випадках розвивається і проявляється практично однаково. Але дуже важливо врахувати, що у разі виявлення статевої інфекції всіх статевих партнерів хворого необхідно пройти обстеження і курс лікування.

Особливості уретриту

Як правило, прояв специфічного уретриту відбувається після статевого акту. Однак трапляється, що людина заражається і на певний час стає носієм інфекції. В такому випадку хвороба може проявити себе в будь-який час. Внаслідок статевого контакту може проявлятися і неспецифічний уретрит.

Причиною розвитку запального процесу в сечівнику ставати збій імунітету стінки каналу. Уретра постійно інфікується, попадання інфекції відбувається через кров, кишечника, шкіри, з інших місць. Особливо сильне інфікування відбувається в процесі статевого зносини. Отже, поки стінка сечовипускального каналу може впоратися з інфекцією, хвороба не розвивається. Але при найменшому збої роботи захисних механізмів виникає запальний процес, який супроводжується усіма супутніми симптомами.

Існує ряд факторів, які часто стають сприятливими в процесі виникнення захворювання. Насамперед, уретрит у чоловіків і у жінок може виникати внаслідок одноразового або постійне переохолодження. На виникнення уретриту впливає наявність у людини сечокам'яної хвороби. Коли пісок або камінь просувається по сечівнику, то цілком можливо виникнення травм стінок і подальше виникнення уретриту. Привертають до хвороби травми статевого члена, занадто важкі фізичні навантаження, нерегулярність статевого життя. Втім, занадто висока статева активність і часта зміна партнерів може спровокувати розвиток хвороби. Не рекомендується занадто часте вживання гострої їжі, а також пересолених, кислих страв, маринованих овочів, великої кількості алкоголю. Потрапляючи в сечу, речовини з подібною їжі дратують стінку каналу. В результаті може виникнути запалення або проявитися прогресування вже наявної недуги.

Провокуючим фактором прояви уретриту часто ставати недостатнє питво: нерегулярні сечовипускання провокують затримку бактерій в організмі, адже саме сеча змиває їх зі стінки сечового міхура. При кількагодинному перерві між сечовипусканнями ризик розвитку запалення помітно підвищується. Також уретрит може проявитися на тлі хронічних запалень, що виникають в організмі.

Таким чином, існує досить багато факторів, які згодом можуть стати визначальними при розвитку уретриту. Отже, це захворювання може виникнути в будь-якої людини.

Симптоми уретриту

Вже на самому початку захворювання проявляються яскраво виражені симптоми уретриту: сильний біль і різь, відчуття печіння та свербежу при сечовипусканні. Також в процесі сечовипускання людина може відчувати будь-які інші дискомфортні прояви. Подібні відчуття виникають і в статевих органах, і в промежині.

Ще один важливий симптом уретриту – це поява виділень із сечовивідного каналу. Вони можуть мати різноманітний характер. Так, в залежності від того, який збудник спровокував уретрит, виділення бувають дуже великими або дуже мізерними. Під час загострення недуги краю зовнішнього отвору можуть запалюватися і злипатися. Однак у деяких випадках розвиток уретриту взагалі не супроводжується виділеннями.

При кожному наступному загостренні захворювання запалення вражає все більш істотну частину слизової оболонки сечівника. Тому симптоми уретриту з кожним загостренням стають все більш яскраво вираженими. Тому якщо хворобу не лікувати за допомогою адекватних методів, можлива поява ускладнення уретриту.

Якщо розглядати симптоми уретриту з точки зору їх прояви при кожному з видів захворювання, то помітні деякі відмінності клінічної картини.

Так, при гострому уретриті у чоловіків і жінок головними симптомами є сильне печіння і больові відчуття в процесі сечовипускання, наявність рясних виділень із сечовивідного каналу, набряків і помітного почервоніння губ сечовипускального каналу. При торпидном уретриті спостерігаються суб'єктивні розлади. Вони не проявляються чітко, в деяких випадках відсутні повністю.

У разі підгострого уретриту відбувається зменшення болю і набряків в уретрі, також зменшується кількість виділень. Тільки в ранковий час іноді проявляється скоринка, склеювальна зовнішній отвір сечовипускального каналу. Сеча має прозорий відтінок, в ній можуть зустрічатися гнійні нитки.

При хронічному уретриті, який проявляється внаслідок неправильного підходу до лікування або повної відсутності такого, можливі невротичні явища. Найчастіше при даній формі уретриту присутні невеликі виділення з сечовипускального каналу. Вони стають більш рясними за умови наявності деяких факторів, що провокують загострення хвороби. Це може бути рясне вживання алкоголю, збудження, переохолодження. Симптоми уретриту в хронічній формі часто схожі з ознаками торпидного уретриту.

Для тотального уретриту характерне запалення сечовипускального каналу в цілому. Симптоми цієї форми захворювання схожі на ознаки простатиту. При цьому важливо врахувати, що при відсутності терапії симптоми уретриту можуть зникнути самостійно. Однак при кожному наступному загостренні недуги його симптоми будуть виражені ще сильніше. В результаті у хворого можуть виникнути серйозні ускладнення уретриту.

Ускладнення уретриту

При відсутності необхідного лікування уретрит у чоловіків може ускладнюватися поруч явищ. Насамперед, гострий уретрит може мати хронічну форму. Можливо розвиток запального явища передміхурової залози (простатиту), запалення яєчка (орхіту), запального процесу сім'яних пухирців (везикуліту). Внаслідок уретриту також може розвинутися баланіт, баланопоститможливо звуження сечовипускального каналу.

При уретриті у жінок в якості ускладнення можливо порушення мікрофлори піхви, цистит, воспалительные явища сечових шляхів.

Діагностика уретриту

Для правильного лікування необхідно, в першу чергу, правильно встановити діагноз. Перш за все, лікар намагається з'ясувати, які причини спровокували виникнення уретриту у пацієнта. Так, для встановлення збудника захворювання застосовуються різні лабораторні дослідження (мазок, ДНК-діагностика, ПЛР). Часто лікар призначає проведення ультразвукового дослідження органів малого тазу для адекватної оцінки їх стану. Керуючись отриманими результатами, пацієнту призначається певна терапія.

Лікування уретриту

Для того щоб лікування уретриту було максимально ефективним, необхідно, насамперед, визначити, яка інфекція спровокувала запальні процеси уретри. При лікуванні уретриту використовуються ті ж схеми терапії, що і при лікуванні молочниці, хламідіозу, гонореї і низки інших хвороб статевої системи. Для боротьби з патогенними мікроорганізмами використовують різні лікарські засоби. Насамперед, це антибіотики, а також кошти з протигрибковою і противірусною дією.

Важливо, щоб лікування уретриту відбувалося паралельно в обох статевих партнерів зважаючи на високу ймовірність передачі інфекції під час статевого акту.

І специфічний і неспецифічний уретрит лікують, керуючись однаковими принципами. Така класифікація важлива з точки зору конкретного підбору препаратів для терапії уретриту, а також для розуміння, є необхідність лікування статевого партнера хворого.

Якщо у пацієнта діагностовано поєднання уретриту і циститу, то важливий комплексний підхід до лікування. При цьому лікар обов'язково призначає застосування фізіотерапевтичних процедур, а також інстиляцій лікарських препаратів в сечовий міхур і сечівник. Процес лікування може тривати як кілька днів, так і кілька тижнів: це залежить від ступеня тяжкості недуги.

Важливий правильний підхід до лікування і з боку пацієнта. Ефективно не тільки медикаментозне лікування, але і дотримання запропонованої лікарем дієти, утримання від алкоголю, рясне питво.

Після того, як курс терапії закінчено, і всі симптоми захворювання зникли, слід в обов'язковому порядку провести аналізи повторно для контролю стану хворого. Це допоможе переконатися, що інфекцію вдалося знищити.

Профілактика уретриту

В якості заходів профілактики уретриту важливо дотримуватися здорового харчування, виключивши з раціону велика кількість гострих, солоних, кислих страв, алкогольних напоїв. Важливий і правильний питний режим: кожен день людина повинна вживати достатню кількість рідини. Оптимальний варіант – вживання простий негазованої води. При необхідності можна застосовувати сечогінні засоби – для цього підійде липовий чай, огірковий, чорносмородиновий і журавлинний сік, петрушка.

Слід також уникати переохолодження, носити теплу і зручну одяг взимку, не допускати проблем зі стільцем, ретельно стежити за гігієною статевих органів. При наявності симптомів запалення слід відразу ж звернутися до фахівця, щоб вилікувати недугу на ранній стадії.