28 жовтня 2011

Іридоцикліт (від грец. iridos – райдужка, kykios – око) – захворювання, при якому запалюється райдужна оболонка і циліарне тіло або уражається частина переднього відділу судинного тракту ока. Хвороба частіше зустрічається у людей молодого віку, починаючи з 20 років і може вразити обидва або одне око.

При ізольованому ураженні рогівки діагностується ірит, а якщо запалення охопило тільки циліарне тіло, то це цикліт. Проте зазвичай запалення охоплює обидві структури.

Виділяють ендогенні іридоцикліти, що виникають у результаті занесення в тканини райдужки та циліарного тіла збудника інфекції – віруси, бактерії, грибки, хламідії або токсини в тканини. Екзогенні іридоцикліти проявляються як ускладнення різних запальних захворювань рогівки, а також в результаті проникаючого ушкодження очного яблука.

Виділяють наступні види іридоциклітів:

• інфекційні;
• алергічні (інфекційні та неінфекційні);
• посттравматичні і післяопераційні;
• при системних захворюваннях.

За перебігом захворювання, іридоцикліт буває гострим, підгострим і хронічним. За характером запалення поділяють іридоцикліти серозні, ексудативні, гнійні, фібринозно-пластичні і геморагічні. Всі вони мають різну клінічну картину, яка залежить від причин, що викликали захворювання.

Основними причинами іридоциклітів є різні інфекційні захворювання організму – грип, туберкульоз, сифіліс, герпес, лептоспіроз, гонорея, а також травми ока, операції на очному яблуці. Іноді причиною іридоцикліту можуть бути вогнища хронічної інфекції при захворюваннях пазух носа, мигдаликів, щелеп. У таких випадках потрібна профілактика іридоцикліту. Також захворювання може виникати і при системних захворюваннях організму, таких як ревматизм, саркоїдоз, цукровий діабет. Такі іридоцикліти називають ендогенними.

Однак частіше іридоцикліт може виникати внаслідок проникнення в райдужну оболонку ока і склеру вірусів, бактерій, грибів, а також як наслідок будь-яких запальних захворювань очей (екзогенний іридоцикліт). Цьому сприяє розвинена судинна сітка в райдужці і ресничном тілі, що сприяє розвитку в них шкідливих мікроорганізмів. Провокуючими факторами також є травми, переохолодження, надмірні фізичні навантаження, стреси.

Симптоми іридоцикліту

У медичній практиці виділяють наступні симптоми іридоцикліту:

• біль в оці і в скроневій області;
• світлобоязнь;
• сльозотеча;
• почервоніння очного яблука;
• знижується гострота зору;
• звужується зіниця (міоз), він може стати неправильної форми;
• зміна малюнка та кольору райдужної оболонки, малюнок як би «згладжується»;
• помутніння склоподібного тіла;
• у передній камері ока може з'явитися ексудат, що накопичується у вигляді півмісяця або смужки з сірим або жовтим вмістом;
• при наявності ексудату можуть формуватися спайки (задні синехії);
• зміни внутрішньоочного тиску.

При появі подібних симптомів потрібно відразу ж звертатися до лікаря, своєчасна діагностика іридоцикліту і початок лікування здатне вилікувати його без ускладнень.

Діагностика іридоцикліту

Діагностика іридоцикліту ґрунтується на комплексному обстеженні, огляді очного яблука (біомікроскопія) і з'ясування скарг хворого. Призначається офтальмологічне та імунологічне стаціонарне обстеження, загальний аналіз крові, рентген придаткових пазух носа, огляд стоматолога, ендокринолога, алерголога і оториноларинголога.

Лікування іридоцикліту

Якщо ви виявили у себе симптоми іридоцикліту, потрібно якомога швидше звертатися до лікаря. Лікування захворювання – комплексне, яке проводиться в стаціонарі. Власне лікування іридоцикліту впливає на запальні процеси в райдужці і ресничном тілі, а також на імунітет хворого.

Лікування зазвичай починається з препаратів, які розширюють зіницю і сприяють зняттю больового синдрому і попереджають розвиток спайок. До складу крапель входять антибіотики широкого спектру дії і протизапальні препарати (індометацин, бруфен та ін). Лікарські препарати також можуть вводити субкон'юнктивально, тобто у вигляді уколів під слизову оболонку очного яблука, а також у вигляді таблеток і внутрішньовенно та внутрішньом'язово. Також проводиться специфічна терапія, що призначається в залежності від причин захворювання.

У випадках ускладнення іридоцикліту застосовуються імуномодулятори і цитостатики. У вигляді фізіотерапевтичних процедур проводиться електрофорез з антибіотиками, адреналіном та іншими речовинами. При підвищеному внутрішньоочному тиску при іридоцикліті призначаються також сечогінні препарати. Лікування іридоцикліту триває аж до зникнення судинної оболонки ока.

Профілактика іридоцикліту

Профілактика захворювання полягає у своєчасному лікуванні різних захворювань, а також ліквідації запальних вогнищ в організмі. Важливо також при появі симптомів захворювання відразу ж звернутися до лікаря і не займатися самолікуванням.

Ускладнення іридоцикліту

До можливих ускладнень іридоцикліту можна віднести поширення запалення на рогівку, сітківку і зоровий нерв. Можливо також зрощення зіниці, запалення зорового нерва, відшарування сітківки, атрофія очного яблука, сліпота. Однак при своєчасному лікуванні прогноз сприятливий.