13 грудня 2012

Система органів дихання людини складається з носових ходів, гортані, трахеї, гортані, бронхів і легких. Легені людини оточує тонка сполучна оболонка, яку називають плеврою. Праве і ліве легке знаходяться в грудній клітці. Легкі – дуже важливий орган, так як від його роботи залежить і кровотік. Тому при хворобах легенів, при яких уражується легенева тканина, порушуються не тільки дихальні функції, але і відбуваються патологічні зміни в крові людини.

Діяльність органів дихання регулює дихальний центр, який знаходиться в довгастому мозку.

Причини захворювань органів дихання

Головною причиною, по якій у людини розвиваються захворювання органів дихання, є хвороботворні мікроорганізми. Це віруси, бактерії, гриби, а у більш рідкісних випадках – паразити. Як правило, в якості збудників захворювання виділяються пневмококи, мікоплазми, гемофільна паличка, легіонели, хламідії, мікобактерія туберкульозу, респіраторні вірусні інфекції, віруси грипу типу А і В.

У деяких випадках хвороба викликає єдиний тип збудника. В такому випадку мова йде про моноінфекції, яку діагностують частіше. Рідше у людини мають місце микстинфекции, викликані декількома типами збудників.

Крім зазначених причин, факторами, які провокують хвороби органів дихання, можуть стати зовнішні алергени. В даному випадку мова йде про побутових аллергенах, якими є пил, а також домашні кліщі, які часто стають причиною бронхіальної астми. Також органи дихання людини можуть постраждати від алергенів тварин, спір дріжджових і цвілевих грибів, від пилку цілого ряду рослин, а також від алергенів комах.

Негативно впливають на стан цих органів деякі професійні чинники. Зокрема, в процесі електрозварювання виділяються випаровування сталі, солі нікелю. Крім того, хвороби органів дихання провокують деякі медикаментозні препарати, харчові алергени.

Негативний вплив на органи дихання людини надає забруднене повітря, в якому фіксується високий вміст деяких хімічних сполук; побутові забруднення в житлових приміщеннях, кліматичні умови, які погано підходять людині; активне і пасивне куріння.

В якості провокуючих факторів виділяється також занадто часте вживання алкоголю, інші хронічні недуги людини, вогнища хронічної інфекції в організмі, генетичний фактор.

Симптоми захворювань органів дихання

При кожному конкретному захворюванні органів дихання проявляються певні симптоми. Однак фахівці виділяють деякі ознаки, які є характерними для декількох захворювань.

Одним з таких ознак вважається задишка. Її підрозділяють на суб'єктивну (в даному випадку людина скаржиться на утруднене дихання при нападах істерії або неврозів), об'єктивну (у людини змінюється ритм дихання, а також тривалість видиху та вдиху) і сочетанную (спостерігається об'єктивна задишка з приєднанням суб'єктивного компонента, де частота дихання збільшується при деяких захворюваннях). При хворобах трахеї і гортані проявляється інспіраторна задишка, при якій утруднений вдих. Якщо уражаються бронхи, зазначається експіраторна задишка, при якій може вже видих. Змішана задишка характерна для тромбоемболії легеневої артерії.

Найважчою формою задишки вважається задуха, відбувається при гострому набряку легенів. Раптові напади задухи характерні для астми.

Кашель – другий з найбільш характерних ознак хвороб органів дихання. Кашель виникає у людини як рефлекторна реакція на наявність слизу в гортані, трахеї чи бронхах. Також кашель проявляється, якщо в дихальну систему потрапляє чужорідне тіло. При різних недугах проявляється кашель різних типів. При сухому плевриті або ларингіті людина страждає від нападів сухого кашлю, під час якого харкотиння не виділяється.

Вологий кашель, при якому виділяється різна кількість мокротиння, характерний для хронічний бронхіта, пневмонії, туберкульозу, онкологічних хвороб дихальної системи.

При запальних процесах в бронхах або гортані кашель, як правило, постійний. Якщо людина хвора грип, ГРЗ або пневмонію, то кашель турбує його періодично.

При деяких захворюваннях органів дихання у хворого проявляється кровохаркання, при якому разом з мокротою при кашлі виділяється кров. Такий симптом може мати місце і при деяких важких хворобах дихальної системи, і при хворобах серцево-судинної системи.

Крім описаних вище симптомів пацієнти з захворюваннями органів дихання можуть скаржитися на біль. Біль може локалізувати в різних місцях, іноді вона безпосередньо пов'язана з диханням, нападами кашлю або певним положенням тіла.

Діагностика

Щоб діагноз був поставлений хворому правильно, лікарю слід ознайомитися з скаргами пацієнта, провести огляд і обстежити з застосуванням пальпації, аускультації, перкусії. Ці методи дозволяють визначити додаткові симптоми, які дозволяють точно поставити діагноз.

При огляді можна визначити патологію форми грудної клітини, а також характеристики дихання – частоту, тип, глибину, ритм.

У процесі пальпації можна оцінити ступінь голосового тремтіння, яке при запаленні легенів може бути посиленим, а при плевриті – ослабленим.

При дослідженні за допомогою перкусії можна визначити зменшення кількості повітря в легенях при набряку або фіброзі. При абсцесі частки або частини частки легенів відсутня повітря; у хворих емфіземою вміст повітря збільшується. Крім того, перкусія дозволяє визначити межі легень пацієнта.

За допомогою аускультації можна дати оцінку диханню, а також вислухати хрипи, характер яких відрізняється при різних захворюваннях.

Крім зазначених методів дослідження застосовуються також методи лабораторні та інструментальні. Найбільш інформативними є різні види рентгенологічних методів.

За допомогою ендоскопічних методів, якими є бронхоскопія, торакоскопия, можна визначити деякі гнійні захворювання, а також виявити пухлини. Також за допомогою бронхоскопії можна видалити сторонні тіла, які потрапляють всередину.

Крім того, застосовуються методи функціональної діагностики, за допомогою яких можна визначити наявність дихальної недостатності. Причому, іноді її визначають ще до того, як з'являються перші симптоми захворювання. З цією метою вимірюється об'єм легенів за допомогою методу, який називається спірографія. Досліджується також інтенсивність легеневої вентиляції.

Застосування в процесі діагностики лабораторних методів дослідження дозволяє визначити склад мокротиння, що, в свою чергу, є інформативним для діагностики хвороби. При гострому бронхіті мокрота в'язка, без кольору, має слизистий характер. При набряку легенів мокрота піниста, без кольору, має серозний характер. При туберкульозі, хронічному бронхіті мокрота зеленувата і в'язка, має слизисто-гнійний характер. При абсцес легені мокрота чисто гнійна, зеленувата, напіврідка. При важких захворюваннях легенів в мокроті спостерігається домішка крові.

У процесі мікроскопічного дослідження мокротиння визначається її клітинний склад. Також практикується дослідження сечі і крові. Всі ці методи дослідження дозволяють діагностувати хвороби, які вражають органи дихання, і призначити необхідне лікування.

Лікування

Враховуючи той факт, що захворювання органів дихання є одними з найбільш поширених хвороб, як у дітей, так і дорослих, їх лікування та профілактика повинні бути максимально чіткими та адекватними. Якщо хвороби органів дихання не діагностувати своєчасно, то згодом лікувати органи дихання людини доводиться набагато довше, а система терапії стає більш складною.

Як медикаментозних методів терапії застосовується ряд засобів, які призначаються комплексно. В даному випадку практикується етіотропна терапія (ліки, які усувають причину хвороби), симптоматичне лікування (усуває основні симптоми), підтримуюча терапія (засоби для відновлення функцій, які були порушені в процесі розвитку захворювання). Але будь-які медикаменти повинен призначати тільки лікар після комплексного обстеження. У більшості випадків практикується застосування антибіотиків, ефективних проти конкретного збудника.

Крім того, в процесі лікування захворювань застосовується інші методи: фізіотерапія, інгаляції, мануальна терапія, лфк, рефлексотерапія, масаж грудної клітки, дихальна гімнастика і ін.

Для профілактики захворювання органів дихання, враховуючи їх будова та особливості передачі збудників, використовуються засоби захисту органів дихання. Дуже важливо застосовувати засоби індивідуального захисту (ватно-марлеві пов'язки), перебуваючи у прямому контакті з людиною, у якого діагностовано вірусна інфекція.

Розглянемо більш детально деякі поширені захворювання органів дихання, їх лікування та методи профілактики.

Бронхіт

При розвитку цієї хвороби відбувається гострий запальний процес слизової оболонки бронхів, у більш рідкісних випадках запалюються всі шари стінок бронхів. Розвиток недуги провокують аденовіруси, віруси грипу, парагрипу, ряд бактерій і мікоплазм. Іноді в якості причин бронхіту виступають деякі фізичні фактори. Бронхіт може розвиватися на тлі гострого респіраторного захворювання, так і паралельно з ним. Розвиток гострого бронхіту відбувається при порушенні здатності фільтрувати повітря верхніми дихальними шляхами. Крім того, бронхіт часто вражає курців, людей з хронічними запаленнями носоглотки, а також при наявності деформації грудної клітки.

Симптоми гострого бронхіту, як правило, виникають на тлі ларингіту або нежиті. Хворий скаржиться на дискомфортні відчуття за грудиною, його турбують напади сухого або вологого кашлю, слабкість. Зростає температура тіла, і якщо перебіг хвороби дуже важкий, то температура буває дуже високою. Дихання утруднене, є задишка. Зважаючи постійної напруги при кашлі може проявлятися біль у грудині і в черевній стінці. Через деякий час кашель стає вологим, і починається відділення мокротиння. Як правило, гострі симптоми хвороби починають стихати приблизно до четвертого дня, а якщо перебіг хвороби сприятливий, то лікування можливе вже до 10 дня. Але якщо до недуги приєднується бронхоспазм, то бронхіт може перейти в хронічну форму.

Трахеїт

При гострому трахеїті у хворого відбувається запальний процес слизової оболонки трахеї. Він розвивається під впливом бактеріальних, вірусних, або вірусно-бактеріальних інфекцій. Також запалення може розвиватися під дією фізичних і хімічних факторів. У хворого спостерігається набряк слизової оболонки трахеї, сухий кашель, хрипкий голос, утруднене дихання. Турбують напади кашлю, внаслідок яких розвивається головний біль. Кашель проявляється вранці і вночі, трохи підвищується температура, загальне нездужання виражено слабо. Гострий трахеїт іноді переходить у хронічний.

Ларингіт

При ларингіті запалення вражає слизову гортані і голосових зв'язок. Лікарі поділяють ларингіт на хронічний катаральний і хронічний гіпертрофічний. В залежності від інтенсивності і поширеності патологічного процесу проявляється певна клінічна картина. Пацієнти скаржаться на захриплість, сухість і першіння в горлі, постійне відчуття стороннього тіла в горлі, кашель, при якому мокрота важко відділяється.

Гайморит

При гаймориті розвивається запальний процес верхньощелепної придаткових пазух носа. Як правило, так проявляється ускладнення при деяких інфекційних хворобах. Гайморит проявляється під впливом вірусів або бактерій, які потрапляють через кров або порожнину носа в гайморову пазуху. При гаймориті хворого турбує постійно наростаючий дискомфорт в носі і області біля носа. Біль стає більш інтенсивним у вечірній час, поступово переходячи в загальну головний біль. Іноді гайморит розвивається з одного боку. Носове дихання утруднюється, змінюється голос, стаючи гугнявим. Іноді пацієнт відзначає, що ніздрі закладені поперемінно. Виділення з носа можуть бути прозорими і слизовими, або гнійними, мають зеленуватий відтінок. Але якщо сильно закладений ніс, слиз може не виділятися. Температура тіла іноді зростає до 38 градусів, іноді ще вище. Крім того, у людини відзначається загальне нездужання.

Риніт

Риніт, тобто нежить, — це запальний процес слизової оболонки носової порожнини, при якому спостерігається закладеність носа, виділення, свербіж у носі. Риніт, як правило, проявляється як наслідок сильного переохолодження під впливом бактерій або вірусів. Окремо виділяється алергічний риніт, що виявляється у людей, які схильні до алергічних реакцій. Хвороба розвивається під впливом різноманітних алергенів — пилку рослин, кліщів, вовни тварин та ін Виділяється гостра і хронічна форма недуги. Хронічний риніт – наслідок зовнішніх впливів, які порушують харчування слизової оболонки носа. Також хвороба може перейти в хронічну форму при частих запаленнях, що виникають в порожнині. Лікувати цю недугу повинен тільки лікар, так як хронічний риніт може перейти в гайморит або синусит.

Ангіна

Гостре захворювання інфекційного характеру, при якому розвивається запальний процес піднебінних мигдалин і лімфатичних вузлів, регіонарних до них. Збудник розмножується на мигдалинах, після чого іноді розповсюджується в інші органи, викликаючи ускладнення хвороби. Після стрептококової ангіни у людини не розвивається імунітет. Захворювання починається з загального відчуття слабкості, ознобу, головного болю. Відзначається біль при ковтанні, ломота в суглобах. Температура тіла може піднятися до 39С. Поступово больові відчуття в горлі стають більш інтенсивними. Підщелепні лімфовузли збільшуються, є їх болючість. Відзначається почервоніння піднебінних дужок, язичка, мигдаликів. Також на мигдалинах іноді є гнійники або місця, де скупчується гній.

Пневмонія

При пневмонії відбувається запалення легень під впливом інфекції. Уражаються альвеоли, які відповідають за насичення киснем крові. Хвороба викликає досить широкий спектр збудників. Пневмонія часто проявляється як ускладнення інших хвороб органів дихання. Найчастіше хвороба відзначається у дітей, літніх людей, а також у людей з ослабленими захисними силами організму. Збудники хвороби виявляються в легенях, потрапляючи туди через дихальні шляхи. Симптоми хвороби проявляються різко: температура зростає до 39-40 градусів, розвивається біль у грудях та кашель з гнійною мокротою. Вночі пацієнта турбує сильне потовиділення, а вдень – слабкість. Якщо не вжити своєчасного лікування хвороби, імовірний летальний результат.

Туберкульоз

Інфекційний недуг, який викликають мікобактерії туберкульозу. При туберкульозі у хворого розвивається клітинна алергія, специфічні гранульоми в різних органах і тканинах. Поступово уражаються легені, кістки, суглоби, лімфатичні вузли, шкіра та інші органи і системи. Якщо не практикується адекватне лікування, хвороба закінчується летально. Слід відзначити стійкість мікобактерій туберкульозу до різних впливів. Зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом. Якщо у людини виявляють туберкульозну інфекцію, то йому призначається повний курс терапії препаратами проти туберкульозу. Лікування тривале, воно займає до 8 місяців. У запущених випадках практикується хірургічне лікування – видаляється частина легені.

Профілактика хвороб органів дихання

Найбільш простим, але при цьому дуже важливим методом профілактики хвороб цього типу вважається збільшення часу, який людина проводить на свіжому повітрі. Не менш важливо часто провітрювати приміщення.

Слід відмовитися від куріння, а також регулярного вживання спиртного, так як на дихальній системі ці звички позначаються особливо негативно. Адже шкідливі речовини, які присутні як у тютюні, так і в алкоголі, потрапляють в легені і травмують їх, а також негативно впливають на слизові оболонки. У злісних курців значно частіше діагностується рак легені, а також емфізема легких, хронічний бронхіт.

В якості інших методів профілактики практикується спеціальна дихальна гімнастика, профілактичні інгаляції з лікарських трав, а також з використанням ефірних масел. Людям, схильним до хвороб органів дихання, рекомендується вирощувати в будинку як можна більше кімнатних квітів, які виробляють кисень.

В цілому профілактика хвороб органів дихання полягає в здоровому та активному повсякденному способі життя.