22 грудня 2011

Лімфогранулематоз (інші назви захворювання — лімфома Ходжкіна, хвороба Ходжкіна) є онкологічною патологією лімфатичної системи. Для нього характерна наявність в лімфоїдної тканини клітин Березовського-Штернберга-Ріда, які фахівці виявляють під час мікроскопічного дослідження. Ці клітини були названі в честь тих вчених, які брали активну участь в процесі відкриття та подальшого вивчення цих клітин. Дуже часто лімфогранулематоз проявляється у дітей, що перебувають в пізньому підлітковому періоді, також пік захворюваності на цю недугу спостерігається в 20 і 50 років. Першим лімфогранулематоз описав лікар Томас Ходжкін з Великобританії, це сталося в 1832 році. Згідно зі статистикою, лімфогранулематоз в три рази частіше спостерігається у членів сімей, де раніше вже виявлялися випадки цього захворювання. Причини виникнення лімфогрануломатозу на сьогоднішній день не повністю з'ясовані. Так, існує думка про те, що лімфогранулематоз асоціюється з вірусом Епштейна-Барра.

Симптоми лімфогранулематозу

Як правило, перші і найбільш помітні симптоми лімфогранулематозу – це суттєве збільшення величини лімфатичних вузлів на шиї, пахвах або в паху. Якщо у випадку інфекційних хвороб подібне збільшення лімфатичних вузлів буде супроводжуватися болем, то при лімфогранулематозі лімфовузли болючі, але при цьому розміри вузлів не зменшуються ні при терапії антибіотиками, ні при відсутності лікування як такого. Через ураження лімфатичної тканини, яка розташовується в грудній клітці, як симптомів лімфогранулематозу проявляється ускладнене дихання або кашель, який проявляється із-за постійного тиску збільшених лімфовузлів на легкі і бронхи.

Крім того, фахівці визначають і інші симптоми лімфогранулематозу. Так, дуже часто людина відчуває сильну слабкість, у нього може підвищитися температура тіла, проявитися підвищена пітливість, проблеми з травленням, шкірний свербіж. Хворий спалить почати різко втрачати вагу.

При лімфогранулематозі збільшені лімфатичні вузли залишаються рухливими, не спаюються з шкірними покривами. Іноді вони починають збільшуватися дуже швидко, після чого поваляются великі освіти. У деяких випадках біль у збільшених лімфовузлах хворі відчувають після прийому алкогольних напоїв.

Найбільш часто лімфогранулематоз локалізується в легеневої тканини. Як правило, при ураженні легенів зовнішніх проявів у хворого взагалі не спостерігається. Дуже часто рідина накопичується в плевральних порожнинах. Ураження плеври виникає у тих хворих, у кого при лімфогранулематозі збільшуються лімфовузли середостіння, бо є вогнища в легеневій тканині. Така пухлина може згодом вирости в серце, трахею.

Не менш рідко захворювання локалізується і в кістковій тканині. В такому випадку уражаються хребці, пізніше грудина, ребра, кістки тазу.

Як правило, пізно виявляють ураження печінки, оскільки характерних ознак такої поразки у хворого не проявляється.

Іноді уражається також центральна нервова система, найчастіше спинний мозок. Наслідком такої поразки стають важкі неврологічні розлади.

Діагностика лімфогранулематозу

Якщо у хворого є підозри на лімфогранулематоз, то для правильної постановки діагнозу слід провести ряд досліджень. В першу чергу фахівець проводить ретельний огляд пацієнта, який звернувся зі скаргами. При наявності симптомів або для виключення підозр на лімфогранулематоз проводяться загальний, а також біохімічний аналізи крові. При визначенні наявності уражень в лімфатичному вузлі проводиться біопсія з подальшим дослідженням морфологічних та імунологічних змін.

Найбільш точним дослідженням, яке підтверджує діагноз лімфогранулематозу, вважається мікроскопічне вивчення зразка пухлинної лімфоїдної тканини, яка була отримана при проведення біопсії. В процесі проведення морфологічного дослідження під мікроскопом можна чітко визначити, чи є в лімфатичному вузлі пухлинні клітини, а також специфічні клітини Березовського-Штернберга-Ріда. Для остаточного підтвердження діагнозу проводиться імуногістохімічне дослідження.

Щоб діагностувати захворювання, внаслідок якого збільшились тільки лімфатичні вузли середостіння, застосовується діагностичне розтин грудної порожнини.

Для точного визначення стадії лімфогранулематозу застосовується променева діагностика. Так, при проведенні рентгенографії, комп'ютерної томографії, МРТ можна визначити наявність пухлини в тих місцях, які при зовнішньому огляді лікар не може досліджувати.

Форми і стадії лімфогранулематозу

Спеціалісти розрізняють п'ять видів лімфогранулематозу. Визначити, який саме вид хвороби має місце у пацієнта, можна лише в процесі вивчення тканини лімфатичного вузла, взятої при біопсії.

Так, найбільш поширеною формою сьогодні лімфогранулематозу вважається варіант нодулярного склерозу. Також у хворих діагностують змішано-клітинний варіант захворювання, варіант з лімфоїдних виснаженням (він є найбільш рідко зустрічається), варіант з великим числом лімфоцитів, а також нодулярный варіант захворювання з переважанням лімфоцитів

В залежності від того, наскільки поширена хвороба, виділяється чотири її стадії. На першій стадії пухлина розташовується в лімфатичних вузлах однієї області або її знаходять в одному органі поза лімфатичних вузлів. На другій стадії уражаються лімфовузли в двох або більш областях на одній стороні діафрагми або органу та лімфатичних вузлів на одній стороні діафрагми.

На третій стадії уражаються лімфовузли вже по обидва боки від діафрагми, також може спостерігатися ураження селезінки. На четвертій стадії хвороби крім лімфатичних вузлів уражаються ще й печінку, кишечник, нирки, кістковий мозок, а також інші органи, в яких спостерігаються дифузні ураження.

Лікування лімфогранулематозу

Терапія даного захворювання спрямована на повне лікування лімфогранулематозу, незалежно від того, яка стадія хвороби діагностували в пацієнта. На першій і другій стадії ймовірність повного вилікування хвороби дуже висока. При третій і четвертій стадії лімфогранулематозу є також досить висока імовірність успішного лікування хвороби. В процесі лікування лімфогранулематозу активно застосовується променева терапія іноді в комплексі з хіміотерапією.

Якщо має місце несприятливий перебіг лімфогранулематозу, то достатньо високий ефект спостерігається від застосування высокодозной хіміотерапії з аутологічної трансплантацією кісткового мозку.

Залежно від ступеня хвороби та наявності інших супутніх недуг визначається оптимальна схема лікування лімфогранулематозу. Щоб попередити в майбутньому виникнення рецидивів цього захворювання, слід час проходити призначені фахівцем курси підтримуючої терапії, не допускати фізичних перевантажень. Також при лімфогранулематозі протипоказані фізіо - електро - та теплові процедури, робота, при якій на людину впливає підвищена радіація, струми високої частоти, солі важких металів.