17 лютого 2012

Тромбофлебіт — це запальний процес гострого характеру, що виникає в стінках вени. При цьому в просвіті вени утворюється тромб.

При розвитку даного захворювання має значення багато різних факторів. Так, розвиток тробофлебита у людини прямо залежить від уповільнення кровотоку та зміни складу крові, наявності порушення у процесі згортання крові, наявність пошкоджень або хвороб судинної стінки, наявність алергій, інфекцій, нейротрофических і ендокринних розладів.

Найчастіше тромбофлебітом страждають хворі, у яких раніше діагностовано варикозне розширення вен, інфекційні хвороби гнійного характеру, пухлини, недуги серцево-судинної системи. Також тромбофлебіт може стати наслідком хірургічних операцій, особливо якщо такі проводяться на органах малого таза, важких пологів, ситуацій, при яких проводилася тривала катетеризація вен. Ця недуга виникає у тих, хто раніше мав травми, поранення, введення антибіотиків і концентрованих ліків внутрішньовенно.

Симптоми тромбофлебіту

Прийнято розрізняти тромбофлебіт гострий, підгострий, а також хронічний. Якщо враховувати характер процесу, то фахівці визначають гнійний і негнійний тромбофлебіт.

В залежності від того, де саме локалізується тромбофлебіт, варіюється і клінічна картина хвороби, а також її симптоми. Так, захворювання ділять на два типу: тромбофлебіт поверхневих вен (у більшості випадків — варикозно-розширених) і тромбофлебіт нижніх кінцівок (тромбофлебіт глибоких вен).

У хворих з гострим тромбофлебітом поверхневих вен нижніх кінцівок хвороба розвивається, в основному в варикозно-зміненої відні. Найбільш часто відбувається ураження великої підшкірної вени. При цьому людина відчуває гострий біль тягнучого характеру по ходу тромбованої вени. Іноді у хворого при гострому стані зростає температура тіла, складаючи до 37, 5 — 38 °С. В ураженій відні спостерігається гіперемія шкіри, місцева гіперемія, а також відчуття болючості при пальпації. У деяких випадках може розвинутися висхідний тромбофлебіт великої підшкірної вени і, як наслідок, загроза тромбоемболії легеневих артерій.

У людей з гострим тромбофлебітом глибоких вен гомілки клінічні симптоми залежать від того, яка локалізація і протяжність тромбу, а також кількості вен, які торкнувся болісний процес. Здебільшого хвороба починається гостро: у литкових м'язах виникає біль, відчуття розпирання гомілки. Це почуття особливо посилюється, якщо гомілка опустити вниз. У хворого підвищується температура тіла. Виникають набряки в дистальних відділах гомілки, проявляється легкий ціанотичний відтінок шкіри. Через кілька днів на стегнах, животі, стегнах стає помітною мережа поверхневих вен, виглядають розширеними. Після того, як хворий згинає стопу в тильне положення, різкий біль виникає в литкових м'язах. Також для тромбофлебіту нижніх кінцівок виникає біль під час пальпації литкового м'яза. При діагностиці глибокого тромбофлебіту фахівець звертає увагу на наявність наступних ранніх ознак. Це симптом Мозеса (прояв хворобливості в процесі здавлювання гомілки в передньо-задньому напрямку і відсутність больових відчуттів, якщо здавити гомілку з боків); симптом Опіца-Рамінеса (прояв різкої болі по ходу вен гомілки після того, як тиск у манжетці сфігмоманометра, накладеного вище коліна, підвищується до 40 — 45 мм рт. ст.; синдром Ловенберга (прояв різкої болі по ходу вен гомілки після того, як тиск у манжетці сфігмоманометра, накладеного на середню третину гомілки, підвищується до 60-150 мм рт. ст).

У разі розвитку тромбофлебіту у стегновій вені характерні ознаки порушення венозного відтоку виражені менш сильно. Біль у даному випадку виникає близько привідних м'язів стегна. Під час огляду при цьому недугу виявляється наявність невеликого набряку і розширення підшкірних вен. При тромбофлебіті загальної стегнової вени виникає різкий біль у нозі, її виражений набряк і прояв ціанозу. У хворого проявляється також озноб, підвищена температура тіла. Через деякий час стають помітними розширені поверхневі вени вгорі стегна, в області паху.

Найбільш важкий перебіг хвороби проявляється при тромбофлебіті клубово-стегнового сегмента магістральної вени. Спочатку людина відчуває біль в області попереку і крижів, а також у нижньому відділі живота на ураженій стороні. При такому стані виникає загальне нездужання, незначно зростає температура тіла. Якщо у хворого утворюється флотуючий тромб, то головною ознакою цього буде тромбоемболія легеневих артерій. Якщо має місце повна оклюзія клубової вени, різкий біль проявляється в області паху, по всій кінцівки поширюється сильний набряк, переходить на область сідниць і паху, а також на черевну стінку. Спочатку набряк досить м'який, але через деякий час він твердне і ущільнюється. При цьому змінюється колір шкіри: вона стає білою або фіолетовою, з вираженим венозним малюнком. Температура тіла у хворого зростає до 38-39 °С, виявляється сильна млявість, озноб, ознаки інтоксикації організму.

В якості серйозного ускладнення тромбофлебіту нижніх кінцівок іноді виникає тромбоемболія легеневих артерій.

Якщо гострий тромбофлебіт переходить в гнійний, по ходу тромбованої вени розвиваються множинні абсцеси. Наслідком такої патології може стати флегмона кінцівки.

При хронічному тромбофлебіті перебіг хвороби тривалий: недуга може тривати навіть кілька років.

Діагностика тромбофлебіту

Як правило, постановка діагнозу «тромбофлебіт» не викликає труднощів у фахівців. У процесі діагностики використовуються спеціальні інструментальні методи дослідження. Діагноз легко встановити, застосовуючи реовазографию або ультразвукову доплерографію. Точний і докладний діагноз можна встановити, використовуючи метод ультразвукового дуплексного ангиосканирования з колірним кодуванням кровотоку. Результатом такого дослідження є детальна інформація про стан вен, наявності тромботичних мас, а також дізнатися точно про характер тромбу. Лабораторна діагностика в даному випадку не є інформативним методом. Так, аналіз крові дозволяє визначити тільки помірно виражені ознаки запального процесу.

Лікування тромбофлебіту

Радикальне лікування тромбофлебіту полягає в хірургічному втручанні. Подібна операція є надійним методом, що захищає від розповсюдження тромбозу в майбутньому, а також попереджає ускладнення захворювання та його рецидиви. Якщо захворювання розвивається раніше не змінених вен, можливо і застосування консервативних методів терапії тромбофлебіту. Однак при розвитку висхідного тромбофлебіту великої і малої підшкірної вени прогресуючого типу проводиться екстрена операція, для того щоб попередити тромбоз глибоких вен, а також забезпечити якісну профілактику тромбоемболії.

Якщо у хворого діагностовано поверхневий тромбофлебіт стопи і гомілки, то можна застосовувати призначені лікарем методи консервативного лікування в амбулаторних умовах. Людина може і далі вести активне життя, однак при цьому слідувати рекомендаціям лікаря. Так, уражену кінцівку кілька разів протягом дня потрібно тримати деякий час у піднятому положенні. Для терапії в даному випадку часто застосовуються пов'язки з гепариновою маззю, холод. Також хворому часто рекомендується призначення коштів з протизапальною і зменшує застійні явища вен дією. Ефективно діють в даному випадку індометацин, венорутон, ескузан, троксевазин. Якщо запалення виникає в тканинах поруч з віднем, то можливо застосування курсу антибіотиків і сульфаніламідних препаратів. Також для лікування тромбофлебіту використовується УВЧ-терапія. Дуже важливо регулярно правильно бинтувати ногу еластичним бинтом. Під час лікування хворим рекомендується рясне пиття, проте слід врахувати, немає до цього протипоказань.

Хворі тромбофлебітом глибоких вен проходять курс лікування захворювання тільки в умовах стаціонару. У перший час їм показано суворе дотримання постільного режиму. При цьому лежати треба так, щоб уражена кінцівка була піднята приблизно на 15-20° і перебинтована еластичним бинтом. Паралельно проводиться лікування шляхом введення стрептази, урокінази стрептокінази, а також вливання внутрішньовенно гепарину, реополіглюкіну, пентоксифіліну.

Приблизно з п'ятого по десятий день хворим рекомендовано повернення до активного способу життя. Для цього їм призначають спеціальну лікувальну гімнастику. У перші дні вправи виконується в положенні лежачи – це згинання і розгинання стопи. Через кілька днів такі вправи виконуються вже сидячи, пізніше їм рекомендується дозована ходьба. Але при цьому нога обов'язково повинна бути правильно забинтована еластичним бинтом.

Також для лікування гострого тромбофлебіту використовуються деякі нетрадиційні методи лікування. Гирудинотерапия (п'явки) застосовується для лікування тих пацієнтів, у яких є протипоказання до лікування антикоагулянтами. Однак існує і ряд протипоказань для такого методу лікування: анемія, вагітність та ін.

Після того, як лікування гострого тромбофлебіту закінчилося, слід кілька місяців потому пройти курс відновлення в умовах курорту, приймаючи радонові або сірководневі ванни.

Як правило, прогноз для людей з гострим тромбофлебітом поверхневих сприятливий. Однак після даного захворювання у більшості людей розвивається хронічна венозна недостатність. При такому недугу у людини розвивається набряково-больова форма посттромбофлебітичного синдрому, бешихове запалення, трофічні виразки. Як наслідок, людина може надовго втратити працездатність.

Профілактика тромбофлебіту

Для попередження виникнення тромбофлебіту слід своєчасно і правильно лікувати хронічні недуги вен. Щоб забезпечити якісну профілактику тромбофлебіту, хворі з варикозним розширенням вен повинні проходити консультацію та огляди у фахівців і виконувати їх приписи. Дуже важлива профілактика захворювання у вагітних: жінкам, схильним до варикозної хвороби, необхідно обов'язково носити спеціальні компресійні панчохи, періодично проходити курс лікувального масажу. Особливо важливо дотримувати дані рекомендації у другій половині вагітності.

Людям, які відновлюються після операції, рекомендується займатися лікувальною фізкультурою, робити масаж. Важливо регулярне використання одягу з компресійними характеристиками, еластичних бинтів. Якщо хворому призначається внутрішньовенне вливання певних препаратів, необхідно особливу увагу звернути на дотримання всіх норм асептики і антисептики. Не потрібно використовувати для інфузій вени ніг.

Особливості харчування також мають певне значення: важливо не зловживати тваринними жирами, занадто жирним м'ясом, при цьому включати в раціон різні рослинні олії, ягоди, овочі та інші продукти з високим вмістом рутину та аскорбінової кислоти.

Важлива і щоденна активність: треба частіше гуляти, займатися плаванням і катанням на велосипеді. Відпочиваючи, тримайте періодично ноги в піднятому стані, щоб підсилити потік крові. При сидінні ноги не потрібно схрещувати. Жінки не повинні постійно носити взуття на підборах: повсякденні черевики повинні мати каблук не вище п'яти сантиметрів.

Необхідно уникати переїдання, адже зайва вага також є сприяючим до захворювання фактором. Спровокувати хворобу можуть дуже гарячі ванни, підняття тягарів, прийом гормональних ліків.

Особливо ретельно стежити за дотриманням даних правил людям, які мають схильність до хвороб вен, а також вагітним жінкам.