13 травня 2011

Аденоїдні розростання (у побуті – «аденоїди») – одна з найпоширеніших ЛОР-патологій у дитячому віці. Як правило, зустрічається у віці 3-10 років. Захворювання виражається у збільшенні (гіпертрофії) глоткової мигдалини, яка анатомічно розташована на задній верхній стінці носоглотки.

Беручи до уваги, що в цьому віці відбувається активний ріст і розвиток організму дитини, дане захворювання може мати ряд негативних наслідків. Аденоїди можуть призвести до розвитку хронічних захворювань, які переслідують людину все життя. Діти, у яких є аденоїдні розростання, можуть відставати в розвитку від своїх однолітків.

Як утворюються аденоїди

Глоткова мигдалина – одна з ланок важливого анатомічного утворення, так званого, лімфоїдного кільця Пірогова-Вальдейера. Це — свого роду бар'єр для проникнення в організм бактеріальної інфекції. Лімфоїдна тканина, з якої переважно складається глоткова мигдалина, перешкоджає проникненню хвороботворних мікроорганізмів під час вдиху або прийому їжі.

Мигдалина збільшується в розмірах пропорційно зростанню організму з метою забезпечення його нормального функціонування. Однак, високий рівень бактеріального обсіменіння, неспроможність імунної системи у дитячому віці призводять до того, що відбувається компенсаторне збільшення кількості імунокомпетентних клітин, які не можуть якісно забезпечити захист від вторгнення інфекції.

Подальше прогресування процесу зростання глоткової мигдалини може призвести до розвитку патологічного стану. У цьому процесі виділяють три стадії, які визначають перебіг захворювання і тактику лікування. На 1-й стадії розрослася мозочка закривається лише верхня частина носових ходів, на 2-й стадії відбувається закриття більшої частини носових ходів, на 3-й стадії спостерігається вже повне закриття носових ходів.

Симптоми гіпертрофії глоткової мигдалини і діагностика аденоїдів

На початковому етапі, коли симптоми аденоїдів тільки починають з'являтися, утруднюється носове дихання, виникає хропіння ночами, згодом діти починають дихати виключно ротом. Може змінитися тембр голосу: придбати гугнявість, стати дуже тонким, неприємним.

Як правило, спостерігаються виділення з носа, які можуть носити слизовий, а також гнійний характер. Може спостерігатися погіршення слуху. Порушується й загальний стан дитини: з'являються стомлюваність, плаксивість, порушення сну та апетиту, блідість. Також можливо мимовільне сечовипускання в нічний час. З перебігом хвороби симптоми аденоїдів стають більш помітними.

Якщо ви виявили у своєї дитини описані симптоми аденоїдівбажано звернутися до фахівця як можна раніше, щоб уникнути ускладнень надалі. Необхідно визначити ступінь розростання глоткової мигдалини для вирішення питання про можливе оперативне втручання.

Точна діагностика аденоїдів у більшості випадків можлива при звичайному огляді у ЛОР-лікаря і проведення непрямої риноскопії – огляду з застосуванням спеціального невеликого люстерка (часто збільшені мигдалини можна побачити через ніс). Огляд як правило, не викликає дискомфорту або больових відчуттів. Іноді, при необхідності, можуть вдатися до рентгенологічного дослідження черепа в бічній проекції.

Причини появи аденоїдів

Збільшена глоткова мигдалина, що виконує роль бар'єра для проникнення бактерій, перетворюється у вогнище хронічної інфекції. Це призводить до підвищення чутливості організму до різних чужорідних агентів – як бактеріального, так і небактеріального походження, так званим, алергенів.

Така «алергічна готовність» призводить до подальшого розвитку запального процесу, одним з компонентів якого є подальше розростання тканини глоткової мигдалини. Виникає «порочне коло» хронічної інфекції і алергії.

Хронічна інфекція надає загальну токсичну дію на організм. Збільшена глоткова мигдалина перекриває надходження повітря через отвори в носоглотці. Носове дихання замінюється диханням через рот, при цьому вступник повітря уже не зволожується, не зігрівається і не очищається. Це провокує розвиток частих простудних захворювань: синуситів, тонзилітів (ангін), фарингітів, ларингіту, трахеїтів.

Профілактика аденоїдів

Перебіг захворювання багато в чому залежить від індивідуальних особливостей організму. Тому профілактика аденоїдів носить, як правило, неспецифічний характер. Насамперед, необхідно усунути вогнища хронічної інфекції (наприклад, гайморит, риніт, тонзиліт). Важливим моментом є правильне виконання гігієнічних процедур.

Так, під час «сморканія» потрібно по черзі затискати дитині одну ніздрю, а потім іншу. В іншому випадку, при одночасному закритті обох ніздрів під час посиленого видиху повітря з розташованими в ньому мікроорганізмами, проникає через слухові труби в порожнину середнього вуха, і може стати причиною запального захворювання – середнього отиту.

Після прочищення носових ходів, застосовують судинозвужувальні краплі (наприклад називін, отривин та ін) для поліпшення носового дихання. Краплі, як правило, не рекомендується приймати тривалий час.

Одним з методів, які передбачає профілактика аденоїдів, є загартовування, і дихальна гімнастика. Щоб уникнути ускладнень необхідно систематично здійснювати профілактичні заходи і виконувати призначення, зроблені дитячим оториноларингологом.

Ускладнення аденоїдів

При аденоїдах діти часто страждають на хронічний вазомоторний риніт, гайморит, евстахеитом, середнім отитом, бронхіт, бронхіальною астмоюале це не єдині ускладнення аденоїдів. Аденоїди також призводять до неврологічних порушень (головні болі, запаморочення, порушення сну, нічне нетримання, епілепсія, порушення з боку серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту).

Це пояснюється порушенням носового дихання, виникненням застійних явищ, що утруднюють відтік венозної крові і лімфи з порожнини черепа, нервово-рефлекторними механізмами, порушенням з боку вегетативної нервової системи (розвитком вегето-судинної дистонії).

Лікування аденоїдів

Можливо консервативне (без хірургічного втручання) і оперативне лікування аденоїдів. При незначному збільшенні глоткової мигдалини і рідкісних ускладненнях можливе проведення комплексного лікування, яке поєднує застосування лікарських препаратів, проведення фізіотерапевтичних процедур, загартовування, дихальної гімнастики, промивання носа спеціальними дезінфікуючими розчинами.

Основне завдання, яку переслідує лікування аденоїдів, – нормалізація носового дихання. Можна нетривалий час використовувати краплі в ніс (називін, отривин, піносол). Необхідно систематично спостерігатись у отоларинголога.

Але найчастіше все ж доводиться вдаватися до аденотомії це хірургічне видалення мигдалин. Операція може виконуватися під місцевою анестезією або під загальним наркозом. Вибір методу анестезії залежить від обраного методу операції (кріодеструкція, лазер, ендоскопія). Важливий аспект – це «вразливість» та емоційний стан дитини.

Дітям з вираженою емоційною або лабільністю нервової, які відчувають страх перед майбутнім втручанням, ні в якому разі не можна виконувати аденоэктомию «наживую», так як це може завдати дитині важку психологічну травму. Саме видалення мигдалин це нетривала операція, яка триває всього кілька хвилин, і в сприятливих випадках маленького пацієнта відпускають додому вже на наступний день після проведеної операції.

Самим важливим в проведенні операції незалежно від методу виконання (лазерний, ендоскопічний, традиційний) є максимально адекватне видалення тканини глоткової мигдалини, т. к. залишилася лімфоїдна тканина може давати рецидиви. Це відбувається тому, що в процесі операції (оскільки форма носоглотки у всіх різна) може залишитися не віддаленої якась частина аденоїдів, яка і починає рости.