8 лютого 2012

Нейросенсорна приглухуватість, також відома, як неврит слухового нерва, являє собою одне з найпоширеніших захворювань слухового апарату. Це захворювання (або відхилення) — ураження структур внутрішнього вуха, що тягне за собою часткову або абсолютну втрату слуху. Обумовлюється приглухуватість порушеннями волоскових клітин спірального органу в равлику внутрішнього вуха.

Основні симптоми нейросенсорної приглухуватості це втрата слухучасто може чутися якийсь гул або постійний шум у вусі, частота якого може бути як низької, так і високої.

Причини нейросенсорної приглухуватості

Воно може виникнути з кількох причин. Основні причини нейросенсорної приглухуватості все ж є які-небудь відхилення в слуховому апараті, які можуть бути як ушкодженнями від шкідливих зовнішніх впливів, так і неприємними наслідками хвороб.

Перша причина — інфекційні захворюванняпри прояві яких можливі які-небудь ускладнення навіть після повного лікування від хвороби. Це ускладнення від паротиту, сифілісуі простудних інфекційних захворювань таких, як ангіна, або грип.

Друга причина — розлади в судинах, гіпертонія, або будь-які інші відхилення, які впливають на кровообіг в організмі в цілому, і надходження крові в певні місця зокрема.

Третя причина — відхилення, викликані зовнішніми подразниками. Вони проявляються як результат прослуховування музики на високій гучності, стресу, або акустичного шоку. Акустичний шок, в свою чергу, може виникнути в разі прояву занадто гучного звуку поблизу вушної раковини. Можливою причиною може послужити і постійна вібрація в тому місці, де знаходиться людина. Хоч і причини нейросенсорної приглухуватості можуть бути абсолютно різними, саме описані вище, є серед них найбільш частими.

Четверта причина — реакція організму на препарати, які приймаються. Справа в тому, що деякі препарати можуть бути протипоказані саме з причини алергії на них, або змісту в них речовин, заборонених для прийняття. Це можуть бути антибіотики, або ряд ліків, які призначені для пацієнтів з інфекційними захворюваннями (малярія, грип, ГРВІ), або сечогінних препаратів.

Форми нейросенсорної приглухуватості

Існує три форми нейросенсорної приглухуватості. Перша — легкау випадку , якщо людина чує звуки, частота яких на 50 дб перевищує норму (мова може відбуватися на відстані 5 метрів).

Друга форма — середньої тяжкості, частота перевищує норму на 60 децибел (людина чує на відстані 4 метри).

Третя форма — важка, частота чутних звуків перевищує норму на 70 децибел (при цьому розмова може відбуватися на відстані, що не перевищує 1 метр).

Діагностика нейросенсорної приглухуватості

Діагностика нейросенсорної приглухуватості повинна проводиться безпосередньо лікарем-оториноларингологом (ЛОР). Як правило, зовні симптоми нейросенсорної приглухуватості ніяк не проявляються, тому необхідною процедурою є проведення камертональных проб ЛОР лікарем.

Якщо є підозра на наявність приглухуватості, виконується тональна порогова аудіометрія (перевірка за допомогою апаратури, яка дасть більш ніж точне уявлення про наявність хвороби, і її можливий розвиток.

В залежності від форми нейросенсорної приглухуватості, проводиться дослідження, і подальша госпіталізація. Якщо вчасно не звернутися до лікаря, можливо подальший розвиток хвороби аж до повної втрати слуху.

Лікування нейросенсорної приглухуватості

Лікування нейросенсорної приглухуватості здійснюється наступним чином. Якщо є хоч найменший ознака наявності приглухуватості, необхідно негайно відвезти хворого до лікарні, де його помістять в стаціонар. В наслідок ставиться крапельниця, ліки, що покращують кровообіг, подачу крові в мозок, спад набряків (препарати гормонального характеру), і регулювання обміну речовин у нервових тканинах. Хворому необхідно приймати вітаміни групи B у великих кількостях.

Після закінчення стаціонарного лікування пацієнт повинен вживати такі препарати, які мають позитивний вплив на внутрішнє вухо в профілактичних цілях. Лікування, і прийняті препарати призначається в залежності від того, які причини нейросенсорної приглухуватості, і на якій стадії знаходиться хвороба.

Не виключено і проведення імплантації електродів у вушну раковину з метою стимулювати вушні нерви. Це допоможе відновити слух не тільки у тих, у кого приглухуватість розвинулася до початковій стадії, але ще і у тих, хто страждає важкою формою хвороби. Не виключена і кохлеарна імплантація, яка допомагає не просто краще чути, але й може відновити слух у практично повністю глухих людей. Незважаючи на це, практикується і використання слухових апаратіву разі, якщо проводити кохлеарну імплантацію ще рано.

Профілактика та ускладнення нейросенсорної приглухуватості

Профілактика нейросенсорної приглухуватості передбачає дбайливе ставлення до свого слуху. Тобто уникнення гучних звуків, шумів, або роботи в місці, де частота виробленого шуму значно вище норми. Не рекомендується голосно слухати музику, як у навушниках, так і через програвач. Відомі випадки, коли причиною приглухуватості служили регулярні походи в нічні клуби, де, як відомо, рівень виробленого шуму перевищує допустиму норму на кілька десятків децибел.

Важливим аспектом буде і дбайливе ставлення до свого слуху. Якщо людина працює в місці, де гучний шум неминучий, рекомендується користуватися спеціальними звукопоглинаючими навушниками. Це рекомендується тим, хто працює на виробничих підприємствах, будівництвах, нічних клубах, тирах. В іншому випадку велика ймовірність не тільки погіршення слуху, але й того, що проявляться ускладнення нейросенсорної приглухуватості.

Як і у випадку з будь-якою іншою хворобою, у приглухуватості можливі ускладнення. Так як вона не є вірусною хворобою, то не має вторинними ускладненнями. Однак якщо не надавати значення часткової втрати слуху, і вчасно не звернутися до лікаря, прогрес хвороби неминучий, як і глухота. Ускладнення нейросенсорної приглухуватості носять тільки один характер — постійне погіршення слуху.

Як один з можливих варіантів, є раптова нейросенсорна приглухуватість. Це виражається в частковій, або повній втраті слуху протягом доби. Раптова приглухуватість може з'явитися як результат алергічних реакцій, або порушення в кровопостачанні.

Слід зазначити і те, що ефективність лікування приглухуватості безпосередньо залежить від того, яка клінічна форма захворювання, який у неї термін розвитку, і згодом вона могла з'явитися. Так як причини нейросенсорної приглухуватості абсолютно різні, її розвиток також може протікати з різною швидкістю. У разі якщо причиною послужило захворювання вуха, таке, як отит, приглухуватість розвивається тільки на одному вусі, в подальшому її погіршення проходить не надто швидко. Якщо ж приглухуватість розвинулася в результаті постійного знаходження в місці з великим рівнем шуму, велика ймовірність розвитку хвороби як на лівому, так і на правому вусі, і якщо не звертати на це уваги, списуючи все на втому, хвороба буде прогресувати з жахливою швидкістю.

Якщо хвороба протікає протягом трьох-чотирьох тижнів, користь лікування буде становити 80-90%. У разі звернення за медичною допомогою дещо пізніше визначеного терміну, і хвороба мала можливість розвиватися від одного до трьох місяців, лікування дасть позитивний ефект з імовірністю від 35 до 60%. Якщо ж хвороба була запущена, і розвивалася протягом кількох місяців, зазвичай лікування не дасть жодних результатів, внаслідок чого єдиним можливим виходом буде проведення операції за імплантації електродів, або кохлеарної імплантації з метою відновлення слуху.