2 листопада 2011

Зовнішній отит – досить поширене захворювання, що вражає зовнішнє вухо. Останнє складається з двох складових: вушної раковини і зовнішнього слухового проходу.

Існує досить багато захворювань зовнішнього вуха, як неінфекційні (грибкове ураження, екзема слухового проходу, сірчані пробки, кісткові розростання слухового проходу), так і інфекційні. До них і належить зовнішній отит та його клінічні прояви – фурункул і велике запалення зовнішнього слухового проходу, також можуть зустрічатися герпес вушної раковини, запалення вушного хряща і т. д.

Фурункулами зовнішнього слухового проходу називаються запалення сальної залози і/або волосяного мішечка гнійного характеру.

Зовнішнім отитом може захворіти кожен, в групі ризику перебувають спортсмени, що займаються будь-якими видами водного спорту, а також ті, у кого знижений імунітет. Основна причина зовнішнього отиту – це бактеріальна флора, яка може проявитися як наслідок зниження імунітету, так і мікротравм слухового проходу. Захворювання виникає і коли не дотримується профілактика зовнішнього отиту. Також, під час плавання, у зовнішній слуховий прохід може потрапляти вода, що може призвести до початку хвороби. Збудник при попаданні на зволожену шкіру вуха, може призвести до розвитку запалення. Фурункул слухового проходу виникають із-за проникнення через шкіру стафілококів, чому неабиякою мірою можуть сприяти переохолодження, різке зниження імунітету або інфекційні захворювання.

Симптоми зовнішнього отиту

Специфічні симптоми зовнішнього отиту:

• набряк шкіри слухового проходу;
• хворобливі відчуття при натисканні на вушну раковину;
• біль може посилюватися також при жуванні, іноді буває свербіж;
• почервоніння слухового проходу;
• закладеність вуха;
• незначне підвищення температури тіла.

Потрібно зауважити, що слух при зовнішньому отиті, зазвичай не порушується. Лише в дуже рідкісних випадках, коли дуже сильний набряк призводить до звуження слухового проходу, він може бути знижений.

Зовнішній отит буває двох видів: обмеженийі дифузний. Перший проявляється у вигляді запалення волосяного мішечка. А другий тип — коли запалення зачіпає весь слуховий прохід. При обмеженому отиті людина може навіть не здогадуватися, що хворий, т. к. основним симптомом тут є біль, що з'являється при розмові або жуванні. Дифузний зовнішній отит буває бактеріальним, грибковим і алергічнихі він обумовлений запаленням, яке викликають стрептококи, епідермальні стафілококи, синьогнійна паличка, гриби кандида, аспергілли. Стрептококи потрапляють в організм через мікротріщини шкіри, піднімається температура тіла, вушна раковина стає червоною. Симптоми зовнішнього отиту у цьому випадку: біль і свербіж у вусі, можливі гнійні виділення неприємного запаху.

Діагностика зовнішнього отиту

Діагноз «зовнішній отит» ставить лікар – отоларинголог. Самодіагностикою краще не займатися, бо можна помилитися. Лікар проводить інструментальний огляд вуха (отоскопія), може призначити дослідження мікрофлори. При огляді відзначаються почервоніння і набряклість слухового проходу. Якщо запалення поширене на барабанну перетинкуможуть спостерігатися прозорі виділення з вуха.

Лікування зовнішнього отиту

Зазвичай лікар призначає встановлення в слуховий прохід турунд з марлі з антибактеріальною маззю, наприклад, з флуцинаром або целестодермом, зігріваючі компреси. При запальному процесі потрібно застосовувати і спеціальні вушні краплі, у складі яких присутні антибіотикинаприклад, ципрофлоксацин, офлоксацин і норфлоксацин. Обов'язково проводиться повна діагностика зовнішнього отиту, визначається причина інфекції, який викликав запалення, і, виходячи з цього, буде прописана лікувальна мазь. Корисна регулярна гігієна зовнішнього слухового проходу, промивання розчином борної кислоти або фурациліну, а при свербінні – закапування у вухо ментолу в персиковому маслі.

Якщо турбує фурункул слухового проходу, то для початку лікар буде припікати верхівку фурункула йодом або борним спиртом, після чого буде видалено гній з допомогою невеликого розрізу. Самостійно робити припікання не рекомендується, є ймовірність поширення гнійного вмісту. Хворобливі симптоми зовнішнього отиту знімаються з допомогою знеболюючих препаратів і тепла. Також, для підвищення імунітету, може бути прописана вітамінотерапія і фізіотерапія (струми УВЧ, лазеротерапія гелій-неоновим лазером). При дотриманні всіх рекомендацій лікаря, зовнішній отит проходить через тиждень. В ускладнених випадках лікування зовнішнього отиту проводять у лікарні. Всі медикаменти призначаються лікарем, категорично самолікування неприпустимо.

Профілактика зовнішнього отиту

В основному профілактика зовнішнього отиту передбачає лише слідування простим і зрозумілим правилам. Потрапляння води у вуха під час купання і її затримування там може стати однією з причин появи захворювання, тому потрібно берегти вуха від попадання в них води під час купання. До хвороби може призвести неправильне користування предметами особистої гігієни. Так, з великою обережністю слід чистити вуха ватяними паличками, адже неправильне їх застосування може призвести до травми.