3 грудня 2011

Енцефалопатія — це загальне позначення для хвороб мозку незапального типу. Класифікація захворювань, які підпадають під дане позначення, досить широка: розрізняють кілька видів енцефалопатії, які відрізняються згідно з причинами виникнення захворювань. В першу чергу, прийнято розрізняти енцефалопатію придбану і перинатальну зважаючи на те, що причини виникнення ушкоджень у головному мозку у дорослої людини і плода в процесі виношування абсолютно різні. Виникнення перинатальної енцефалопатії провокують певні відхилення на останніх місяцях розвитку плоду або вже в процесі пологів.

Щоб попередити подібні неприємності, вагітні жінки проходять регулярні обстеження, під час яких лікар спостерігає, чи достатньо забезпечується плід киснем, немає обвиття пуповиною, та визначає інші особливості розвитку. Відповідно, вживаються заходи щодо запобігання патології. Перинатальна енцефалопатія у дітей не обов'язково проявляється відразу ж після народження дитини. Цілком можливо, що певні проблеми з пам'яттю або інтелектом будуть відзначені пізніше.

Причини перинатальної енцефалопатії

Причинами виникнення перинатальної енцефалопатії у плода стають багато факторів. Так, недуга проявляється через хронічних хвороб, яким страждала вагітна жінка. Також причиною можуть стати перенесені в період вагітності гострі хвороби інфекційного характеру, неправильне харчування, надто юний вік матері, хвороби спадкового характеру, патологічний перебіг вагітності, проблеми, що виникли під час пологів, родові травми. Також енцефалопатія може проявитися в тих новонароджених, матері яких проживали в несприятливих екологічних умовах. Хвороба часто виникає у недоношених дітей. Найбільш частими ураженнями мозку у новонароджених є гіпоксично-ішемічні і змішані ураження ЦНС, що виникають із-за порушення надходження кисню в головний мозок плоду через вищеописаних причин.

Симптоми перинатальної енцефалопатії

Перинатальна енцефалопатія у дітей може проявлятися певними синдромами в період першого місяця життя дитини. Втім, частина фахівців переконана, то подібний недуга може проявити себе і пізніше, протягом першого року життя. Отже, у хворої дитини може проявлятися гіпотонія яких гіпертонія м'язів, тобто синдром рухових розладів. Як правило, оцінити стан новонародженого важко через наявність фізіологічного гіпертонусу. Наступний ознака — синдром високої нервово-рефлекторної збудливості. Так, дитина може важко засинати, занадто активно вести себе, коли не спимо, можливо прояв тремтіння кінцівок і підборіддя. Ще одна ознака, який може сигналізувати про наявність енцефалопатії — синдром пригнічення ЦНЗ. Відповідно, у такому стані дитина занадто млявий і загальмований, а через різного тонусу м'язів у нього іноді спостерігається асиметрія тулуба і рис обличчя. У такого малюка погано виражені смоктальні навички.

Найбільш серйозним ознакою прийнято вважати синдром внутрішньочерепної гипертензиі. Такий симптом небезпечний можливістю переходу в гідроцефалію, захворювання, яке лікується виключно хірургічним методом. Важливо звернути увагу на відповідність величини тім'ячка віком дитини, а також на розміри голови. Ще одна ознака енцефалопатії — судомний синдром – досить складно розпізнати у малюків на першому році життя. Адже він може виявитися не «чистими» судомами, а гикавкою, зригуваннямнадто сильним відділенням слини. При підозрі важливо провести додаткове обстеження.

Діагностика перинатальної енцефалопатії

Діагностика даного захворювання проводиться шляхом вивчення клінічних даних з урахуванням усіх особливостей протікання вагітності і пологів. Використання ряду додаткових методів дослідження допомагають виявити, наскільки серйозні ураження головного мозку, і який характер даних уражень, а також забезпечують контроль над перебігом хвороби і правильний підбір методів лікування енцефалопатії у дітей.

Завдяки використанню нейросонографії фахівець проводить огляд головного мозку дитини. Дане дослідження дозволяє зробити оцінку стану мозкової тканини, лікворних просторів. При нейросонографії можна виявити внутрішньочерепні поразки і визначити їх характер. Завдяки методу допплерографії проводиться оцінка величини кровотоку в судинах мозку.

Електроенцефалограму проводять для оцінки функціональної активності мозку. Для цього протягом дослідження реєструються електричні потенціали мозку. Отримана інформація дозволяє зробити висновки про ступінь затримки розвитку мозку, визначити асиметричність півкуль та наявність вогнищ епілептичної активності в певних відділах головного мозку. З допомогою відеомоніторингу оцінюється спонтанна активність рухів малюка. Для цього ведеться відеозапис. Для діагностики нервово-м'язових хвороб різного роду використовується електронейроміографія. Структурні зміни в мозку допомагають визначити методи комп'ютерної томографії і магнітно-резонансної томографії. Проте дані методи потребують застосування наркозу, внаслідок чого в дитячому віці їх застосування ускладнено. При позитронно-емісійної томографії визначається, наскільки інтенсивно відбувається обмін речовин в тканинах і здійснюється кровотік в мозку. З усіх перерахованих способів діагностики хвороби найбільш часто використовуваними є нейросонографія та електроенцефалографія.

Якщо у дитини зафіксована патологія центральної нервової системи, то обов'язковими є консультації та огляд у лікаря-окуліста. Він визначає наявність змін на очному дні, що допомагає оцінити рівень внутрішньочерепного тискувизначити, яким є стан зорових нервів.

Лікування енцефалопатії

Лікування енцефалопатії перинатального типу в її гострому періоді здійснюють лікарі відразу ж в пологовому будинку. Якщо існує необхідність, новонародженого для подальшого лікування переводять у відповідні медичні установи. При проведенні терапії використовується ряд препаратів, покликаних поліпшити кровопостачання мозку. Так, новонародженим призначаються актовегін, вінпоцетин, пірацетам. У відновлювальному періоді дитячий невропатолог повинен регулярно спостерігати за пацієнтом. В залежності від того, які саме симптоми проявляються у дитини, йому призначають прийом коштів протисудомної, сечогінного впливу, вітамінні комплекси та інші препарати.

При легких проявах підвищеної нервово-рефлекторної збудливості та порушень рухової активності лікування енцефалопатії передбачає застосування педагогічної корекції, вправ лікувальної фізкультури, фізіотерапевтичних методів. Також дитині призначаються сеанси дитячого масажу, курси фітотерапії. В процесі лікування дуже важливо суворо виконувати всі приписи лікарів.

Резидуальна енцефалопатія

Іноді дитині ставлять діагноз «резидуальна енцефалопатія«, що позначає наявність пошкодження мозку, що виникло внаслідок раніше перенесених хвороб. Резидуальна енцефалопатія проявляється не тільки із-за травм мозку, але і внаслідок впливу інфекцій, запалення, погане кровопостачання мозку. В даному випадку симптоми енцефалопатії можуть проявлятися по-різному. Так, дитина може страждати постійними головними болями, також у нього іноді спостерігатися проблеми з психікою і навіть знижений інтелект. Зважаючи подібних проявів іноді резидуальний тип даного захворювання приймають за певні розлади психіки у пацієнта.

Ускладнення енцефалопатії

При правильному підході до лікування повністю одужують близько 20-30 % дітей. Наслідком захворювання можуть бути гідроцефальний синдром, мінімальна мозкова дисфункція, вегето-судинна дистонія. Найбільш важкими ускладненнями енцефалопатії може стати епілепсія, а також дитячий церебральний параліч.

Придбана енцефалопатія

Така форма цієї недуги проявляється вже в більш старшому віці і стає наслідком ряду причин, а саме: перенесена інфекційна болезнь, інтоксикація, пухлини, травми, зміни структури і функціональності судин мозку. Подібну форму енцефалопатії прийнято ділити на декілька видів. Так, посттравматична енцефалопатія — це хвороба, яка виникає внаслідок різноманітних черепно-мозкових ушкоджень. Енцефалопатія даного типу вражає в першу чергу лобові та скроневі частки мозку. Як наслідок, у людини можуть спостерігатися провали в пам'яті, зниження інтелектуальних здібностей, проблеми з контролем поведінки. Також даний недуга супроводжується запамороченнями, головним болем, проблемами зі сном і розсіяним увагою. Якщо симптоми енцефалопатії з'являються вже по закінченні певного часу після травми, то хворий може страждати розладами психіки, депресією, проявляти періодичну агресію, стикатися з проблемами інтимного характеру.

Дисциркуляторна енцефалопатія, звана також судинної, це ураження тканин мозку, яке проявляється через порушення кровопостачання. Причиною цієї форми хвороби часто буває високий внутрішньочерепний тиск, гіпертонія, атеросклероз, остеохондроз шийного відділу хребта, вегетативно-судинна дистонія.

Даний термін у міжнародній класифікації хвороб визначають як ішемію головного мозку. При такому типі захворювання в мозку людини відбуваються деструктивні процеси, які вражають тільки певні вогнища мозку. Але по закінченні певних відрізків часу осередки стають більшими, внаслідок чого у хворого більш виражено проявляються симптоми енцефалопатії. Даний діагноз досить поширений серед населення: за даними фахівців, подібну форму енцефалопатії мають 5-7% людей. При цьому основною причиною такого порушення стає погане кровопостачання мозку. Найчастіше ця хвороба має місце у людей, які відчувають постійні стреси, зловживають алкоголем, багато курять.

Токсична енцефалопатія – це результат гострого або хронічного отруєння мозку різними отрутами. Подібні отруйні речовини можуть утворюватись безпосередньо в організмі людини або потрапляти в його мозок із зовнішнього середовища. Перший варіант можливий при розвитку ряду інфекційних процесів – дифтерії, кору, ботулізму, правця. При таких захворюваннях виділяються бактеріальні токсини, отруйні згодом мозок. Також подібні токсини виділяються при систематичному вживанні алкоголю, деяких лікарських препаратів, а також ряд хімічних сполук. Якщо гостра інтоксикація, людині необхідна невідкладна допомога фахівців, адже внаслідок сильного отруєння можливі епілептичні припадки і навіть впадіння хворого в коматозний стан. При впливі на мозок хворого іонізуючого випромінювання визначається променева енцефалопатія.

Дистрофічні процеси у тканинах мозку можуть розвиватися і внаслідок ряду ендокринних патологій. Це гіпотиреоз, цукровий діабет, дисфункція нирок, печінки, підшлункової залози. В якості перших симптомів подібного захворювання проявляється відчутне зниження розумової активності, порушення пам'яті, проблеми зі сном, висока стомлюваність, неадекватний прояв функцій органів слуху і зору. Часто у пацієнта є ознаки розладу психіки. У гострий період хвороби можуть виникати судоми тіла, дуже сильні головні болі, блювання, нудота, порушення свідомості.

Лікування набутої енцефалопатії

Лікування енцефалопатії слід проводити тільки з використанням професійного підходу, зважаючи на серйозність захворювання. На основі результатів комплексного обстеження фахівець призначає оптимальну схему лікування. Як правило, використовується симптоматична терапія, а також масаж, регулярні вправи з комплексу лікувальної фізкультури, дотримання певної дієти. Лікування призначається виключно з урахуванням індивідуальних особливостей кожного хворого.