Опис актуально на 27.10.2011

Основним, активно діючою речовиною є глібенкламід. Манинил – гіпоглікемічний препарат, що належить до групи похідних сульфонілсечовини другого покоління. Володіє экстрапанкреатическим і панкреатичним механізмами дії. Глібенкламід стимулює вироблення інсуліну і підвищує инсулиновыделительное дію глюкози. Під дією препарату підвищується чутливість клітин підшлункової залози до инсулинотропному глюкозозависимому поліпептиду. Экстрапанкреатический ефект досягається завдяки підвищенню чутливості рецепторів до інсуліну. Манинил у терапевтичних дозах знижує ризик розвитку таких ускладнень, як нефропатія, ретинопатія, кардіопатія, знижує смертність від цукрового діабету. Препарат має антиаритмічною і кардіопротектівним дією, що дозволяє призначати його діабетикам з супутньою ІХС. Глібенкламід зменшує агрегацію тромбоцитів, запобігає судинні ускладнення ЦД. Препарат діє понад 12 годин. У мікронізованої формі глібенкламід швидше абсорбується з ШКТ, що дозволяє препарату діяти більш фізіологічно і м'яко.

Показання:

Манинил призначають при неефективності дієтотерапії при ЦД 2-го типу. Застосовується у комбінованій терапії з інсуліном при денному контролі рівня глюкози.

Протипоказання:

ЦД першого типу, діабетична прекома, кома, кетоацидоз, гіперосмолярна кома, великі опіки, травми, лейкопенія, інфекційні захворювання, вагітність, мікроангіопатія, печінкова, ниркова недостатність, кишкова непрохідність. З обережністю призначають при надниркової недостатності, алкоголізмі, гарячковому синдромі, захворюваннях щитовидної залози.

Побічна дія:

При неадекватною дієті, порушення режиму дозування Манинил може призвести до гіпоглікемії. Також відзначається лихоманка, збільшення маси тіла, алергія, артралгія, диспепсичні розлади, протеїнурія, неврологічні розлади, холестаз, порушення роботи печінки, порушення кровотворення, пізня шкірна порфирія, поліурія, головний біль, фотосенсибілізація, порушення смакового сприйняття, головні болі, швидка стомлюваність.

Спосіб застосування:

Дозу препарату Манинил підбирають індивідуально, враховуючи тяжкість перебігу захворювання, вік пацієнта, рівень цукру в крові. У середньому добова доза становить 2, 5-15 мг. Глібенкламід приймають тричі на день за півгодини до їжі.

Передозування:

Підвищене потовиділення, відчуття голоду, порушення мови, свідомості, зору, тремор, прискорене серцебиття, дратівливість, безсоння, депресія, набряк мозку та інші ознаки гіпоглікемії, кома. Лікування: прийняти цукор всередину. Якщо пацієнт без свідомості, то ввести декстрозу внутрішньовенно болюсно, глюкагон, діазоксид. Кожні 15 хв. проводити контроль рівня глюкози в крові. Для попередження повторної гіпоглікемії необхідно дати хворому їжу, багату вуглеводами (легкозасвоюваними). При набряку мозку призначають дексаметазон, маніт.

Особливі вказівки:

Необхідний регулярний контроль рівня цукру в крові, слідкувати за добової кривої концентрації глюкози. При одночасному прийомі етанолу може відзначатися виражений гіпоглікемічний ефект, головний біль, диспепсичні розлади. У період лікування не рекомендується тривале перебування під сонцем. При зміні режиму харчування, емоційному і фізичному перенапруженні потрібна корекція дози Манинила. Знижує швидкість реакцій при керуванні автотранспортом.

Лікарська взаємодія:

Протигрибкові ЛЗ, інгібітори АПФ, НПЗЗ, фібрати, протитуберкульозні ЛЗ, антикоагулянти кумаринового ряду, саліцилатибета-адреноблокатори, анаболічні стероїди, інгібітори МАО, бігуаніди, фенфлурамін, тетрациклін, хлорамфенікол, пентоксифілін, циклофосфамиды, акарбозою, піридоксин, дизопірамід, бромокриптин, резерпін, алопуринол, інсулін посилюють дію Манинила.

Адреностимулятори, барбітурати, протиепілептичні ЛЗ, інгібітори карбоангідрази, БМКК, хлорталідон, тіазидні діуретики, фуросемід, баклофен, глюкагон, тербуталін, аспарагиназа, даназол, ізоніазид, ритодрин, морфін, сальбутамол, діазоксид, даназол, ритодрин, глюкагон, гормони щитовидної залози, рифампіцин, хлорпромазин, нікотинова кислота, солі літію, экстрогены, оральні контрацептиви послаблюють ефективне дію Манинила. Великі дози аскорбінової кислоти, хлориду амонію підвищують реабсорбцію препарату, посилюючи дію глібенкламіду. При одночасному прийомі з препаратами, які пригнічують костномозговое кровотворення, відзначається підвищення ризику мієлосупресії.